Аудіозапис:
Київ, 27 квітня 2004 року.
Тарас Марусик
На черзі – наша постійна рубрика “А мова – як море!”. Відомий український публіцист, науковий співробітник Інституту філософії Національної академії наук України і довголітній політв’язень Юрій Бадзьо нещодавно випустив книжку “Підпільна нація. Нове завоювання України” (Київ, видавництво Міжрегіональної академії управління персоналом). У цій книжці чимало місця присвячено мовним питанням.
Епіграфом до своєї книжки Юрій Бадзьо взяв цитату з твору Ярослава Гашека “Пригоди бравого вояка Швейка”, де йдеться про поручика Лукаша (цитую): “Він дивився на чеську національність, як на якусь таємну організацію, яку найкраще обходити здалеку. А поза тим був доброю людиною... На людях говорив по-німецькому, писав по-німецькому, але книжки читав чеські, а коли вчився в школі добровольців, що складалася з самих чехів, казав їм на вухо: “Будьмо чехами, але про це ніхто не повинен знати. Я – теж чех” (к. ц.). Опоненти державности української мови нерідко вдаються до прикладів кількох відомих країн, які за своїми конституціями кардинально відрізняються від України. Наскільки коректними і виправданими є такі аргументи?
Юрій Бадзьо
Вони не тільки невиправдані, а виконують дуже руйнівну роль в долі українського народу. Політики і ідеологи сучасної Німеччини кажуть, що стабільність німецького суспільства ґрунтується на двох принципах: на основі конституції та німецької мови.
Знаємо, як принципово і твердо ставиться французька влада до французької мови, якій не загрожує денаціоналізація, але, яка засмічується іноземними невиправданими іншомовними запозиченнями. Так у демократичній Франції за це накладають на державних службовців чималий штраф.
А у нас вважається нормальним, начебто, демократичним, якщо взагалі за становище мови не відповідає принципово ні влада, ні політики не ставлять його, як проблему історичну і, як проблему справді демократії. Тобто, влади народу, влади українського народу”.
Механічний, схематичний підхід до українських проблем начеб то за логікою демократії, - вважає Юрій Бадзьо, - обертається диктатурою проти українців: “В таких умовах, коли свободу дій отримали сили, які не зацікавлені, то це м’яко кажучи, у відродженні української мови. І створилася атмосфера, коли насправді українці стали національною меншиною, причому упослідженою меншиною, меншиною, яка відчуває величезний, і політичний, і психологічний гніт.
Я вважаю, що радіо, телебачення, реклама не можуть бути двомовними, тримовними і т.д. Вони мають творити україномовну атмосферу в суспільстві і тільки в такій атмосфері українці почуватимуться вільними.
Тарас Марусик
Відомий український публіцист, науковий співробітник Інституту філософії Національної академії наук України і довголітній політв’язень Юрій Бадзьо вважає, що становище національних меншин є прозорим. Вони мають свободу свого культурного і мовного існування та розвитку, але в межах своїх потреб як національної меншини, а не як тієї групи осіб, які претендують на державність інших мов на українській території. Юрій Бадзьо переконаний, що люди повинні зрозуміти: Україна як держава має перспективу, тільки ставши українськомовною.
На сьогодні – все. Зустрінемося в рубриці “А мова – як море!” в четвер.
Київ, 27 квітня 2004 року.
Тарас Марусик
На черзі – наша постійна рубрика “А мова – як море!”. Відомий український публіцист, науковий співробітник Інституту філософії Національної академії наук України і довголітній політв’язень Юрій Бадзьо нещодавно випустив книжку “Підпільна нація. Нове завоювання України” (Київ, видавництво Міжрегіональної академії управління персоналом). У цій книжці чимало місця присвячено мовним питанням.
Епіграфом до своєї книжки Юрій Бадзьо взяв цитату з твору Ярослава Гашека “Пригоди бравого вояка Швейка”, де йдеться про поручика Лукаша (цитую): “Він дивився на чеську національність, як на якусь таємну організацію, яку найкраще обходити здалеку. А поза тим був доброю людиною... На людях говорив по-німецькому, писав по-німецькому, але книжки читав чеські, а коли вчився в школі добровольців, що складалася з самих чехів, казав їм на вухо: “Будьмо чехами, але про це ніхто не повинен знати. Я – теж чех” (к. ц.). Опоненти державности української мови нерідко вдаються до прикладів кількох відомих країн, які за своїми конституціями кардинально відрізняються від України. Наскільки коректними і виправданими є такі аргументи?
Юрій Бадзьо
Вони не тільки невиправдані, а виконують дуже руйнівну роль в долі українського народу. Політики і ідеологи сучасної Німеччини кажуть, що стабільність німецького суспільства ґрунтується на двох принципах: на основі конституції та німецької мови.
Знаємо, як принципово і твердо ставиться французька влада до французької мови, якій не загрожує денаціоналізація, але, яка засмічується іноземними невиправданими іншомовними запозиченнями. Так у демократичній Франції за це накладають на державних службовців чималий штраф.
А у нас вважається нормальним, начебто, демократичним, якщо взагалі за становище мови не відповідає принципово ні влада, ні політики не ставлять його, як проблему історичну і, як проблему справді демократії. Тобто, влади народу, влади українського народу”.
Механічний, схематичний підхід до українських проблем начеб то за логікою демократії, - вважає Юрій Бадзьо, - обертається диктатурою проти українців: “В таких умовах, коли свободу дій отримали сили, які не зацікавлені, то це м’яко кажучи, у відродженні української мови. І створилася атмосфера, коли насправді українці стали національною меншиною, причому упослідженою меншиною, меншиною, яка відчуває величезний, і політичний, і психологічний гніт.
Я вважаю, що радіо, телебачення, реклама не можуть бути двомовними, тримовними і т.д. Вони мають творити україномовну атмосферу в суспільстві і тільки в такій атмосфері українці почуватимуться вільними.
Тарас Марусик
Відомий український публіцист, науковий співробітник Інституту філософії Національної академії наук України і довголітній політв’язень Юрій Бадзьо вважає, що становище національних меншин є прозорим. Вони мають свободу свого культурного і мовного існування та розвитку, але в межах своїх потреб як національної меншини, а не як тієї групи осіб, які претендують на державність інших мов на українській території. Юрій Бадзьо переконаний, що люди повинні зрозуміти: Україна як держава має перспективу, тільки ставши українськомовною.
На сьогодні – все. Зустрінемося в рубриці “А мова – як море!” в четвер.
