У другій половині 1929 року в радянській Україні були заарештовані близько семисот осіб – священики, вчителі, письменники, академіки, студенти, науковці, адвокати, професори та лікарі. З них для проведення показового судового процесу були відібрані 45 найбільш відомих українських інтеліґентів на чолі з академіком Сергієм Єфремовим. Загальне керівництво підготовкою процесу взяв на себе Сталін.
У сфабрикованій партійними і каральними органами справі заарештованим приписувалася участь у діяльності створеної 3 роки перед тим контрреволюційної терористичної організації під назвою «Спілка Визволення України». Її головними осередками вважалися Академія наук і Українська Православна Автокефальна Церква. Філії Спілки, на думку слідчих, існували у Харкові, Одесі, Вінниці, Миколаєві, Полтаві, Чернігові та Дніпропетровську.
Терористичні акти, за задумом чекістів, мали здійснювати члени Спілки Української Молоді, оголошеної складовою частиною СВУ, та лікарі з її «медичної секції». Слідство особливо наголошувало на зв’язках організації із закордонним петлюрівським центром.
Суд розпочався 9 березня 1930 року у тодішній столиці радянської України місті Харкові, у приміщенні оперного театру, причому квитки на процес розподілялися серед працівників державних установ. Напередодні у харківських, київських та московських газетах була проведена кампанія з викриття так званих «українських буржуазних націоналістів».
В обвинувальному акті, читання якого тривало неповних 3 дні, зазначалося: «СВУ ставила завданням повалити радянську владу на Україні шляхом збройного повстання за допомогою чужоземних буржуазних держав і реставрувати капіталістичний лад у формі “Української Народної Республіки”».
Суд виніс вирок у справі СВУ у Великодню ніч на 19 квітня. Всі обвинувачені були засуджені до ув’язнення терміном від одного до десяти років. Пізніше більшість засуджених, а також свідки, слідчі, судді, обвинувачі і тодішні керівники Головного Політичного Управління загинули у радянських концентраційних таборах. Загалом у зв’язку із справою Спілки Визволення України були заарештовані, ув’язнені, заслані або розстріляні понад 30 тисяч осіб.
У сфабрикованій партійними і каральними органами справі заарештованим приписувалася участь у діяльності створеної 3 роки перед тим контрреволюційної терористичної організації під назвою «Спілка Визволення України». Її головними осередками вважалися Академія наук і Українська Православна Автокефальна Церква. Філії Спілки, на думку слідчих, існували у Харкові, Одесі, Вінниці, Миколаєві, Полтаві, Чернігові та Дніпропетровську.
Терористичні акти, за задумом чекістів, мали здійснювати члени Спілки Української Молоді, оголошеної складовою частиною СВУ, та лікарі з її «медичної секції». Слідство особливо наголошувало на зв’язках організації із закордонним петлюрівським центром.
Суд розпочався 9 березня 1930 року у тодішній столиці радянської України місті Харкові, у приміщенні оперного театру, причому квитки на процес розподілялися серед працівників державних установ. Напередодні у харківських, київських та московських газетах була проведена кампанія з викриття так званих «українських буржуазних націоналістів».
В обвинувальному акті, читання якого тривало неповних 3 дні, зазначалося: «СВУ ставила завданням повалити радянську владу на Україні шляхом збройного повстання за допомогою чужоземних буржуазних держав і реставрувати капіталістичний лад у формі “Української Народної Республіки”».
Суд виніс вирок у справі СВУ у Великодню ніч на 19 квітня. Всі обвинувачені були засуджені до ув’язнення терміном від одного до десяти років. Пізніше більшість засуджених, а також свідки, слідчі, судді, обвинувачі і тодішні керівники Головного Політичного Управління загинули у радянських концентраційних таборах. Загалом у зв’язку із справою Спілки Визволення України були заарештовані, ув’язнені, заслані або розстріляні понад 30 тисяч осіб.