Невідомий учень Лукаса Кранаха-старшого.
Битва під Оршею 8 вересня 1514 р.
Близько 1524 р. Фрагмент.У ніч на 8 вересня тридцятип’ятитисячне військо Великого князівства Литовського навело через Дніпро навпроти Орші наплавні мости на діжках і переправилося на лівий берег. Литовська армія складалася зі власне литовських, білоруських, українських, сербських, татарських, польських, угорських та німецьких загонів. Цим об’єднаним військом командував п’ятдесятичотирилітній волинський князь Костянтин Острозький.
Рано вранці Челяднін атакував Острозького, намагаючись відрізати його від мостів, однак союзники відбили напад. Острозький очолював усі контратаки української кінноти і бився, як простий вояк. Використовуючи суперечності між Голіцею та Челядніним, він нападав на них порізно, а ті, за словами літописця, із заздрості видавали один одного.
Опівдні українські та литовські вершники вдаваним відступом завели московську кінноту під залп своїх гармат, а потім її із засідки у прибережному лісі атакував резервний загін. Під натиском війська Острозького важка московська кіннота відступила на багнистий берег річки Кропивни між Оршею та Дубровною і там майже вся була знищена. Атака польських гусарів довершила розгром московської армії, хоча погоня за її окремими частинами, що тікали до Смоленська, тривала до ночі.
Втрати московського війська сягали тридцяти тисяч вояків, а Челяднін, восьмеро воєвод, 37 значних бояр та півтори тисячі дворян потрапили у полон. Перемога під Оршею зробила Костянтина Острозького відомим усій Європі, про неї розповідалося у чотирьох брошурах, виданих латиною та німецькою мовою. Острозького з тріумфом зустрічали у Варшаві та Вільні, і на честь перемоги під Оршею він побудував у Вільні Свято-Троїцьку та Свято-Миколаївську церкви.