Спочатку оприлюднені матеріали розслідування зловживань столичної верхівки надихали. Нарешті без зайвого інформаційного шуму і створення галасливих парламентських слідчих комісій влада провела ґрунтовне розслідування, розкривши схеми шахрайства у столиці. Здавалося, що нарешті гучна корупційна справа буде доведена до логічного завершення, а не закінчиться голослівними обвинуваченнями.
Та напередодні оприлюднення результатів розслідування перший натяк на небажаність широкого розголосу зробив сам столичний мер Леонід Черновецький. З якогось чудового далека він виступив з інтерв’ю, в якому зазначив, що всі попередні роки регіонали були його вірними союзниками і завжди під час проблемних голосувань були на його боці. Навіть депутати-регіонали з Верховної Ради інколи приходили на допомогу. Справді, спаринги політиків-спортсменів Ельбруса Тедеєва, Олександра Волкова (обидва депутати-регіонали) і Віталія Кличка могли бачити всі, хто спостерігав за боями в Київраді.
Розбій, як відплата за «дерибан»
Та попри це застереження 31 березня Олександр Попов виступив із викривальною промовою на засіданні Київради і закликав до відставки її керівництва та формування нової конструктивної більшості. Очевидно, до такого кроку він вдався після того, як більшість провалила кілька ініціатив голови КМДА.
Ключовою в промові градоначальника була теза про те, що внаслідок незаконних оборудок керівництва Київради із земельними ділянками та іншими активами місто втратило від 60 до 70 мільярдів гривень. Без повернення цих активів, наголосив Олександр Попов, столиця приречена на стагнацію.
Тоді керівник фракції Блоку Черновецького Денис Комарницький заперечив голові КМДА. «Не зовсім мені здається правильною позиція керівника міста… про те, що, якщо не буде повернення певних речей, то в Києва нема шансів розвитися і так далі. Це позиція не зовсім правильна. Я б не хотів почути через рік, чи коли ми там зустрінемося знову, щоб знову в залі лунало, що ми ж не повернули ці активи, тому в нас величезні проблеми. Бо насправді це не так. Там є певні юридичні складності, з якими розбираються суди. І там, де неправильно, я думаю, все повернуть», – заявив він.
«Я вам відверто скажу, – відповів голова КМДА. – Коли я казав про можливість повернення активів, то мав на увазі насамперед вас. І я вас прошу дуже серйозно подумати над цією темою і прийти й запропонувати варіанти вирішення цієї проблеми. Тому що працювати через правоохоронні органи і суди, в яких ми з вами постійно сперечаємося останнім часом, – це дуже копіткий процес. І мені б дуже не хотілося, щоб він тривав у такому варіанті. Я маю на увазі не лише вас, а й тих людей, яких ви представляєте».
Попри застереження, 31 березня київрадівська більшість не дослухалася поради і не підтримала відставку секретаря Київради Олеся Довгого. Схоже, і голова фракції Блоку Черновецького не дослухався до грізної перестороги.
Відтак додаткові аргументи знайшла Генпрокуратура. Уже через тиждень після вище наведеного діалогу Дениса Комарницького затримали за звинуваченням у розбої. Таке ж обвинувачення висунули й іншому депутатові Київради – В’ячеславу Супруненку, зятю Леоніда Черновецького. Очевидно, це і є ті самі люди, яких представляє пан Комарницький.
Утім, їх хочуть притягти до відповідальності за розбій, який вони начебто вчинили десь п’ять років тому. Натомість за матеріалами звіту голови КМДА жодної справи не порушили.
Відповідаючи на запитання Радіо Свобода, перший заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін відповів, що Олександр Попов до прокуратури не звертався. Заяви про злочин немає.
Хоча голова КМДА 31 березня запевняв в іншому: «...ми працюємо спільно з прокуратурою, і те, що знає КМДА, знає прокуратура».
Утім, в Генпрокуратурі спільної роботи не помітили. От проти Юлії Тимошенко порушили третю кримінальну справу, інкримінувавши їй завдання державі збитків на 1,5 мільярда гривень. Бо відповідні матеріали їм передала СБУ. А тут умикнули активів на 60–70 мільярдів гривень. Причому, як наголошує голова КМДА, ніхто зі згаданих осіб (а йдеться насамперед про Супруненка) оприлюднені в пресі матеріали розслідування не спростував. Крім того, сам голова КМДА у виступі ці матеріали озвучив, а отже, підтвердив. Взагалі-то, згідно з кримінально-процесуальним кодексом, публікація в пресі є одним з різновидів сповіщення про злочин. Але в ГПУ керуються якоюсь іншою логікою.
