Микола Теліженко.
Перепрошую, що відволікаю Вас. Хочеться познайомитись із Вами і з Вашою роботою.
Павлов Юрій Павлович. Скульптор із Дніпропетровська. Це буде русалка. Отут, на цьому місці, було село Половиця, старовинне козацьке село. І тут, в заводях Дніпра, водились русалки.
А якою вона буде, ця русалка, на когось схожа? Може, на Вашу дружину?
«Та ні... А , може, на когось і схожа, я ж не знаю. Ручна робота».
А що це за камінь?
«Із Інкермана, із Криму».
На скільки він важкий в обробці?
«Та нічого…»
«Микола Теліженко, заслужений художник України. Місто Черкаси».
Коротенько розкажіть, будь ласка, про свій твір. Я бачу, що це — скіфська баба?
Юрій Павлов.
Дванадцять робіт. А як вони між собою? Чи будуть вони гармонійно вписуватись?
«Можна бачити Мікеланджело і Рафаеля в одному залі. І вони якось вживаються під одним дахом. Так само під дахом Дніпропетровська будуть стояти сьогодні 12 авторів, на слідуючий рік, можливо, й більше».
Після завершення пленеру, напередодні Дня міста, усі дванадцять робіт встановлять на Набережній Дніпра. Міська влада планує, що галерея скульптур стане місцем зустрічей і відпочинку. А наступного року у Дніпропетровську відбудеться Міжнародний симпозіум скульпторів.