Багряний навчався у парафіяльній, початковій, ремісничій і художньо-керамічній школах та у Київському художньому інституті. Вперше він опублікував свої вірші двадцяти років, а впродовж наступних трьох років уже видав 3 книжки.
Як каже літературознавець Ніла Зборовська, проблема Багряного – та сама, що й проблема Тодося Осьмачки та Уласа Самчука: «Вони були видатними поетами-романтиками, але, щоб стати видатними прозаїками, їм не вистачає психологічного аналізу, їм не вистачає альтернативного світобачення, з позиції якого б вони опонували російському сталінізмові і тоталітаризму. Тому він опонує емоційно і романтично».
Звинуватили в націоналізмі
1932 року Багряний був заарештований у Харкові, провів в одиночній камері 11 місяців і за звинуваченням в українському націоналізмі був засуджений на 5 років виправних робіт. Через 2 роки поет утік з концтабору на Далекому Сході, переховувався у знайомих українців на Зеленому Клині і зрештою таємно повернувся до Охтирки. Там на четвертий день він був за доносом сусіда знову заарештований, відсидів у харківських в’язницях 2 роки і 4 місяця і був звільнений «за недостатністю матеріалів для повторного засудження».
Під час Другої світової війни Багряний мешкав в Охтирці, Харкові, Києві та Львові, працював у службі пропаганди Української Повстанської Армії. У липні 1944-го письменник переїхав до Словаччини, там під час облави був схоплений і вивезений на роботи в околицях Берліна. Звідти Багряний втік наприкінці війни і оселився у Новому Ульмі в Баварії.
На еміграції: політика і письменство
Він видавав газету «Українські Вісті», заснував партію, проте уславився насамперед як письменник, каже професор Володимир Моренець: «Передусім я назвав би два романи, які є візитівкою цього письменника: це роман „Тигролови“, а також роман „Сад Гетсиманський“. Відомо, наприклад, що „Тигроловів“ готові були екранізувати в Голівуді. І взагалі цей роман надзвичайно привабливий для читача різних часів, різних поколінь української молоді, бо йдеться в ньому про українську людину, яка перемагає неймовірні обставини».
Іван Багряний помер 25 серпня 1963 року в санаторії Сан Блазієн у Західній Німеччині.