Белград, 25 серпня 2004 – “Я мала роботу, свободу, життя, друзiв. Тепер немаю бiльше нiчого. Нащо менi таке життя”. Так каже Світлана Дьордєвич з Враня, що на крайньому пiвднi Сербiї. Вона торiк надрукувала книжку пiд заголовком “Свiдоцтво про Косово”. У книжцi йде мова про важке життя жiнки у вiдсталiй патрiархальнiй сербськiй провiнцiї та про те, що авторка бачила у Приштинi на початку 1999 року пiд час бойових дiй і натовських бомбардувань.
Брат авторки свого часу був добровольцем у Боснiї. В рiдному мiстi називали його сербським героєм. Вона ж виступала проти вiйни. Через це зазнала чимало прикростей i в сiм’ї, i серед знайомих, котрих нарештi була змушена покинути. Так вона опинилася в Косовi, де заробляла на прожиток як таксистка. На вiдмiну вiд сербiв, котрi возили лише своїх землякiв, вона в час бомбових ударiв брала в машину усiх, незважаючи на нацiональнiсть. В Приштинi Світлана Дьордєвич стала свiдком полiцейських знущань над безневинними етнічними албанцями. Цього їй не простили: згодом i їй довелося пройти через полiцейськi тортури.
Та справжнє лихо розпочалося пiсля виходу у свiт її книжки “Свідоцтво про Косово”. Спершу їй погрожували по телефону й кидали смiття бiля її квартири. Вiдтак невiдомi вламалися у її помешкання і впорснули їй iн’єкцiю iз седативами. Вони вимагали вiд неї спростувати усе, про що написано в книзi. Слiдство з цього приводу провадять і окремi полiцейськi, котрi свого часу знущалися над нею в Косовi.
Світлану Дьордєвич вiд того часу охороняє полiцiя. Але вона каже, що охорона зводиться до повної iзоляцiї. Знайомi її уникають, друзi не дзвонять. Навiть чоловiк, котрий досi пiдтримував її, хоче розiрвати шлюб. Вона стала бiлою вороною. А в глухiй провiнцiї немає нiчого гiршого. Не маючи iншого виходу, Світлана Дьордєвич минулого тижня розпочала голодовку. Вона сподiвається, що таким чином приверне увагу урядовцiв.
У понедiлок група белградських письменникiв, журналiстiв та громадських дiячiв із вiдкритим листом звернулися до уряду, вимагаючи захистити молоду жiнку, єдиною провиною котрої є її книжка.
Вiдповiдi досi не надходило.
Брат авторки свого часу був добровольцем у Боснiї. В рiдному мiстi називали його сербським героєм. Вона ж виступала проти вiйни. Через це зазнала чимало прикростей i в сiм’ї, i серед знайомих, котрих нарештi була змушена покинути. Так вона опинилася в Косовi, де заробляла на прожиток як таксистка. На вiдмiну вiд сербiв, котрi возили лише своїх землякiв, вона в час бомбових ударiв брала в машину усiх, незважаючи на нацiональнiсть. В Приштинi Світлана Дьордєвич стала свiдком полiцейських знущань над безневинними етнічними албанцями. Цього їй не простили: згодом i їй довелося пройти через полiцейськi тортури.
Та справжнє лихо розпочалося пiсля виходу у свiт її книжки “Свідоцтво про Косово”. Спершу їй погрожували по телефону й кидали смiття бiля її квартири. Вiдтак невiдомi вламалися у її помешкання і впорснули їй iн’єкцiю iз седативами. Вони вимагали вiд неї спростувати усе, про що написано в книзi. Слiдство з цього приводу провадять і окремi полiцейськi, котрi свого часу знущалися над нею в Косовi.
Світлану Дьордєвич вiд того часу охороняє полiцiя. Але вона каже, що охорона зводиться до повної iзоляцiї. Знайомi її уникають, друзi не дзвонять. Навiть чоловiк, котрий досi пiдтримував її, хоче розiрвати шлюб. Вона стала бiлою вороною. А в глухiй провiнцiї немає нiчого гiршого. Не маючи iншого виходу, Світлана Дьордєвич минулого тижня розпочала голодовку. Вона сподiвається, що таким чином приверне увагу урядовцiв.
У понедiлок група белградських письменникiв, журналiстiв та громадських дiячiв із вiдкритим листом звернулися до уряду, вимагаючи захистити молоду жiнку, єдиною провиною котрої є її книжка.
Вiдповiдi досi не надходило.