Частина перша
Частина друга
– У Брюсселі триває 16-й раунд переговорів щодо створення зони вільної торгівлі Україна-ЄС. Переговори йдуть напружено. Обговорюються положення майбутньої зони вільної торгівлі щодо сфери послуг, торгівлі, енергетичних питань, тарифної пропозиції, санітарних та фітосанітарних заходів, прав інтелектуальної власності, географічних назв, наприклад, «Шампанське» та інше.
Між тим 12 квітня до України прибуде прем’єр-міністр Росії Володимир Путін. Одне з питань, яке, як очікується, він обговорюватиме з урядом України, – це можливе долучення України до Митного союзу з Російською Федерацією, Білоруссю і Казахстаном.
Це припущення зробили експерти, журналісти, виходячи з того, що Україна насправді веде переговори про те, щоб змінити чинну угоду про зону вільної торгівлі. І прямо стверджувати про це ми не можемо.
Але ми маємо факт насправді безперечний, що уряд України дав доручення Міністерству економіки вивчити усі вигоди й ризики, які отримає Україна, якщо таки вирішить долучитися до Митного союзу.
Пане Кінах, наскільки Україні вигідно мати партнерство з Митним союзом?
Біля 50% ВВП України формують експортери. І для нас має принципове значення, виходячи з незворотної інтеграції України в економічний, політичний як європейський, так і світовий простір, вміти захищати свої національні економічні інтереси по всьому периметру, по всіх напрямках, тобто незалежно – Захід чи Схід. Це головне завдання для будь-якої країни. І ми не виняток.
Росія і в цілому держави Митного союзу для нас – принципові партнери. Загальний обсяг товарообігу України з Росією, Білоруссю, Казахстаном біля 35% всієї нашої зовнішньої торгівлі. Це наближається до 50 мільярдів доларів на рік. І це, безумовно, економічний простір – це робочі місця, це завантаження наших підприємств. Але нам треба робити стратегічний вибір.
– Так от, який? Чи мати Митний союз як партнера і тоді, можливо, можна співпрацювати дуже плідно з ЄС чи вступити у Митний союз?
Анатолій Кінах:
Україна повинна відбудовувати рівноправні, взаємовигідні відносини з Митним союзом, не змінюючи свого головного стратегічного вектора – євроінтеграції
Тому Україна повинна чітко розуміти, що для нас євроінтеграція – це в першу чергу шанс зміцнювати на українській землі сучасні європейські стандарти: конкурентоздатність економіки, можливості залучення інвестицій, формування ефективної системи верховенства права, захисту прав власника, інвестора, громадянина. І це головне для нас, з точки зору модернізації нашої економіки, подальшого сучасного розвитку.
У той же час ми є членами СОТ уже третій рік. І маємо відповідні зобов’язання. А там більше ніж 150 держав. І я абсолютно впевнений, що сьогодні знову ж не можна забувати про те, що в минулому році Україна як держава ухвалила закон «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики». І в цьому законі окремою статтею чітко зафіксовано, що кінцева мета європейської інтеграції України – це вступ України в ЄС. І це треба виконувати.
Тому Митний союз для нас важливий, але я впевнений, що Україна повинна відбудовувати рівноправні, взаємовигідні відносини з Митним союзом, не змінюючи свого головного стратегічного вектора – євроінтеграції.
Більше того, в нас у поточному році є унікальний шанс завершити переговори щодо угоди про асоційоване членство, зону вільної торгівлі і підписати до кінця року цю угоду. І це треба робити обов’язково, бо ще раз наголошую: вступ у ЄС - це не самоціль, а це стимули, це можливості формувати на українській землі сучасні стандарти економіки, життя людей.
- Чи зможе Україна продовжувати свій курс на євроінтеграцію, якщо вона стане членом Митного союзу?
Анатолій Кінах: Я дуже хотів би… І це я звертаюся до наших політиків, керівників у владних структурах, що ніколи не можна формувати мету, дії таким чином, що, наприклад, співпраця, інтеграція по напрямку ЄС, на Захід, суперечить стороні сприятливих умов, співпраці по напрямку на Схід, чи, навпаки, співпраця з Митним союзом суперечить нашими інтересам по напрямку на ЄС. Це неправильно.