У пошуку формули співіснування
Оскільки влада тепер єдина і працює злагоджено, є підстави вважати, що Олександр Попов не зі власної ініціативи не звернувся в ГПУ, а чи то Ренат Кузьмін не помітив співпраці з КМДА. Очевидно, що на Банковій – а саме там міститься єдиний центр ухвалення рішень – не хочуть давати хід київській справі.
Можливо, влада прагне напоумити «космонавтів», а не розгромити через небажання зайвого розголосу. Адже на суді може стати відомо, наскільки безкорисливо депутати-регіонали захищали керівництво Київради. Або стане відомо, на яких умовах команда Черновецького підтримала чинного президента на президентських виборах. Бо ж мало ймовірно, щоб головний друг київських бабусь допомагав комусь іншому безкорисливо.
Крім того, влада не хоче проводити в столиці дострокові вибори – адже її представник навряд чи зможе на них перемогти. І не факт, що обрана за новим законом напівмажоритарна Київрада виявиться слухнянішою.
До того ж погроза Леоніда Черновецького скласти повноваження в разі переслідування його близьких тепер у значній мірі локалізована. Тоді секретар Київради виконуватиме ще й обов’язки мера (зараз – фігури суто номінальної), а дату виборів слухняна Верховна Рада визначить на тоді, на коли треба. Зрештою, гачок, на якому сидить обрана киянами влада, залишається.
Зараз влада чітко дала зрозуміти «молодій команді Черновецького», що вона забагато на себе взяла і щось (чи все) потрібно віддати. А депутатам Київради – що з головою КМДА треба дружити.
Схоже, що наведені аргументи виявилися переконливими. Бо, в підсумку, призначену на 14 квітня сесію Київради перенесли, як того хотів Олександр Попов. Очевидно, він не зумів домовитися про зміну керівництва Київради та формування нової конструктивної. Проте й Олесь Довгий засвідчив, що не йтиме на конфронтацію, а шукатиме формулу подальшого співіснування.
Дмитро Шурхало – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Та напередодні оприлюднення результатів розслідування перший натяк на небажаність широкого розголосу зробив сам столичний мер Леонід Черновецький. З якогось чудового далека він виступив з інтерв’ю, в якому зазначив, що всі попередні роки регіонали були його вірними союзниками і завжди під час проблемних голосувань були на його боці. Навіть депутати-регіонали з Верховної Ради інколи приходили на допомогу. Справді, спаринги політиків-спортсменів Ельбруса Тедеєва, Олександра Волкова (обидва депутати-регіонали) і Віталія Кличка могли бачити всі, хто спостерігав за боями в Київраді.
Розбій, як відплата за «дерибан»
Та попри це застереження 31 березня Олександр Попов виступив із викривальною промовою на засіданні Київради і закликав до відставки її керівництва та формування нової конструктивної більшості. Очевидно, до такого кроку він вдався після того, як більшість провалила кілька ініціатив голови КМДА.
Ключовою в промові градоначальника була теза про те, що внаслідок незаконних оборудок керівництва Київради із земельними ділянками та іншими активами місто втратило від 60 до 70 мільярдів гривень. Без повернення цих активів, наголосив Олександр Попов, столиця приречена на стагнацію.
Тоді керівник фракції Блоку Черновецького Денис Комарницький заперечив голові КМДА. «Не зовсім мені здається правильною позиція керівника міста… про те, що, якщо не буде повернення певних речей, то в Києва нема шансів розвитися і так далі. Це позиція не зовсім правильна. Я б не хотів почути через рік, чи коли ми там зустрінемося знову, щоб знову в залі лунало, що ми ж не повернули ці активи, тому в нас величезні проблеми. Бо насправді це не так. Там є певні юридичні складності, з якими розбираються суди. І там, де неправильно, я думаю, все повернуть», – заявив він.
