Івано-Франківськ, 12 липня 2005 - Єпископ Української Греко-Католицької Церкви Софрон Мудрий складає свої повноваження у зв’язку з віком. У новітню історію цей відомий у Європі та Україні теолог та науковець увійшов як один з найбільших прихильників екуменічного діалогу між різними церквами. До його думки дотепер прислухаються провідні політики та науковці різних країн.
Від часу проголошення незалежності української держави на батьківщину повернулося не так уже й багато тих, хто колись силою обставин опинився за кордоном. Це, зрештою, закономірно, адже більшість цих людей уже завершують свій життєвий шлях. Однак є випадки, коли доля приводить емігрантів на землю предків уже на схилі віку і вони залишаються тут назавжди. Єпископ Української Греко-Католицької Церкви владика Софрон Мудрий повернувся на батьківщину в жовтні 1994. Тоді йому було вже понад 70. За плечима залишилося життя в Австрії, Німеччині, Сполучених Штатах Америки та Ватикані. Отець Софрон Мудрий повернувся на землю своїх батьків після багатьох десятиліть, прожитих за кордоном.
Якою ж була доля цієї незвичайної людини, яка впродовж небагатьох років життя в Україні набула для себе сталого авторитету й поваги з боку представників різних релігійних та державних інституцій, людини, що відзначається неабияким розумом, розважливістю та непохитною вірою в Бога та краще майбутнє рідної землі? Нинішні завдання церкви єпископ бачить у наступному:
“Перше, чого домагається церква, -- це мати право працювати в школах. Не лише держава повинна дбати про вишкіл молоді й дітей, але держава має дозволити вчити людину законів духовних”.
Степан Мудрий народився в місті Золочеві на Львівщині у великій родині, де, крім нього, було п’ятеро сестер та брат. З дитинства навчався в Українській народній школі імені Маркіяна Шашкевича і паралельно виховувався ченцями Василіянської церкви. П’ятнадцятилітнім юнаком Степан Мудрий хотів обрати шлях греко-католицького священика. Однак війна перешкодила цьому. Під час німецької окупації він навчається в електротехнічній школі. Відступаючи, німецькі війська перевозять усіх учнів школи неподалік Відня. 1944 року Степан Мудрий переїжджає до Німеччини і впродовж трьох років навчається й здобуває професію інженера. 1949 року він остаточно визначається зі своїм життєвим покликанням: виїжджає у грудні цього ж року до Сполучених Штатів Америки, навчається в семінарії, через 5 років приймає чернече свячення і вирушає на богословські студії до Риму. Успішно навчається в Григоріанському університеті. Здобуває спочатку ступінь маґістра, а потім – доктора. 14 років працює віце-ректором, а пізніше понад 20 років очолює Українську папську колегію Святого Йосафата в Римі. 29 років він також був постійним працівником української секції Ватиканського радіо. Обраний професором канонічного права Східних Церков у Папському інституті східних наук.
Здавалось би, життєві здобутки владики Софрона Мудрого сягнули свого найбільшого розквіту. Однак 1994 року він залишає Ватикан і вирушає на Україну, стає ректором Івано-Франківського теологічно-катехитичної духовної академії, а відтак його призначають єпископом-ординарієм Івано-Франківської єпархії УГКЦ. Такою є біографія священика, що обрав своєю долею служіння Богові та Україні. За кожним роком життя єпископа Софрона Мудрого численні наукові публікації, виступи, промови, проповіді, програми на радіо “Ватикан”, записи сотень фонокасет та грамплатівок, на яких твори українських письменників, які були під забороною, церковні хори, пісні Січових стрільців.
Логічним завершенням став приїзд на Україну і сподвижницька праця задля об’єднання церков, задля виховання пастви у християнському дусі. Зараз без єпископа Софрона Мудрого важко уявити собі релігійне та суспільне життя не лише в Галичині але й державі загалом.
Упродовж останніх кількох років єпископ Софрон Мудрий налагодив на Івано-Франківщині роботу кількох видавництв та друкарень. Будуються та відкриваються численні церкви. Він постійно сприяє налагодженню екуменічного діалогу з представниками різних християнських конфесій. Його проповіді навертають до Бога багатьох людей. Він також вселяє власним життєвим прикладом віру в краще майбутнє держави, адже саме задля її незалежності він працював усе своє життя:
“Я Богові дякую за те, що дає здоров’я, сили і я працюю. Я кажу: я є видимий знак невидимої Бодої ласки. Скільки людей молиться, а я маю здоров’я і працюю 17-18 годин на добу, 5 відпочиваю”.
Зараз владика Софрон Мудрий складає свої єпископські повноваження. Та владика Софрон Мудрий не покидає Івано-Франківської єпархії. Він і надалі очолюватиме теологічну академію, керуватиме кількома комісіями Синоду Єпископів УГКЦ. Попереду ще чимало справ, які, без сумніву, будуть здійснені якщо не самим владикою, то його наступниками та численними помічниками і прихильниками.