По всьому периметру держава повинна формувати рівні, взаємовигідні умови співпраці. Ми маємо зобов’язання. І тому я ще раз хочу звернути увагу на те, що ще у минулому році на засіданні Ради глав держав СНД (і це було неодноразово сказано в рамках Митного союзу) чітко сформована і мета Митного союзу, що Митний союз формує умови на принципах СОТ.
Росія вже подала заявку про вступ у СОТ. І практично завершила переговорний процес. Білорусь, Казахстан також подали заявку на вступ в СОТ, ведуть переговори. І чітко сформульовано, що після вступу Росії, Білорусі, Казахстану у СОТ наступний етап – це створення умов вільної торгівлі на засадах СОТ, ЄС, на всьому євразійському просторі. І Україна повинна бути активним чинником цього процесу.
Але на цей момент, маючи на увазі і наші зобов’язання, і глибину наших переговорів, і стратегічні цілі, Україна не може вступати у Митний союз. Вона повинна формувати рівноправні умови співпраці на принципах прозорої, рівноправної ринкової конкуренції і робити все, щоб поглиблювати співпрацю, в тому числі з нашими стратегічними партнерами на Сході, в першу чергу - Росія, Казахстан, і Білорусь.
– Валерій Мунтіян, урядовий Уповноважений зі співробітництва з Росією, країнами СНД і Євразійського економічного співтовариства наголосив в інтерв’ю Радіо Свобода, що треба розуміти: переговори про долучення до Митного союзу наразі не ведуться, а ведуться лише переговори про новий договір про зону вільної торгівлі з країнами СНД. Ми зараз послухаємо.
Проект цього нового договору виноситься на засідання 49-ої Економічної ради, яка відбудеться в нас в Україні 15 травня. Потім наступний крок – це прийняття цього нового договору в Білорусі у Мінську 20 травня. Ну, якщо він буде підписувати.
– Ми також запитали Валерія Мунтіяна, чому він в інтерв’ю від 5 квітня газеті «Комерсант» сказав, що гіпотетично можна говорити, що Україна могла б приєднатися до Митного союзу у липні? Ось як він це пояснив:
Валерій Мунтіян:
Я просто сказав: в ідеалі, гіпотетично. І сказав, які повинні бути умови. Чому? Тому що у нас чітко визначено, що це ухвалює рішення політичне керівництво держави. Вони поки такого рішення не прийняли. Поки вивчаються варіанти, пропозиції, вивчається досвід Митного союзу, тому що він тільки почав працювати, як воно буде, які там будуть переваги.
– Ми вже знаємо з недавньої історії, що переговори можуть вестися таким чином, що все рівно виграє сильніший. Зокрема, згадаємо, як рік тому Білорусь приєднувалася до Митного союзу. Спочатку президент Білорусі Лукашенко казав, що ми ще думаємо, ми ще вирішуємо, але після цього було обмежене постачання газу до Білорусі, і після цього угода вже була підписана.
Чи не побоюєтеся Ви, що навіть у ході переговорів про підписання нової угоди про зону вільної торгівлі, не про вступ до Митного союзу, Україна не зможе відстояти свої інтереси і змінити ці умови на краще для себе?
Анатолій Кінах: Це дуже серйозне питання! Треба чітко розуміти, що у світі існувала, існує і буде існувати достатньо жорстка конкуренція між державами, економіками за політичний, економічний простір. Це стосується і переговорів по напрямку ЄС. Там також треба вміти захищати наші національні інтереси, вміти захищати сучасними методами внутрішній ринок, максимально створюючи робочі місця на своїй рідній українській землі, підтримати експорт з тим, щоб на цій основі збільшувати постачання своєї продукції на європейські, світові ринки. Аналогічно роблять і інші держави. Не виняток Росія чи та ж Білорусь, Франція, Німеччина, тощо.
В основі рішень держави повинні бути в тому числі розрахунки однозначно. Але в цьому конкретному випадку я впевнений, що позитивний баланс на боці євроінтеграції. І нам треба припинити… Я знаю Валерія Мунтіяна, він був у свій час моїм заступником в економічному блоці в уряді, він достатньо досвідчений, інтелектуальна людина. Але ми повинні розуміти, що, крім переговорного процесу, є такі фактори, як довіра. І коли наші партнери, в тому числі в ЄС, чують такі протилежні висновки і наміри, виникає проблема довіри, наскільки в державі Україна існує політична воля йти у цьому напрямку.
