У день візиту в Україну прем’єр-міністра РФ Володимира Путіна, російське РІА «Новості» провело відеоміст Москва-Київ-Астана на тему: "Митний союз і запуск ЄЕП: перспективи і ризики". Зрозуміло, що це не збіг обставин, а, скоріше, робота над створенням інформаційного тла для висвітлення відвідин, та над роз’ясненням, в першу чергу українським журналістам, усіх принад митного союзу. З московської студії агітували генеральний секретар ЄврАзЕС Таїр Мансуров та відповідальний секретар митного союзу Сергій Глазьєв.
Відтак, РІА «Новості», саме того не бажаючи, красномовно натякнуло не те, що є головною метою приїзду Путіна. Водночас і сам Володимир Путін особливо не приховував своєї мети. Левову частину привітальної промови він приділив саме темі митного союзу і, зокрема, погрозам на адресу України, яка пручається і не бажає беззастережно злитися у єдиному просторі з колишніми радянськими побратимами. Заради справедливості варто зауважити, що погрози мали економічний зміст, поки що.
Натомість економічний зміст промов підчас відеомосту Москва-Київ-Астана був значно оптимістичнішим. Глазьєв і Мансуров обіцяли і зростання товарообігу, і зміцнення стосунків і, головне, щорічне зростання національної економіки на 15 відсотків щороку та додаткових 100 мільярдів доларів в український бюджет. Крім того, вони намагалися з’ясувати у присутніх у київській студії, що означає формат «3+1» про який говорив Президент Віктор Янукович, як про умову приєднання України до митного союзу. Ці інтегратори, ніби мимохідь, але кілька разів відзначили, що Україна не надто і потрібна союзові, що, мовляв, це більше потрібно Україні. Утім, така сконцентрованість на темі дає привід запідозрити певне лукавство у подібних твердженнях. На користь ціїє підозри говорить і те, що за словами Глазьєва, Росія заради митного союзу, навіть, готова до фінансових втрат через скасування експортних мит. Хто повірить у альтруїзм Москви?
Звідси запитання: чому ж Росія так наполегливо втягує Україну до митного союзу? Однозначну відповідь міг би дати Сергій Глазьєв, або Таїр Мансуров, якби Володимир Путін їм дозволив. Але, схоже, такої санкції не було. Відтак, залишається здогадуватися. Те, що митний союз – це для Москви ще один спосіб заволодіти українською газотранспортною системою, перше, що приходить на думку. Але не єдине. Крім того,через Україну, яка має власну систему стосунків з країнами Європи і, навіть, Америки Росія могла б вийти на ці ринки. Особливо цікавою для Москви може бути Північно-Американьска зона вільної торгівлі (США, Канада, Мексика).
Не останнім у списку причин заманювання України до митного союзу є геополітичний аспект. Зрозуміло, що Росія має намір посісти у єдиному просторі чільне місце. Для цього є достатньо економічних, географічних та демографічних аргументів. За цим планом саме через Москву відбуватиметься комунікація з іншими економічними зонами такими як, скажімо, Європейський союз. У разі участі України у митному союзі Росія представлятиме інтереси цілого регіону, до якого увійде велика частина Європи. А от без України такий союз буде більш азійським ніж європейським. Тим більш, що долучитися до нього виявили бажання Таджикистан та Киргизія. Ці держави, вочевидь, цілком вписуться у формулу визначену одним з аргументів Москви на користь митного союзу. Російські експерти неодноразово підкреслювали, що на пострадянському просторі понині функціонують дуже схожі механізми регулювання економіки. Мабуть ті, що залишилися у спадок від Радянського Союзу і є причиною складних умов ведення бізнесу, повільного економічного розвитку та низького рівня життя населення.
Тож митний союз хоче Україну і не заради інтеграції на пострадянському просторі, як це навіювали у РІА «Новості», а заради конкретних інтересів Москви. А інтереси ці, схоже, полягають у реставрації Радянського Союзу, як мінімум, у економічному та геополітичному розуміннях, як би він не називався.
P.S. Є шанс, що план Москви не здійсниться. Про це говорить і вигадана Януковичем, але ніким не роз’яснена формула «3+1», і те, що Євросоюз погодився говорити про спрощення візового режиму для громадян України і, зрештою, те, що до київської студії РІА «Новості» прийшов тільки Директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський, а запрошені представники українського уряду захід не відвідали. Бураковський спробував підняти тему проблемних моментів у розбудові митного союзу, утім, співрозмовники цієї ідеї не підтримали, адже агітація діалогу не передбачає. Експерт зміг лише допомогти зрозуміти наполегливість Москви.