«Я вам відверто скажу, – відповів голова КМДА. – Коли я казав про можливість повернення активів, то мав на увазі насамперед вас. І я вас прошу дуже серйозно подумати над цією темою і прийти й запропонувати варіанти вирішення цієї проблеми. Тому що працювати через правоохоронні органи і суди, в яких ми з вами постійно сперечаємося останнім часом, – це дуже копіткий процес. І мені б дуже не хотілося, щоб він тривав у такому варіанті. Я маю на увазі не лише вас, а й тих людей, яких ви представляєте».
Попри застереження, 31 березня київрадівська більшість не дослухалася поради і не підтримала відставку секретаря Київради Олеся Довгого. Схоже, і голова фракції Блоку Черновецького не дослухався до грізної перестороги.
Відтак додаткові аргументи знайшла Генпрокуратура. Уже через тиждень після вище наведеного діалогу Дениса Комарницького затримали за звинуваченням у розбої. Таке ж обвинувачення висунули й іншому депутатові Київради – В’ячеславу Супруненку, зятю Леоніда Черновецького. Очевидно, це і є ті самі люди, яких представляє пан Комарницький.
Утім, їх хочуть притягти до відповідальності за розбій, який вони начебто вчинили десь п’ять років тому. Натомість за матеріалами звіту голови КМДА жодної справи не порушили.
Відповідаючи на запитання Радіо Свобода, перший заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін відповів, що Олександр Попов до прокуратури не звертався. Заяви про злочин немає.
Хоча голова КМДА 31 березня запевняв в іншому: «...ми працюємо спільно з прокуратурою, і те, що знає КМДА, знає прокуратура».
Утім, в Генпрокуратурі спільної роботи не помітили. От проти Юлії Тимошенко порушили третю кримінальну справу, інкримінувавши їй завдання державі збитків на 1,5 мільярда гривень. Бо відповідні матеріали їм передала СБУ. А тут умикнули активів на 60–70 мільярдів гривень. Причому, як наголошує голова КМДА, ніхто зі згаданих осіб (а йдеться насамперед про Супруненка) оприлюднені в пресі матеріали розслідування не спростував. Крім того, сам голова КМДА у виступі ці матеріали озвучив, а отже, підтвердив. Взагалі-то, згідно з кримінально-процесуальним кодексом, публікація в пресі є одним з різновидів сповіщення про злочин. Але в ГПУ керуються якоюсь іншою логікою.
У пошуку формули співіснування
Оскільки влада тепер єдина і працює злагоджено, є підстави вважати, що Олександр Попов не зі власної ініціативи не звернувся в ГПУ, а чи то Ренат Кузьмін не помітив співпраці з КМДА. Очевидно, що на Банковій – а саме там міститься єдиний центр ухвалення рішень – не хочуть давати хід київській справі.
Можливо, влада прагне напоумити «космонавтів», а не розгромити через небажання зайвого розголосу. Адже на суді може стати відомо, наскільки безкорисливо депутати-регіонали захищали керівництво Київради. Або стане відомо, на яких умовах команда Черновецького підтримала чинного президента на президентських виборах. Бо ж мало ймовірно, щоб головний друг київських бабусь допомагав комусь іншому безкорисливо.
Крім того, влада не хоче проводити в столиці дострокові вибори – адже її представник навряд чи зможе на них перемогти. І не факт, що обрана за новим законом напівмажоритарна Київрада виявиться слухнянішою.
До того ж погроза Леоніда Черновецького скласти повноваження в разі переслідування його близьких тепер у значній мірі локалізована. Тоді секретар Київради виконуватиме ще й обов’язки мера (зараз – фігури суто номінальної), а дату виборів слухняна Верховна Рада визначить на тоді, на коли треба. Зрештою, гачок, на якому сидить обрана киянами влада, залишається.
Зараз влада чітко дала зрозуміти «молодій команді Черновецького», що вона забагато на себе взяла і щось (чи все) потрібно віддати. А депутатам Київради – що з головою КМДА треба дружити.
Схоже, що наведені аргументи виявилися переконливими. Бо, в підсумку, призначену на 14 квітня сесію Київради перенесли, як того хотів Олександр Попов. Очевидно, він не зумів домовитися про зміну керівництва Київради та формування нової конструктивної. Проте й Олесь Довгий засвідчив, що не йтиме на конфронтацію, а шукатиме формулу подальшого співіснування.
Дмитро Шурхало – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