– А, можливо, нам на поступки підуть. Як Ви думаєте?
Анатолій Кінах:
Я впевнений, що Україні треба суттєво підсилювати зусилля, консолідуючись незалежно від політичної кон’юнктури і назв політичних сил, у напрямку євроінтеграційних процесів.
Я не хочу називати багато прикладів. Але я буквально декілька днів тому мав можливість два дні бути в Кракові у моїх друзів – давно запрошували. Взяв Софійку, свою молодшу доньку. Я не впізнав це місто! Там сучасна інфраструктура, середній рівень зарплати у Польщі в 4 рази вищий, ніж в Україні! І багато іншого. І це буквально за лічені роки. Сконсолідувалися, сформували необхідні сучасні стандарти на своїй землі, інвестиції – держава розвивається.
Ми повинні зрозуміти, що сьогодні якісна дистанція між нами і світом починає зростати по всіх параметрах. Цього не можна допускати! Тому однозначно нам треба підсилювати цей напрямок. А те, що стосується зони вільної торгівлі..
– Чи зможемо ми відстояти свої інтереси?
Анатолій Кінах: …в рамках СНД, то Україна є членом СОТ. Вона має відповідні зобов’язання. Вона має право вступати в ті чи інші об’єднання.
– Так треба вести переговори.
Анатолій Кінах: Звичайно, але тільки на тих принципах і на тих зобов’язаннях, які вона має з іншими державами в рамках СОТ. Інакше на нас будуть дивитися як на дикунів, як на непослідовного партнера, який не виконує своїх обов’язків. І відповідним чином знов же недовіра, неможливість залучення інвестицій, тощо. Тому переговори треба вести. І це однозначно завдання держави – створювати сприятливі умови і для промисловців, і для експортерів, і для інвесторів.
Але треба чітко розуміти, що ці переговори повинні бути в рамках наших міжнародних зобов’язань. І дуже важливо – балансу наших національних інтересів з балансом інтересів наших партнерів. Але те, що стосується вступу у Митний союз, то однозначно таких умов зараз не існує.
– Валерій Мунтіян у своєму попередньому інтерв’ю газеті «Комерсант» говорив про те, що Міністерство економіки зараз якраз вивчає, які плюси і мінуси може отримати Україна, якщо, можливо, колись вирішить долучитися до Митного союзу.
Ми, готуючись до програми, також запитали у наших колег у Білорусі і в Казахстані, які проблеми з’явилися у цих країнах після того, як у липні Казахстан, Білорусь і Російська Федерація об’єдналися у рамках єдиного Митного союзу.
Так от, наші колеги в Казахстані вказують на те, що розпочався «дрейф» російських підприємств до Казахстану. Російські підприємці, бізнесмени демонтують підприємства в Російській Федерації і переводять їх у Казахстан, оскільки там багато дешевої робочої сили, їм вигідніше там проводити свій бізнес. І вже треба думати тепер, як це вплине на місцевих товаровиробників.
А що стосується Білорусі: до долучення до Митного союзу білоруси мали можливість купувати відносно дешеві, вже вживані автомобілі з ЄС, тепер вони цієї можливості не мають, тому що виросло мито, і тепер, навпаки, увесь цей простір білоруський орієнтується якраз на російські автомобілі. А Україна має свій автопром.
Валерія Мунтіяна я запитала про те, які ризики для української економіки бачить Міністерство економіки?
Валерій Мунтіян:
Що стосується Митного союзу – це другий рівень економічної інтеграції. Якщо при зоні вільної торгівлі кожна країна проводить зовнішню політику самостійну, то дійсно, Ви праві, при Митному союзі вже члени Митного союзу зовнішньоекономічну політику самостійно не проводять – вона узгоджується. І стосовно третіх країн вона повинна виступати, як то кажуть, єдиним блоком. Це правда.
Крім того (теж гіпотетично кажу), якщо буде апріорі ухвалене рішення політичним керівництвом держави і Україна побачить там вигоди і перспективи, значить, ми повинні прийняти їхні правила. І дійсно, буде єдиний тариф, тому що сьогодні створена єдина митна територія. Він більший, ніж, наприклад, з країнами СОТ, в яку вступила Україна.
