У Львові 30 червня вшановують пам’ять головнокомандувача Української повстанської армії (УПА) Романа Шухевича. 30 червня минає 119 років від дня його народження.
Поблизу Львова, у селі Білогорща, де відновлюють музей Романа Шухевича, представники духовенства, громадськості, влади поклали квіти та запалили лампадки, спільно помолилися.
«Щороку ми збираємося тут вшанувати пам’ять Романа Шухевича. У 2024 році місце його останнього бою, місце загибелі, було зруйноване ворогом. Для мене це було місце, куди я приходила і шукала допомоги, розради. Але вже почали відновлювати будинок, і дуже хотілося б, щоб відновили його якнайшвидше», – сказала під час заходу донька генерала-хорунжого Марія Трильовська (Шухевич).
Музей-будинок Романа Шухевича в Білогорщі був зруйнований 1 січня 2024 року під час російського обстрілу.
З 1949 року це була конспіративна квартира Романа Шухевича. 5 березня 1950 року було заплановано, що головнокомандувач УПА звідти переїде, але зранку співробітники МГБ СРСР зусібіч оточили будинок. Операцію із захоплення керівника УПА очолював генерал Міністерства державної безпеки Павло Судоплатов. До операції залучили понад 700 бійців внутрішніх військ СРСР. Намагаючись прорватися з оточення, Шухевич вбив майора Ревенка, але сам був поранений. Щоб не здаватися живим до рук ворога, Роман Шухевич пустив собі кулю в скроню.
Цей будинок Львівська міська рада відновлює з весни 2026 року.
Також у центрі Львова кожен охочий може прийти і покласти квіти на площі Гасина, де, за ініціативою громадськості, має бути встановлений пам’ятник Романові Шухевича. Військовослужбовець ЗСУ Антон Петрівський наголосив, що сьогодні українці воюють не лише за територію, але й українську ідентичність і право українців вшановувати героїв, які показали приклад жертовності в попередні періоди української боротьби.
Активісти встановили на площі інформаційний банер про Романа Шухевича.
УПА: коротко про головне
Українська повстанська армія (УПА) – військово-політичне формування, що діяло на території України в 1942–1956 роках.
Метою створення УПА було об’єднання розрізнених збройних груп націоналістів під керівництвом ОУН(б). Своїм головним завданням УПА декларувала створення національної української армії для відновлення незалежної Української держави і підготовку повстання після того, як комуністичний СРСР і нацистська Німеччина виснажать одне одного у кровопролитній війні.
УПА виступала за створення самостійної соборної Української держави, яка мала включати в себе всі етнічні українські землі.
Часом заснування вважають 14 жовтня 1942 року, а одним із останніх боїв УПА з військами НКВС був бій із метою заблокувати радянські військові колони до Угорщини для придушення антикомуністичного повстання 1956 року. За деякими даними, все ж останній бік вояки УПА дали аж в 1967 році.
Із травня по листопад 1943 року головним командиром УПА був Дмитро Клячківський, з 1944 по 1950 рік – Роман Шухевич, з 1950 по 1954 рік – Василь Кук.
Для УПА була характерна партизанська тактика, все озброєння було трофейним – німецьким, радянським, угорським та австрійським (ще з Першої світової війни). Окрім українців, у складі УПА воювали євреї, росіяни та бійці інших національностей.
УПА воювала на два фронти – проти нацистської Німеччини і згодом проти радянської влади, а діяльність УПА визнавали антинімецьким повстанням німецькі окупаційні керівники, зокрема Еріх Кох. Напади частин УПА на німецькі військові підрозділи, як випливає з німецьких документів, тривали до серпня 1944 року, про збройний конфлікт німців і УПА свідчать і звіти радянських партизанів.
Радянська пропаганда очорнювала УПА як структуру, що співпрацювала з нацистською Німеччиною.
У Росії УПА визнали екстремістською організацією рішенням Верховного суду у 2014 році.
У Польщі теж переважає негативне ставлення до УПА. У 2016 році парламент Польщі кваліфікував дії солдатів УПА проти польського населення на Волині як геноцид.
Радіо Свобода розповідає про Волинську трагедію у спецпроєкті
На Волині діяла не лише УПА, а й мережі й загони «Бульби»-Боровця, «мельниківців» та різних отаманів. Діяли також німецькі каральні частини та поліцаї, в лавах яких служили і українці, і поляки, – а також радянські партизани.
На основі документів СБУ встановлено, що в Західній Україні польські втрати становили 30 327 осіб та 240 знищених населених пунктів, а українські – 16 523 та 115 відповідно. Натомість Інститут національної пам’яті Польщі вважає, що УПА та інші загони націоналістів причетні до загибелі близько 100 тисяч поляків.
Ставлення до УПА в українському суспільстві після здобуття незалежності коливається між позитивним (борці за незалежність) і негативним («німецькі колаборанти»), після Революції гідності почало переважати визнання заслуг.
Із 2015 року вояки УПА мають статус борців за незалежність України у ХХ столітті. 2018 року було ухвалено закон, що надає солдатам УПА статус учасників бойових дій.
Згідно з соцопитуванням, проведеним восени 2023 року, для понад двох-третин населення України УПА стала символом захисту незалежності.
«Ми спостерігаємо серйозну переоцінку минулого. Історія УПА стає одним із ключових елементів нашої національної памʼяті. ...Для понад 70% українців ця історія стала досвідом і заклала традицію спротиву агресору та захисту незалежності», – сказала на презентації досліженння Ярина Ясиневич, програмна директорка Центру досліджень визвольного руху.
Форум