Запоріжжя, 28 січня 2003 – “Ганебні білі плями” на теренах Запорізького краю необхідно ліквідувати якнайшвидше!” – переконаний верховний отаман Козацького Війська Запорізького Низового Олександр Панченко. Такими “батько “низовиків” вважає території, не охоплені діяльністю курінних дружин ВЗН. Щоб дати раду собі та заручитися підтримкою духовенства, військова старшина цього формування зустрілась із священиками Запорізької єпархії УПЦ МП.
“Поширення козацької ідеї – справа мила для Бога”, – запевнив ватажків КВЗН архієпископ Запорізький і Мелітопольський УПЦ МП Василій. А отже, усе, що робиться козаками задля їхньої інтеграції до громадського життя регіону, московський владика благословляє. Власне, як і кероване ним священство – на допомогу козацтву: “Панотці! Я благословляю вас! Благословляю вас на пошуки достойних людей. Адже справа – не у кількості, а в якості достойних. Роз’яснюйте їм, щоб вони вступали до лав нашого запорізького козацтва”.
Козаки – християни, захисники православної віри. То ж кому, як не їм сприятиме духовний владика земель запорізьких! Тим більше, що саме КВЗН присвоїло архієпископу Василію сан, даруйте, – козацьке звання “генерал-хорунжий”. За особливі заслуги щодо розвитку козацтва на Запоріжжі.
З “осередком” МП “низовики” узгоджували й програму діяльності військових куренів на селі. Зокрема – щодо втручання козаків у процес розпаювання землі та створення паланок КВЗН у районах області. Наразі вони базуються переважно у західній частині регіону. Куйбишевський, Пологівський та Розівський – не охоплені взагалі, каже отаман Панченко: “Я буду виїжджати з генеральною старшиною в райони. Ця тактика вже розроблена – знайти тих людей, котрі б могли очолити цю справу, щоб не було ганебних “білих плям”.
Натомість “ганебною плямою” на тлі запорізького козацтва вважають самого отамана Панченка вояки Запорізького Козацького Округу. Так, заступник “окружного” отамана з політичних питань Павло Білан каже, що ЗКО ініціюватиме усунення ватажка КВЗН з посади “верховного отамана”, як такого, що ганьбить честь військового мундиру: “Нам нав’язують співробітництво з отаманом Панченко на рівні ОДА, ми категорично проти цього, тому що з людиною, котра дискредитувала себе, і продовжує дискредитувати козацтво, ми не можемо співпрацювати!”
Звісно, колишні кадрові офіцери – основний склад ЗКО – добре знаються на принципах існування військових формувань. І не збираються поступатися важелями впливу на суспільство конкурентам – аматорам.
Регіональна влада, зі свого боку, намагається об’єднати в одному запрягу “коня і трепетну лань”. Зазвичай, спільні наради за участю обласного керівництва та козацької старшини (збірної) завершуються скандальними вихватками козаків одне проти одного. Про християнську покірливість на часі забувають. Дійти ж згоди у такій атмосфері вдається хіба що у загальних питаннях щодо проведення спільних урочистостей. А отже – пересічні запоріжці наразі знайомі із зовнішнім боком діяльності козацтва. Почасти – показним.
“Поширення козацької ідеї – справа мила для Бога”, – запевнив ватажків КВЗН архієпископ Запорізький і Мелітопольський УПЦ МП Василій. А отже, усе, що робиться козаками задля їхньої інтеграції до громадського життя регіону, московський владика благословляє. Власне, як і кероване ним священство – на допомогу козацтву: “Панотці! Я благословляю вас! Благословляю вас на пошуки достойних людей. Адже справа – не у кількості, а в якості достойних. Роз’яснюйте їм, щоб вони вступали до лав нашого запорізького козацтва”.
Козаки – християни, захисники православної віри. То ж кому, як не їм сприятиме духовний владика земель запорізьких! Тим більше, що саме КВЗН присвоїло архієпископу Василію сан, даруйте, – козацьке звання “генерал-хорунжий”. За особливі заслуги щодо розвитку козацтва на Запоріжжі.
З “осередком” МП “низовики” узгоджували й програму діяльності військових куренів на селі. Зокрема – щодо втручання козаків у процес розпаювання землі та створення паланок КВЗН у районах області. Наразі вони базуються переважно у західній частині регіону. Куйбишевський, Пологівський та Розівський – не охоплені взагалі, каже отаман Панченко: “Я буду виїжджати з генеральною старшиною в райони. Ця тактика вже розроблена – знайти тих людей, котрі б могли очолити цю справу, щоб не було ганебних “білих плям”.
Натомість “ганебною плямою” на тлі запорізького козацтва вважають самого отамана Панченка вояки Запорізького Козацького Округу. Так, заступник “окружного” отамана з політичних питань Павло Білан каже, що ЗКО ініціюватиме усунення ватажка КВЗН з посади “верховного отамана”, як такого, що ганьбить честь військового мундиру: “Нам нав’язують співробітництво з отаманом Панченко на рівні ОДА, ми категорично проти цього, тому що з людиною, котра дискредитувала себе, і продовжує дискредитувати козацтво, ми не можемо співпрацювати!”
Звісно, колишні кадрові офіцери – основний склад ЗКО – добре знаються на принципах існування військових формувань. І не збираються поступатися важелями впливу на суспільство конкурентам – аматорам.
Регіональна влада, зі свого боку, намагається об’єднати в одному запрягу “коня і трепетну лань”. Зазвичай, спільні наради за участю обласного керівництва та козацької старшини (збірної) завершуються скандальними вихватками козаків одне проти одного. Про християнську покірливість на часі забувають. Дійти ж згоди у такій атмосфері вдається хіба що у загальних питаннях щодо проведення спільних урочистостей. А отже – пересічні запоріжці наразі знайомі із зовнішнім боком діяльності козацтва. Почасти – показним.
