Епохальним називають правозахисники рішення суду в Страсбурзі. Уперше суд розглядав подібну справу, і адвокати вважають, що рішення, яке засуджує дії Москви, примусить російські власті краще розслідувати тисячі випадків зникнення людей у Чечні.
Позивачка Фатіма Базоркіна намагалася впродовж шістьох років дізнатися від російських властей про долю свого сина, але так і не отримала пояснень. У серпні 1999-го року 25-річний Хаджі-Мурат Яндієв відправився у Грозний, а в лютому 2000-го року в телепрограмі жінка побачила, як російський офіцер допитує її сина, якого, мовляв, було затримано під час антитерористичної операції в чеченському селі Алхан-Кала. У репортажі, зробленому для НТВ і Сі-Ен-Ен, чути, як російський генерал Олександр Баранов лається і вимагає застрелити Яндієва. Після цього сюжету мати зниклого почала ходіння по судових інстанціях, прокуратура відкрила кримінальну справу щодо зникнення Яндієва, однак згодом справу закрила – за недоліком свідчень. Офіцера Баранова допитували двічі у справі, однак він заявляв, що ніколи не надавав наказу вбивати Яндієва, а просто хотів зупинити його агресивну поведінку. Тіло Яндієва так і не було знайдене.
Семеро суддів у Страсбурзі одностайно вирішили, що Росія порушила кілька статей Європейської Конвенції з прав людини. Так, російські власті порушили право на життя Яндієва, не змогли провести ефективне розслідування його зникнення, порушили право на свободу й безпеку, а також право на відшкодування збитків матері зниклого. Суд постановив, що за відсутності іншої інформації, Яндієва слід вважати мертвим.
Правозахисники підраховують, що з початку другого конфлікту 1999 року у Чечні зникло безвісти від 3 до 5 тисяч осіб. Про один з таких випадків розповідає Таіса Імакаєва, чоловіка якої забрали з російського контрольно-пропускного пункту в 2000-му році:
«Ми підійшли до контрольно-пропускного пункту, разом з нами було 11 чоловіків, яких від нас забрали і повели на пагорб. Жінок і дітей вони посадили на вантажний військовий автомобіль “Урал”. До нас підійшов офіцер. Я була тоді вагітна на шостому місяці і благала його відпустити мого чоловіка, який є хворим, який є епілептиком. Офіцер сказав: «Тож ідіть і народжуйте ще одного бійця. Кому потрібні ваші інваліди?»
Чи будуть колись розслідувані ці та інші випадки зникнення та вбивства людей у Чечні? На це питання неможливо відповісти, однак судова перемога Фатіми Базоркіної - матері зниклого Яндієва - вселяє надію принаймні на відплату ще 200 позивачам у Європейському суді, чиї родичі також зникли на чеченській території. Перше і поки що єдине рішення Європейського суду щодо зникнення людини в Чечні набере чинності за три місяці чи раніше, якщо жодна зі сторін не захоче опротестувати рішення.
Позивачка Фатіма Базоркіна намагалася впродовж шістьох років дізнатися від російських властей про долю свого сина, але так і не отримала пояснень. У серпні 1999-го року 25-річний Хаджі-Мурат Яндієв відправився у Грозний, а в лютому 2000-го року в телепрограмі жінка побачила, як російський офіцер допитує її сина, якого, мовляв, було затримано під час антитерористичної операції в чеченському селі Алхан-Кала. У репортажі, зробленому для НТВ і Сі-Ен-Ен, чути, як російський генерал Олександр Баранов лається і вимагає застрелити Яндієва. Після цього сюжету мати зниклого почала ходіння по судових інстанціях, прокуратура відкрила кримінальну справу щодо зникнення Яндієва, однак згодом справу закрила – за недоліком свідчень. Офіцера Баранова допитували двічі у справі, однак він заявляв, що ніколи не надавав наказу вбивати Яндієва, а просто хотів зупинити його агресивну поведінку. Тіло Яндієва так і не було знайдене.
Семеро суддів у Страсбурзі одностайно вирішили, що Росія порушила кілька статей Європейської Конвенції з прав людини. Так, російські власті порушили право на життя Яндієва, не змогли провести ефективне розслідування його зникнення, порушили право на свободу й безпеку, а також право на відшкодування збитків матері зниклого. Суд постановив, що за відсутності іншої інформації, Яндієва слід вважати мертвим.
Правозахисники підраховують, що з початку другого конфлікту 1999 року у Чечні зникло безвісти від 3 до 5 тисяч осіб. Про один з таких випадків розповідає Таіса Імакаєва, чоловіка якої забрали з російського контрольно-пропускного пункту в 2000-му році:
«Ми підійшли до контрольно-пропускного пункту, разом з нами було 11 чоловіків, яких від нас забрали і повели на пагорб. Жінок і дітей вони посадили на вантажний військовий автомобіль “Урал”. До нас підійшов офіцер. Я була тоді вагітна на шостому місяці і благала його відпустити мого чоловіка, який є хворим, який є епілептиком. Офіцер сказав: «Тож ідіть і народжуйте ще одного бійця. Кому потрібні ваші інваліди?»
Чи будуть колись розслідувані ці та інші випадки зникнення та вбивства людей у Чечні? На це питання неможливо відповісти, однак судова перемога Фатіми Базоркіної - матері зниклого Яндієва - вселяє надію принаймні на відплату ще 200 позивачам у Європейському суді, чиї родичі також зникли на чеченській території. Перше і поки що єдине рішення Європейського суду щодо зникнення людини в Чечні набере чинності за три місяці чи раніше, якщо жодна зі сторін не захоче опротестувати рішення.