Тут ризик є. І ми його прорахували. Якщо середньозважений, середньостатистичний тариф для України становить, як учасниці Митного союзу, 4,5, то якщо вона, знову скажу гіпотетично, стане членом Митного союзу, він буде 10,25. Оцю різницю, зрозуміло, треба вести переговори - вона лягає на наші плечі.
Я думаю, що ми отримаємо більше економічний суверенітет, тому що при Митному союзі буде спрощення митних процедур, а сьогодні їх немає. І зона вільної торгівлі з ЄС цього блага не дає.
Крім того, антидемпінгові, спеціальні заходи, інші, які сьогодні створюють, як то кажуть, торговельну війну, їх не буде просто там існувати, у Митному союзі. І це дасть можливість нашим вітчизняним товаровиробникам, суб’єктам міжнародної економічної діяльності, підняти рівень цінової конкурентоспроможності, тому що зайвих коштів немає, а ми ще їх тратимо на мито.
У нас є розрахунки, тенденції, сценарії. І там, де які будуть виклики, ми про це говоримо. Але говорити зараз однозначно «так» чи «ні» – це залежить від умов переговорного процесу, які будуть відстояні наші інтереси і як будуть отримані гарантії, що це буде саме так, а не по-іншому. Це для нас дуже важливо. І суттєву роль грає для нас зниження ціни безпосередньо на енергоресурси: на газ і на нафту.
– Пане Кінах, чи бачите Ви ризики?
Анатолій Кінах: Я хотів би трохи поправити Валерія Мунтіяна. Ми постійно кажемо про конкурентоздатність, включаючи ціну, але знову ж необхідно чітко бачити пріоритети. І на сьогоднішній день немає сумніву в тому, що економіка України в цілому неконкурентоспроможна. І ми поки що маємо місце своє на світових ринках в першу чергу за рахунок дешевої робочої сили (і це ганебне явище!) і за рахунок того, що маємо в першу чергу в структурі експорту сировинну продукцію. Це не є перспектива для держави.
І ЄС для України – це в першу чергу навіть не ринок збуту. ЄС – це джерело інвестицій. Я вже називав приклад, 80% всіх інвестицій в Україну – це з ЄС: передові технології, обладнання, яке не виробляється в Україні, але воно необхідне для модернізації нашого виробництва. Ось стратегія. І з цього боку треба розглядати наші переваги. Тому однозначно Україна повинна незворотно йти по напрямку євроінтеграції, на основі балансу наших національних інтересів, інтересів наших партнерів для того, щоб ми мали шанс будувати сучасну, конкурентоспроможну європейську державу. І не тільки економічну, але й демократичну, правову так, щоб займати гідне місце у світі.
Паралельно ми повинні робити все, як держава, щоб створити сприятливі умови на просторі на Схід, маючи на увазі, що там також є ринок збуту нашої продукції, кооперація, спільні програми, тощо. І таким чином треба діяти.
Але євразійський вільний ринок може бути тільки тоді, коли Росія, Білорусь, Казахстан вступають у СОТ. Вони це не заперечують. А далі будемо формувати зону вільної торгівлі на всьому євразійському просторі. Україна повинна бути активним чинником цього процесу.
– Пане Кінах, Ви вже багато років очолюєте «Союз промисловців і підприємців України». Скажімо, провідна особистість на наших теренах – Ринат Ахметов. Він може отримати від долучення до Митного союзу для своїх підприємств, скажімо, дешевший газ. І про це говорив зокрема Валерій Мунтіян.
Але чи не отримає він таких конкурентів в особі російських підприємців, які позбавлять його усіх преференцій на нашій території?
Анатолій Кінах: Безумовно, отримає. Але ж це питання не тільки окремої галузі. Енергоємність економіки України ВВП у 3-4 рази вища, ніж у Східній Європі, в ЄС.
Якщо ми хочемо бути конкурентоздатною державою, нам треба задіяти не тільки переговори по зниженню ціни на газ. Це нормально, цим треба займатися, треба працювати з точки зору питань енергоефективності, зниження енергоємності нашого продукту, енергозберігальних технологій. Тоді ми будемо конкурентоздатними не тільки по напрямку на Схід. У нас ринки збуту в Південно-Східній Азії, в Південній Америці, Африка і таке інше. І це повинно бути стратегією конкурентоспроможної держави.