Від часу проголошення незалежності української держави на батьківщину повернулося не так уже й багато тих, хто колись силою обставин опинився за кордоном. Це, зрештою, закономірно, адже більшість цих людей уже завершують свій життєвий шлях. Однак є випадки, коли доля приводить емігрантів на землю предків уже на схилі віку і вони залишаються тут назавжди. Єпископ Української Греко-Католицької Церкви владика Софрон Мудрий повернувся на батьківщину в жовтні 1994. Тоді йому було вже понад 70. За плечима залишилося життя в Австрії, Німеччині, Сполучених Штатах Америки та Ватикані. Отець Софрон Мудрий повернувся на землю своїх батьків після багатьох десятиліть, прожитих за кордоном.
Якою ж була доля цієї незвичайної людини, яка впродовж небагатьох років життя в Україні набула для себе сталого авторитету й поваги з боку представників різних релігійних та державних інституцій, людини, що відзначається неабияким розумом, розважливістю та непохитною вірою в Бога та краще майбутнє рідної землі? Нинішні завдання церкви єпископ бачить у наступному:
“Перше, чого домагається церква, -- це мати право працювати в школах. Не лише держава повинна дбати про вишкіл молоді й дітей, але держава має дозволити вчити людину законів духовних”.
Степан Мудрий народився в місті Золочеві на Львівщині у великій родині, де, крім нього, було п’ятеро сестер та брат. З дитинства навчався в Українській народній школі імені Маркіяна Шашкевича і паралельно виховувався ченцями Василіянської церкви. П’ятнадцятилітнім юнаком Степан Мудрий хотів обрати шлях греко-католицького священика. Однак війна перешкодила цьому. Під час німецької окупації він навчається в електротехнічній школі. Відступаючи, німецькі війська перевозять усіх учнів школи неподалік Відня. 1944 року Степан Мудрий переїжджає до Німеччини і впродовж трьох років навчається й здобуває професію інженера. 1949 року він остаточно визначається зі своїм життєвим покликанням: виїжджає у грудні цього ж року до Сполучених Штатів Америки, навчається в семінарії, через 5 років приймає чернече свячення і вирушає на богословські студії до Риму. Успішно навчається в Григоріанському університеті. Здобуває спочатку ступінь маґістра, а потім – доктора. 14 років працює віце-ректором, а пізніше понад 20 років очолює Українську папську колегію Святого Йосафата в Римі. 29 років він також був постійним працівником української секції Ватиканського радіо. Обраний професором канонічного права Східних Церков у Папському інституті східних наук.
Здавалось би, життєві здобутки владики Софрона Мудрого сягнули свого найбільшого розквіту. Однак 1994 року він залишає Ватикан і вирушає на Україну, стає ректором Івано-Франківського теологічно-катехитичної духовної академії, а відтак його призначають єпископом-ординарієм Івано-Франківської єпархії УГКЦ. Такою є біографія священика, що обрав своєю долею служіння Богові та Україні. За кожним роком життя єпископа Софрона Мудрого численні наукові публікації, виступи, промови, проповіді, програми на радіо “Ватикан”, записи сотень фонокасет та грамплатівок, на яких твори українських письменників, які були під забороною, церковні хори, пісні Січових стрільців.
Логічним завершенням став приїзд на Україну і сподвижницька праця задля об’єднання церков, задля виховання пастви у християнському дусі. Зараз без єпископа Софрона Мудрого важко уявити собі релігійне та суспільне життя не лише в Галичині але й державі загалом.
Упродовж останніх кількох років єпископ Софрон Мудрий налагодив на Івано-Франківщині роботу кількох видавництв та друкарень. Будуються та відкриваються численні церкви. Він постійно сприяє налагодженню екуменічного діалогу з представниками різних християнських конфесій. Його проповіді навертають до Бога багатьох людей. Він також вселяє власним життєвим прикладом віру в краще майбутнє держави, адже саме задля її незалежності він працював усе своє життя:
“Я Богові дякую за те, що дає здоров’я, сили і я працюю. Я кажу: я є видимий знак невидимої Бодої ласки. Скільки людей молиться, а я маю здоров’я і працюю 17-18 годин на добу, 5 відпочиваю”.
Зараз владика Софрон Мудрий складає свої єпископські повноваження. Та владика Софрон Мудрий не покидає Івано-Франківської єпархії. Він і надалі очолюватиме теологічну академію, керуватиме кількома комісіями Синоду Єпископів УГКЦ. Попереду ще чимало справ, які, без сумніву, будуть здійснені якщо не самим владикою, то його наступниками та численними помічниками і прихильниками.