Сергій Єфремов - студент.Єфремов редагував часописи «Громадська думка», «Рада» та «Нова Рада», був співзасновником видавництва «Вік» та одним із найвідоміших тоді українських публіцистів. Він співпрацював з багатьма українськими, польськими і російськими виданнями у Російській та Австро-Угорській імперіях. За свою журналістську діяльність Єфремов неодноразово перебував під арештом. Говорить професор Сергій Білокінь.
Відомо, що він автор сотень, буквально сотень публікацій. Крім того, існують іще відбитки такі статей, які набрані були для певних газет перед проходженням цензури. Він їх примірники вирізав і доклеював у свої такі спеціально для цього призначені зошити. А після того, як цензор викреслював або цілу статтю, або частину її, то оці його зошити лишилися, ну, єдиним, так би мовити, слідом.
Під час Української революції Єфремов був обраний до Центральної Ради, згодом став заступником її голови та генеральним секретарем (тобто міністром) міжнаціональних справ у першому українському уряді. З приходом більшовиків він перейшов у підпілля і під чужим паспортом півтора року переховувався у Києві та його околицях, аж поки на клопотання Української Академії Наук не був амністований. Видатний історик літератури, Єфремов був 1922 року обраний академіком, а пізніше – віце-президентом та головою Управи Академії Наук.
21 липня 1929 року Сергій Єфремов був заарештований у Києві у справі Спілки Визволення України і наступного року засуджений на 10 років ув’язнення. Він загинув у концентраційному таборі 31 березня 39-го року.