Нью-Йорк, 11 лютого 2005 - Після майже двох років тотальної заборони куріння у громадських місцях, включно з ресторанами й барами, Нью-Йорк звик до нового закону. Мало того, цей приклад наслідують інші міста, штати, інші країни.
Коли міська рада Нью-Йорка заборонила, починаючи від 30 березня 2003 року, куріння у громадських місцях, багато хто з критиків вважав, що це загрожує репутації міста як туристичної столиці. Передбачали, що ресторани й бари відтак животітимуть, бо вчірньо-нічний натовп тікатиме за Гудзон, до штату Нью-Джерзі, де поки що не наїжджають на тих, хто палить. Джеймс МакБретні, президент Асоціації ресторанів і таверн району Статен-Айленд, назвав Майкла Блумберга, мера Нью-Йорка, ініціатора заборони, божевільним диктатором-мільярдером, який, мовляв, прагне нав’язати місту мораль епохи prohibition, коли в Америці заборонили алкоголь.
Популярність мера знизилася до критичного порога. Передрікали також, що ньюйоркці, переважно молодь, повстануть проти закону про заборону куріння. На початках так і було. Зокрема, в російських, кавказьких, узбецьких, українських ресторанах на Брайтон-Біч у Брукліні курили мало не поспіль усі. Хмари сизого диму піднімалися під стелю. Але міський відділ охорони здоров’я відповів на цей виклик, відрядивши загони інспекторів, які, унюхавши тютюновий дим, накладали на власників ресторанів і барів штрафи по 2 тисячі доларів. Причому, погрожували не лише грошовим покаранням, а й позбавленням ліцензій на продаж спиртних напоїв.
Отож, воленс-ноленс, поступово навіть непокірний Брайтон змирився і тепер люди виходять на вулицю викурити сигарету, точнісінько так, як у Мангеттені чи Бронксі. За останнім звітом міськради, 98 % ресторанів і барів дотримуються умов заборони, хоча дехто піддає сумніву цю цифру. Але найцікавіше те, що економіка Нью-Йорка не зазнала занепаду всупереч прогнозам. Той таки Джеймс МакБретні в телевізійному інтерв’ю сказав: “Мушу визнати, що ми не побачили зменшення кількості відвідувачів”. Ба більше, за його словами, повітря в барах і ресторанах стало чистішим і людям це подобається. Та й палити стали менше.
Між тим, успіх заборони куріння у громадських місцях Нью-Йорка надихнув міскькради інших міст, штатів, інших країн. Серед них такі міста, як Бостон, Філадельфія, Окленд, штати Вірджинія, Орегон, Вайомінг, Небраска, навіть Кентаккі - південний штат, знаменитий своїми тютюновими плантаціями. Очікують, що цього року у двадцятьох штатах ухвалять подібні закони. Тим часом, по всій Ірландії заборонено курити на робочих місцях, включно з пабами, барами, ресторанами. Заборону впровадили Норвегія. Італія, Куба, Нова Зеландія, Австралія. Заборонено палити у громадських місцях в Індії, де, за статистикою, від хвороб, пов”язаних з курінням, вмирає 2200 осіб щодня. Верхня палата російського парламенту ухвалила законопроект щодо обмеження куріння у громадських місцях. І все це почалося в Нью-Йорку.
Коли міська рада Нью-Йорка заборонила, починаючи від 30 березня 2003 року, куріння у громадських місцях, багато хто з критиків вважав, що це загрожує репутації міста як туристичної столиці. Передбачали, що ресторани й бари відтак животітимуть, бо вчірньо-нічний натовп тікатиме за Гудзон, до штату Нью-Джерзі, де поки що не наїжджають на тих, хто палить. Джеймс МакБретні, президент Асоціації ресторанів і таверн району Статен-Айленд, назвав Майкла Блумберга, мера Нью-Йорка, ініціатора заборони, божевільним диктатором-мільярдером, який, мовляв, прагне нав’язати місту мораль епохи prohibition, коли в Америці заборонили алкоголь.
Популярність мера знизилася до критичного порога. Передрікали також, що ньюйоркці, переважно молодь, повстануть проти закону про заборону куріння. На початках так і було. Зокрема, в російських, кавказьких, узбецьких, українських ресторанах на Брайтон-Біч у Брукліні курили мало не поспіль усі. Хмари сизого диму піднімалися під стелю. Але міський відділ охорони здоров’я відповів на цей виклик, відрядивши загони інспекторів, які, унюхавши тютюновий дим, накладали на власників ресторанів і барів штрафи по 2 тисячі доларів. Причому, погрожували не лише грошовим покаранням, а й позбавленням ліцензій на продаж спиртних напоїв.
Отож, воленс-ноленс, поступово навіть непокірний Брайтон змирився і тепер люди виходять на вулицю викурити сигарету, точнісінько так, як у Мангеттені чи Бронксі. За останнім звітом міськради, 98 % ресторанів і барів дотримуються умов заборони, хоча дехто піддає сумніву цю цифру. Але найцікавіше те, що економіка Нью-Йорка не зазнала занепаду всупереч прогнозам. Той таки Джеймс МакБретні в телевізійному інтерв’ю сказав: “Мушу визнати, що ми не побачили зменшення кількості відвідувачів”. Ба більше, за його словами, повітря в барах і ресторанах стало чистішим і людям це подобається. Та й палити стали менше.
Між тим, успіх заборони куріння у громадських місцях Нью-Йорка надихнув міскькради інших міст, штатів, інших країн. Серед них такі міста, як Бостон, Філадельфія, Окленд, штати Вірджинія, Орегон, Вайомінг, Небраска, навіть Кентаккі - південний штат, знаменитий своїми тютюновими плантаціями. Очікують, що цього року у двадцятьох штатах ухвалять подібні закони. Тим часом, по всій Ірландії заборонено курити на робочих місцях, включно з пабами, барами, ресторанами. Заборону впровадили Норвегія. Італія, Куба, Нова Зеландія, Австралія. Заборонено палити у громадських місцях в Індії, де, за статистикою, від хвороб, пов”язаних з курінням, вмирає 2200 осіб щодня. Верхня палата російського парламенту ухвалила законопроект щодо обмеження куріння у громадських місцях. І все це почалося в Нью-Йорку.