Київ, 11 січня 2004 - Ми знову повертаємося до рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 14 квітня 2004 року “Про виконання законодавства України щодо мови телерадіопередач і програм”. Минулого тижня агентство Інтерфакс-Україна приголомшило своїх читачів несподіваною інформацією з цього приводу.
А інформація така (цитую): “З 1 січня поточного року не набирає чинности рішення Національної ради з питань телебачення i радіомовлення України, що стосується стовідсоткового мовлення державною мовою для нових лiцензiатiв” (к. ц.). Про це начеб то в інтерв’ю агентству сказав заступник голови Нацради Вiталiй Шевченко.
Я попросив його прокоментувати цю інформацію: “Я оце відношу на непорозуміння. Коментар цей вийшов з неповним розумінням ситуації. Насправді з 1 січня з ним нічого не змінюється. У цій сфері правила для нас діють ті, які були запроваджені рішенням Нацради 14 квітня минулого року”.
Віталій Шевченко зовсім не здивований поширенням подібної недостовірно інформації: “Дуже багато всяких химер є довкола цього питання. Чогось сформувалася така думка, що Нацрада нібито вносила поправки до свого рішення про мову в програмі передач відомого рішення за 14 квітня минулого року. Очевидно, так треба було тодішній владі, яка дуже гостро сприйняла це рішення і особисто президент Леонід Кучма дав нищівну оцінку і пообіцяв навіть надати Нацраді юридичні висновки про те, що вона своїм рішенням порушила якісь конституційні приписи. Щоправда, цього так і не зробив. Мені думається, що шукаючи виходу з цієї ситуації, в яку сам себе ввів Леонід Кучма, наші чиновники сфабрикували рішення, якби про внесення змін до цього рішення Нацради про мову програми передач, десь утвердили таку думку в ЗМІ, що це рішення набуде сили лише з 1 січня 2005 року. Насправді, воно не зупинялося, не призупинялося. Воно діє в повному обсязі. За той час, в якій Нацрада видавала ліцензії у кожній з них в графі “Мова програми передач” писалося, якщо це загальнонаціональний мовник чи міжрегіональний мовник, то мовлення суто українською мовою. Для окремих регіонів ми враховували специфіку. Приміром, для Криму, ідучи назустріч їхнім побажанням, писало, що більшість програм і передач українською мовою, також допускалося інше в тих обсягах, яких вони обґрунтовували формували свою програмну концепцію, отримуючи ліцензію”.
Вiталiй Шевченко каже, що, на жаль, в тодішніх умовах Нацрада не могла контролювати виконання ліцензійний вимог: “Я дуже сподіваюся, що з приходом нової влади відбудеться і кадрове зміцнення Нацради, як важливого органу і неблагополучній сфері інформаційних відносин, швидке кадрове зміцнення. І якраз настане час, коли і цим вимогам налдаватиметься достатня увага. Цікава така річ, що у нас в Україні є 12 загальнонаціональних мовників. Жоден з них немає навіть попередження за якісь вади в своїй діяльності. Я не скажу, що там, скажімо, за мовними ознаками, хоча ми прекрасно знаємо, що поміж них є ті, які геть нехтують приписами мовного режиму, ні за що, чи це стосується реклами, чи це стосується якихось інших програмних засад, які сама компанія декларувала, коли отримувала ліцензії. Дисциплінарних станцій Нацрада взагалі не вживала, тому що всі розуміли, що якщо за теле- чи радіокомпанією числитиметься якесь попередження, то у неї можуть виникнути проблеми з автоматичним продовженням ліцензії на майбутнє, коли вичерпається термін дії попередньої ліцензії. А за кожною компанією стояли якісь певні лобісти навіть з числа працівників Нацради, це ні для кого не секрет. В цілому цей колегіальний орган в тодішніх умовах не був готовий вповні виконувати ті обов’язки, які на нього покладалися".
Говорив заступник голови Нацради Вiталiй Шевченко.
А інформація така (цитую): “З 1 січня поточного року не набирає чинности рішення Національної ради з питань телебачення i радіомовлення України, що стосується стовідсоткового мовлення державною мовою для нових лiцензiатiв” (к. ц.). Про це начеб то в інтерв’ю агентству сказав заступник голови Нацради Вiталiй Шевченко.
Я попросив його прокоментувати цю інформацію: “Я оце відношу на непорозуміння. Коментар цей вийшов з неповним розумінням ситуації. Насправді з 1 січня з ним нічого не змінюється. У цій сфері правила для нас діють ті, які були запроваджені рішенням Нацради 14 квітня минулого року”.
Віталій Шевченко зовсім не здивований поширенням подібної недостовірно інформації: “Дуже багато всяких химер є довкола цього питання. Чогось сформувалася така думка, що Нацрада нібито вносила поправки до свого рішення про мову в програмі передач відомого рішення за 14 квітня минулого року. Очевидно, так треба було тодішній владі, яка дуже гостро сприйняла це рішення і особисто президент Леонід Кучма дав нищівну оцінку і пообіцяв навіть надати Нацраді юридичні висновки про те, що вона своїм рішенням порушила якісь конституційні приписи. Щоправда, цього так і не зробив. Мені думається, що шукаючи виходу з цієї ситуації, в яку сам себе ввів Леонід Кучма, наші чиновники сфабрикували рішення, якби про внесення змін до цього рішення Нацради про мову програми передач, десь утвердили таку думку в ЗМІ, що це рішення набуде сили лише з 1 січня 2005 року. Насправді, воно не зупинялося, не призупинялося. Воно діє в повному обсязі. За той час, в якій Нацрада видавала ліцензії у кожній з них в графі “Мова програми передач” писалося, якщо це загальнонаціональний мовник чи міжрегіональний мовник, то мовлення суто українською мовою. Для окремих регіонів ми враховували специфіку. Приміром, для Криму, ідучи назустріч їхнім побажанням, писало, що більшість програм і передач українською мовою, також допускалося інше в тих обсягах, яких вони обґрунтовували формували свою програмну концепцію, отримуючи ліцензію”.
Вiталiй Шевченко каже, що, на жаль, в тодішніх умовах Нацрада не могла контролювати виконання ліцензійний вимог: “Я дуже сподіваюся, що з приходом нової влади відбудеться і кадрове зміцнення Нацради, як важливого органу і неблагополучній сфері інформаційних відносин, швидке кадрове зміцнення. І якраз настане час, коли і цим вимогам налдаватиметься достатня увага. Цікава така річ, що у нас в Україні є 12 загальнонаціональних мовників. Жоден з них немає навіть попередження за якісь вади в своїй діяльності. Я не скажу, що там, скажімо, за мовними ознаками, хоча ми прекрасно знаємо, що поміж них є ті, які геть нехтують приписами мовного режиму, ні за що, чи це стосується реклами, чи це стосується якихось інших програмних засад, які сама компанія декларувала, коли отримувала ліцензії. Дисциплінарних станцій Нацрада взагалі не вживала, тому що всі розуміли, що якщо за теле- чи радіокомпанією числитиметься якесь попередження, то у неї можуть виникнути проблеми з автоматичним продовженням ліцензії на майбутнє, коли вичерпається термін дії попередньої ліцензії. А за кожною компанією стояли якісь певні лобісти навіть з числа працівників Нацради, це ні для кого не секрет. В цілому цей колегіальний орган в тодішніх умовах не був готовий вповні виконувати ті обов’язки, які на нього покладалися".
Говорив заступник голови Нацради Вiталiй Шевченко.