Космічні війни. Чи здатна Росія застосувати ядерну зброю у космосі

ЛЬВІВ ‒ Розвідка у космосі у цілях війни, космічні технології, протидію Росії у космосі, як повномасштабна війна Росії проти України змінила ставлення до космічної галузі у світі ‒ розмова Радіо Свобода з Любов'ю Янків-Вітковською, вченою-астрофізиком, доценткою університету «Львівська політехніка», академіком Міжнародної академії астронавтики. А також з Андрієм Колесником, експертом-аналітиком із питань космічної діяльності, колишнім радником голови Державного космічного агентства України.

‒ Повномасштабна війна Росії проти України руйнує не лише долі українців, забирає життя і здоров’я, але й нищить українську землю і зачіпає космічну сферу. Які космічні технології використовуються у нинішній російсько-українській війні?

Андрій Колесник: Коли почалася повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року, Росія не була готова до таких затяжних бойових дій і взагалі не готувалася до підкосмічної підтримки наземних операцій. Росія багато грошей вкладала саме в «зоряні війни», так звані, тобто, розвивала супутникові технології, які мають протидіяти супутниковим технологіям потенційних супротивників на навколоземних орбітах.

Щодо безпосередньої підтримки російських військ на землі, в морі та у повітрі, то цьому Росія не приділяла особливої уваги. Тому до початку цієї війни у них було кілька супутників космічної розвідки, декілька супутників, які могли підтримувати військовий космічний зв’язок і у час найбільшої напруженості була їхня система навігації ГЛОНАСС (Глобальна навігаційна супутникова система), яка функціонувала не в повній мірі на той момент, але все ж щось могла дати російським військам.

Тобто, Росія не підійшла до цього відповідально, але за два роки почала налагоджувати ці прогалини. На початку війни такий стан був на руку Україні, незважаючи на те, що Росія змогла хакнути космічний зв’язок для українських військових на початку повномасштабного вторгнення. Але швидке надання допомоги Україні, в тому числі засобами підтримки з космосу, з боку партнерів, надало перевагу українцям у цій сфері на дуже довгий час.

‒ Наскільки добре Україна скористалася Україна допомогою західних партнерів?

Любов Янків-Вітковська: Ще починаючи з 2014 року, коли російські «зелені чоловічки» зайняли Крим, вони захопили важливий Центр управління випробування космічних засобів в Євпаторії, де були зосереджені основні пульти управління космічними засобами, які працювали не лише для України, але і для союзників, для партнерів України по дослідженню мирного космосу.

Там був чудовий прилад радіотелескоп РТ-70. Це все захопили варвари, тому що вони довели це до нікчемного стану. Але дуже швидко, починаючи з 2014 року, після того, частина українських науковців, яких називаю «космічним військом», перейшли на материк і за допомогою партнерів, зокрема космічних агентств США, Європейської космічної агенції, ми зорієнтували цей Національний центр управління випробування космічних засобів на створення декількох центрів по Україні, які почали свою роботу з новою технікою, з новим програмним забезпеченням для того, щоб продовжити космічні програми.

І вже на початку вторгнення ці програми працювали, ці давні центри, які працювали ще за СССР, були модернізовані, створені нові центри і це дало нам можливість продовжувати називатися космічною державою.

‒ Що у цей час російсько-української війни фіксується зараз у космічній сфері? Як оціните поведінку Росії у космосі?

Андрій Колесник: Росія дійсно почала багато чому навчатися у Заходу, у тому числі у сфері космічної підтримки своїх наземних бойових дій.

Насамперед, це стосується розробки та запусків супутників саме космічної розвідки. Минулого року здійснено 7 запусків космічних апаратів в інтересах Міноборони Росії. Вже цього року був один запуск.

