Віталій Пономарьов: Чи знають нинішні українці, хто такий Іван Котляревський?
Перехожа 1: Звичайно. Ви самі знаєте, хто.
Перехожий: Я знаю, що це письменник або поет український, але не більше.
Перехожа 2: Якийсь український письменник.
Перехожа 3: Це український письменник.
Перехожа 4: Ну, звичайно, це наш класик, нашої літератури.
Віталій Пономарьов: Шляхтич Іван Котляревський народився 236 років тому у Полтаві. Упродовж дев’яти років він навчався у Полтавській духовній семінарії і там за схильність до складання віршів був прозваний “римачем”. Котляревський був канцеляристом, пізніше вчителював у шляхетських маєтках на Полтавщині. У цей час він почав переспівувати у бурлескному стилі поему давньоримського поета Вергілія “Енеїда”, перевдягаючи античних богів і героїв у шаровари, вишиванки та свитки.
І кубками пили слив’янку, Мед, пиво, брагу, сирівець, Горілку просту і калганку, Куривсь для духу яловець. Бандура горлиці бриньчала, Сопілка зуба затинала, А дудка грала по балках; Санжарівки на скрипці грали, Кругом дівчата танцьовали В дробушках, в чоботах, в свитках.
Двадцяти семи років Котляревський розпочав службу у Сіверському карабінерському полку, сформованому на базі козацького полку. Під час російсько-турецької війни штабс-капітан Котляревський брав участь в облозі фортеці Ізмаїла та у боях під Бендерами. Водночас він продовжував писати свою “Енеїду”.
Про Сагайдачного співали, Либонь, співали і про Січ, Як в пікінери набирали, Як мандровав козак всю ніч; Полтавську славили Шведчину, І неня як свою дитину З двора провадила в поход; Як під Бендер’ю воювали, Без галушок як помирали, Колись як був голодний год.
Вийшовши після війни у відставку, Котляревський намагався знайти роботу у Петербурзі, проте невдовзі повернувся до Полтави. Він був куратором полтавського Будинку виховання дітей бідних дворян та попечителем богоугодних закладів міста. Під час війни з Наполеоном поет сформував у містечку Горошині на Полтавщині П’ятий український козацький полк, однак сам у бойових діях участі не брав. Котляревський був вітією (тобто, проповідником) полтавської масонської ложі “Любов до істини”. Він грав в аматорських виставах, і його зусиллями був викуплений з кріпацтва актор Михайло Щепкін, який пізніше виконував провідні ролі у п’єсах Котляревського. Говорить професор Вадим Скуратівський.
Вадим Скуратівський: Іван Котляревський – абсолютна постать новоукраїнської культури. Починаючи з Котляревського, ця культура зосереджується навколо народного життя. Того самого життя, яке з такою енерґією бурхає в “Енеїді навиворіт”. Перед нами розповідь про цілий світ, який має свою дуже своєрідну мову, свої звичаї, своє куховарство, свою історію, свою географію. Після цього самого гумористичного епосу Котляревський іде у бік роду драматичного, і з’являється його “Наталка Полтавка”, яка саме в роді драматичному потверджує оте ж саме відкриття Котляревським народу.
Віталій Пономарьов: Іван Котляревський став одним з організаторів, а потім директором та художнім керівником Полтавського професійного театру. Саме для цього театру він написав водевіль “Москаль-чарівник” та драму “Наталка Полтавка”. Поет працював над “Енеїдою” понад чверть століття, проте у повному обсязі поема була видана вже після його смерті.
Тут їли рознії потрави, І все з полив''яних мисок, І самі гарнії приправи З нових кленових тарілок: Свинячу голову до хріну І локшину на переміну, Потім з підливою індик; На закуску куліш і кашу, Лемішку, зубці, путрю, квашу І з маком медовий шулик.
Говорить письменник Валерій Шевчук.
Валерій Шевчук: Йому судилося завершити давню українську літературу і почати нову. “Енеїда” Котляревського – це дивовижний твір, який ввібрав у себе всю висоту і мудрість, і низові форми українського бароко. З другого боку, Котляревський дав перші зразки п’єс, які зродили нову українську драматургію. Він – людина високої і дуже цікавої, часто захованої мислі, тільки не всі його нащадки його великої мудрості, а водночас і простоти, розуміють.