“Рідна мати моя, ти ночей не доспала, ти водила мене у поля край села. І вдорогу далеку ти мене на зорі проводжала, і рушник вишиваний на щастя дала...” – За своє довге життя Віра Роїк вишила сотні рушників, які зараз зберігаються у приватних і музейних колекціях десятків країн світу. Вона – заслужена діяч культури України, народна майстриня-вишивальниця – стала справжньою легендою в Криму та за його межами. Щороку Віра Роїк організовує десятки персональних виставок в різних регіонах України та за кордоном, а в Сімферополі вона створили кримську школу української вишивки.
“Рушники підняли вже крила, кличе вічність їх, кличе світ – сонце слави встає над Кримом!..” – Віра Роїк народилася 25 квітня 1911 року у Полтаві в інтелігентній і патріотичній родині. На початку 30-х років через загрозу репресій була змушена виїхати за межі України. У 1952 – переїхала до Кримської області тоді ще РСФСР. Вона розповідає, що за межами України боялася розмовляти рідною мовою, але завжди з Батьківщиною її поєднувала вишивка, якою вона займається з дитинства.
За радянських часів її робота була жорстко регламентована, за коже свій крок майстриня мусила боротися, щоразу долати ідеологічні та організаційні перепони. Віра Роїк: ”Я приходила додому у сльозах, тому що мені не було дороги... Але я людина цілеспрямована і дуже вперта у задуманій справі. І після перебудови, за часи незалежності ставлення до мене і моєї творчості змінилося на краще. Зараз я духовно задоволена не на сто, а на двісті відсотків”, - розповіла ювілярка.
Зараз вона готує чергову виставку, а також сподівається, що зі зміною влади у місті їй вдасться відкрити Дім української вишивки з музеєм та школою. Її син і помічник Вадим Роїк каже, що з цією ідеєю звертався до всіх владних структур і в Києві, і в Сімферополі, але все марно: “Всі підтримують. Всі кажуть – так, але – ні! Немає коштів, немає приміщень, немає нічого. Коли ж щось продати, то усе є!”, - сказав Валерії Роїк. Втім, 95-літня народна майстриня – оптимістично дивиться у майбутнє. Вонап каже, що вірить у те, що столітній ювілей відзначатиме у сімферопольському Домі української вишивки .
“Рушники підняли вже крила, кличе вічність їх, кличе світ – сонце слави встає над Кримом!..” – Віра Роїк народилася 25 квітня 1911 року у Полтаві в інтелігентній і патріотичній родині. На початку 30-х років через загрозу репресій була змушена виїхати за межі України. У 1952 – переїхала до Кримської області тоді ще РСФСР. Вона розповідає, що за межами України боялася розмовляти рідною мовою, але завжди з Батьківщиною її поєднувала вишивка, якою вона займається з дитинства.
За радянських часів її робота була жорстко регламентована, за коже свій крок майстриня мусила боротися, щоразу долати ідеологічні та організаційні перепони. Віра Роїк: ”Я приходила додому у сльозах, тому що мені не було дороги... Але я людина цілеспрямована і дуже вперта у задуманій справі. І після перебудови, за часи незалежності ставлення до мене і моєї творчості змінилося на краще. Зараз я духовно задоволена не на сто, а на двісті відсотків”, - розповіла ювілярка.
Зараз вона готує чергову виставку, а також сподівається, що зі зміною влади у місті їй вдасться відкрити Дім української вишивки з музеєм та школою. Її син і помічник Вадим Роїк каже, що з цією ідеєю звертався до всіх владних структур і в Києві, і в Сімферополі, але все марно: “Всі підтримують. Всі кажуть – так, але – ні! Немає коштів, немає приміщень, немає нічого. Коли ж щось продати, то усе є!”, - сказав Валерії Роїк. Втім, 95-літня народна майстриня – оптимістично дивиться у майбутнє. Вонап каже, що вірить у те, що столітній ювілей відзначатиме у сімферопольському Домі української вишивки .