Відтак, РІА «Новості», саме того не бажаючи, красномовно натякнуло не те, що є головною метою приїзду Путіна. Водночас і сам Володимир Путін особливо не приховував своєї мети. Левову частину привітальної промови він приділив саме темі митного союзу і, зокрема, погрозам на адресу України, яка пручається і не бажає беззастережно злитися у єдиному просторі з колишніми радянськими побратимами. Заради справедливості варто зауважити, що погрози мали економічний зміст, поки що.
Натомість економічний зміст промов підчас відеомосту Москва-Київ-Астана був значно оптимістичнішим. Глазьєв і Мансуров обіцяли і зростання товарообігу, і зміцнення стосунків і, головне, щорічне зростання національної економіки на 15 відсотків щороку та додаткових 100 мільярдів доларів в український бюджет. Крім того, вони намагалися з’ясувати у присутніх у київській студії, що означає формат «3+1» про який говорив Президент Віктор Янукович, як про умову приєднання України до митного союзу. Ці інтегратори, ніби мимохідь, але кілька разів відзначили, що Україна не надто і потрібна союзові, що, мовляв, це більше потрібно Україні. Утім, така сконцентрованість на темі дає привід запідозрити певне лукавство у подібних твердженнях. На користь ціїє підозри говорить і те, що за словами Глазьєва, Росія заради митного союзу, навіть, готова до фінансових втрат через скасування експортних мит. Хто повірить у альтруїзм Москви?
Звідси запитання: чому ж Росія так наполегливо втягує Україну до митного союзу? Однозначну відповідь міг би дати Сергій Глазьєв, або Таїр Мансуров, якби Володимир Путін їм дозволив. Але, схоже, такої санкції не було. Відтак, залишається здогадуватися. Те, що митний союз – це для Москви ще один спосіб заволодіти українською газотранспортною системою, перше, що приходить на думку. Але не єдине. Крім того,через Україну, яка має власну систему стосунків з країнами Європи і, навіть, Америки Росія могла б вийти на ці ринки. Особливо цікавою для Москви може бути Північно-Американьска зона вільної торгівлі (США, Канада, Мексика).
Не останнім у списку причин заманювання України до митного союзу є геополітичний аспект. Зрозуміло, що Росія має намір посісти у єдиному просторі чільне місце. Для цього є достатньо економічних, географічних та демографічних аргументів. За цим планом саме через Москву відбуватиметься комунікація з іншими економічними зонами такими як, скажімо, Європейський союз. У разі участі України у митному союзі Росія представлятиме інтереси цілого регіону, до якого увійде велика частина Європи. А от без України такий союз буде більш азійським ніж європейським. Тим більш, що долучитися до нього виявили бажання Таджикистан та Киргизія. Ці держави, вочевидь, цілком вписуться у формулу визначену одним з аргументів Москви на користь митного союзу. Російські експерти неодноразово підкреслювали, що на пострадянському просторі понині функціонують дуже схожі механізми регулювання економіки. Мабуть ті, що залишилися у спадок від Радянського Союзу і є причиною складних умов ведення бізнесу, повільного економічного розвитку та низького рівня життя населення.
Тож митний союз хоче Україну і не заради інтеграції на пострадянському просторі, як це навіювали у РІА «Новості», а заради конкретних інтересів Москви. А інтереси ці, схоже, полягають у реставрації Радянського Союзу, як мінімум, у економічному та геополітичному розуміннях, як би він не називався.
P.S. Є шанс, що план Москви не здійсниться. Про це говорить і вигадана Януковичем, але ніким не роз’яснена формула «3+1», і те, що Євросоюз погодився говорити про спрощення візового режиму для громадян України і, зрештою, те, що до київської студії РІА «Новості» прийшов тільки Директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський, а запрошені представники українського уряду захід не відвідали. Бураковський спробував підняти тему проблемних моментів у розбудові митного союзу, утім, співрозмовники цієї ідеї не підтримали, адже агітація діалогу не передбачає. Експерт зміг лише допомогти зрозуміти наполегливість Москви.
