Лічильник Ґейґера у руках представника агенції “Чорнобиль Інтер Інформ” Максима Каригіна показує рівень радіаційного забруднення біля Чорнобильської АЕС: за словами Максима, він не перевищує рівень, безпечний для здоров’я людей. А людей у Чорнобильській зоні чимало: на самій атомній електростанції вахтовим методом працює близько трьох тисяч осіб. А ще кілька сотень людей обслуговують структури МВС та Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України: це – міліціонери, пожежники, рятувальники, медики, водії та інші.
У Чорнобильській зоні, крім так званих “вахтовиків”, постійно проживають селяни, які після евакуації 1986-го року потроху лісами, нелегально повернулись до рідних домівок. Максим Каригін каже:
“Вони тут звикли - вони тут вирішили доживати життя, це їх власний вибір. Це люди похилого віку. Шістдесят років – це вважається молодий у зоні. 75 років – це середній вік людей, які тут живуть”.
Бабі Варі з селища Іллінці 79 років, після Чорнобильської аварії вона з чоловіком і односельцями була евакуйована. Але вже рік по тому повернулась додому:
“Дід приїхав весною, а я приїхала влітку. Дід поїхав в Ірпінь і винайняв машину, так ми й утекли додому. Живемо. Було 250 сімей, а зараз чи то 38, чи 39 баб залишилось. У четвер нам возять з Чорнобиля хліб, крупу, ковбасу, масло. Ми зразу горевали, як приїхали сюди – так дуже горевали. А потім уже стали лавки возити, то нам вже стало краще: привезуть – так ми і купимо”.
А на городах вирощують баба Варя та її сусідки картоплю, томати, і вахтовики з Чорнобиля приїздять і ласують домашніми овочами. Кажуть: землю треба дбати, інакше ліс наступатиме. Адже звідки іде людина – приходить ліс. У Чорнобильські зоні це особливо помітно.
У Чорнобильській зоні, крім так званих “вахтовиків”, постійно проживають селяни, які після евакуації 1986-го року потроху лісами, нелегально повернулись до рідних домівок. Максим Каригін каже:
“Вони тут звикли - вони тут вирішили доживати життя, це їх власний вибір. Це люди похилого віку. Шістдесят років – це вважається молодий у зоні. 75 років – це середній вік людей, які тут живуть”.
Бабі Варі з селища Іллінці 79 років, після Чорнобильської аварії вона з чоловіком і односельцями була евакуйована. Але вже рік по тому повернулась додому:
“Дід приїхав весною, а я приїхала влітку. Дід поїхав в Ірпінь і винайняв машину, так ми й утекли додому. Живемо. Було 250 сімей, а зараз чи то 38, чи 39 баб залишилось. У четвер нам возять з Чорнобиля хліб, крупу, ковбасу, масло. Ми зразу горевали, як приїхали сюди – так дуже горевали. А потім уже стали лавки возити, то нам вже стало краще: привезуть – так ми і купимо”.
А на городах вирощують баба Варя та її сусідки картоплю, томати, і вахтовики з Чорнобиля приїздять і ласують домашніми овочами. Кажуть: землю треба дбати, інакше ліс наступатиме. Адже звідки іде людина – приходить ліс. У Чорнобильські зоні це особливо помітно.