Зараз рятувальники цілодобово чергують у Львові та Славському, гірськолижному курортному селищі. За цей зимовий сезон вони надали допомогу 8 травмованим особам. Рятувальники пересуваються на лижах, важка дорога забирає чимало часу, а іноді кожна секунда коштує людині життя. Лещата рятувальники придбали за власні гроші, а снігохід, який просять від держави вже роками, вкотре не дочекались( його вартість 70 тисяч гривень). Ба, більше того, лише зараз Міністерство з надзвичайних ситуацій працівникам рятувально-пошукового загону почало повертати борг із зарплати.
На гірськолижних курортах Львівщини нараховується 30 бугелів, якими на лижах піднімаються на гору, і 3 канатно-крісельні дороги. Згідно з нормами, на кожному з витягів мають чергувати щонайменше по двоє рятувальників. Їх загалом мало б бути у загоні не 21 особа, а близько 70.
Михайло Яворівський, керівник рятувально-пошукового загону каже, що катастрофічно бракує людей і ліків для надання першої медичної допомоги.
«Бинти, шини ми придбали самі, а потрібні знеболюючі препарати, йод, перекис . Цього року ми не отримали жодного спорядження, старе зносилось. Знову собі купили лижі. Нічого на краще не змінилось. Ми зараз перебуваємо у стадії реорганізації, але процес перереєстрації призупинений. Мають створити львівський пошуково- рятувальний загін, який був би у підпорядкуванні ОДА і Міністерства з назвичайних ситуацій».
Таке рішення має ухвалити обласна рада наступного року. А тим часом рятувальники знову звернулись до власників туристичних баз, щоб ті встановили аптечки на витягах, наразі прохання без результату. Як і нерозчищені дороги, що ведуть до підйомників. Добратись нею можна на приватних машинах. «УАЗи» часто перевертаються.
Богдан Матолич довгий час у Львівській обласній адміністрації займався питаннями розвитку інфраструктури на гірськолижних курортах області, але, за його словами, немає виробленого механізму впливу влади на власників туристичних баз,щоб ті укладами угоди з рятувальною службою і відповідно платили за безпеку своїх відпочивальників. Згідно із законодавством, кожен турист має бути застрахований. Цією вимогою власники турбаз та пансіонатів нехтують.
Для прикладу, у Польщі на кожному витязі на горі чергують по кілька рятувальників, які споряджені сучасним обладнанням. Щороку держава на поліпшення матеріальної бази рятувальної служби виділяє 250 тисяч доларів. Допомагають і приватні підприємці.
Наразі Україна досвід сусідів не переймає, але українські рятувальники дедалі частіше поповнюють ряди польських рятувальних загонів.
На гірськолижних курортах Львівщини нараховується 30 бугелів, якими на лижах піднімаються на гору, і 3 канатно-крісельні дороги. Згідно з нормами, на кожному з витягів мають чергувати щонайменше по двоє рятувальників. Їх загалом мало б бути у загоні не 21 особа, а близько 70.
Михайло Яворівський, керівник рятувально-пошукового загону каже, що катастрофічно бракує людей і ліків для надання першої медичної допомоги.
«Бинти, шини ми придбали самі, а потрібні знеболюючі препарати, йод, перекис . Цього року ми не отримали жодного спорядження, старе зносилось. Знову собі купили лижі. Нічого на краще не змінилось. Ми зараз перебуваємо у стадії реорганізації, але процес перереєстрації призупинений. Мають створити львівський пошуково- рятувальний загін, який був би у підпорядкуванні ОДА і Міністерства з назвичайних ситуацій».
Таке рішення має ухвалити обласна рада наступного року. А тим часом рятувальники знову звернулись до власників туристичних баз, щоб ті встановили аптечки на витягах, наразі прохання без результату. Як і нерозчищені дороги, що ведуть до підйомників. Добратись нею можна на приватних машинах. «УАЗи» часто перевертаються.
Богдан Матолич довгий час у Львівській обласній адміністрації займався питаннями розвитку інфраструктури на гірськолижних курортах області, але, за його словами, немає виробленого механізму впливу влади на власників туристичних баз,щоб ті укладами угоди з рятувальною службою і відповідно платили за безпеку своїх відпочивальників. Згідно із законодавством, кожен турист має бути застрахований. Цією вимогою власники турбаз та пансіонатів нехтують.
Для прикладу, у Польщі на кожному витязі на горі чергують по кілька рятувальників, які споряджені сучасним обладнанням. Щороку держава на поліпшення матеріальної бази рятувальної служби виділяє 250 тисяч доларів. Допомагають і приватні підприємці.
Наразі Україна досвід сусідів не переймає, але українські рятувальники дедалі частіше поповнюють ряди польських рятувальних загонів.