Серед них завершено створення сузір’я супутників для топографічних завдань, а саме створення цифрових карт території України для того, щоб закладати їх карти у пам'ять крилатих ракет, які мають наводитись на ціль завдяки тому, що під час польоту їм не буде потрібна космічна навігація, а вони звірятимуть місцевість, над якою пролітають із тим, що матимуть у пам’яті завдяки цій цифровій картографі. Таким чином точно наводитимуться на ціль.

За два роки повномасштабного вторгнення три космічні апарати цієї системи були вдало запущені, калібровані, а також окремими маневрами зведені на одну орбіту і зараз працюють саме в групі трьох супутників, допомагаючи російським військам у точному картографуванні. Це один із аспектів, на які потрібно було б звернути велику увагу українським військовим.

‒ А чи маємо силу цьому протидіяти цій космічній розвідці?

Андрій Колесник: Поки що такої можливості ми не маємо, оскільки в даному випадку картографія проводиться тоді, коли є сонячні дні, це відбувається у світлу частину доби, але проти таких космічних розвідників, які мають специфічну оптику, звичайно, розробляються протидії у провідних космічних державах.

Наприклад, розробляються лазерні установки, які мають осліплювати оптику цих космічних апаратів, коли вони пролітають над конкретною ділянкою Землі.

Для цього потрібні і велике фінансування, і велика кількість установок, щоб це робити, коли вони пролітають над об’єктами, які їх цікавлять. До цього Україні ще далеко, є відомі розробки тільки в США, Китаї, самій РФ.

У даному випадку, знаючи орбіти цих супутників, час прольоту над територією України, а це, як правило, за один прольот протягом 7-8 хвилин російська сторона знімає смугу до 150 км шириною, тому у цей час потрібно маскувати все, що знаходиться у цій смузі і не проводити будь-яких робіт, а взагалі робити все, щоб маскування було дуже ефективним.

‒ Чи російсько-українська війна змінила ставлення світу до космічної галузі загалом? Це йдеться і про США, і про Китай, і про Індію. Про які серйозні напрацювання можна говорити?

Андрій Колесник: Уже на другий місяць повномасштабної війни провідні космічної держави світу зрозуміли, що потрібно повністю переписувати їхні воєнні доктрини, у тому числі, що стосується підтримки з космосу своїх бойових дій на землі, на суші і в повітрі.

Світ зрозумів, що лише увага на великі військові супутники, які розміщаються на дуже високих орбітах, включаючи геостаціонарні, цього недостатньо, що потрібно використовувати великі сузір’я невеликих супутників на низьких навколоземних орбітах, від 300 до 2000 км.

Поки немає власних сузір’їв, використовувати можливості комерційних компаній, що роблять наші партнери, надаючи можливість отримувати дані майже 300 комерційних супутників сузір’їв. Маючи цей досвід, найближчі п’ять років дійсно буде модернізація військового флоту у провідних космічних країнах. На це скеровані великі ресурси, на жаль, і країною-агресором Росією.

‒ На якому рівні Україна залучена у міжнародні космічні проєкти, програми?

Любов Янків-Вітковська: Дуже скромно, на жаль, через те, що українські можновладці багато років до вторгнення не приділяли значної уваги розвиткові космічної програми.

Важко було переконати владу, наскільки космічна галузь є важливою. У мирний час розвивались основні форпости космічної науки, космічної промисловості, як завод «Південмаш», КБ «Південне», харківські інституції, київські. На жаль, в останні роки до програми дослідження космосу було ставлення, як до сироти. Мусимо зараз очистити українську космічну галузь від зрадників і сепаратистів, якими були заселені, частково, названі мною інституції.

Кому це було потрібно, щоб назвати Національну космічну агенцію Державною? Може, аби зменшити фінансування, захопити території, які були під опікою наукових центрів Національної космічної агенції? Відбувалися містечкові суперечки керівників космічної агенції і це, власне, сприяло тому, що Україна відійшла трішки від виконання космічних досліджень і завдань.

Це дороге задоволення і фінансування зменшилося, але українські науковці дуже здібні. Недаремно за часів СССР основні центри космічної виробництва і основні вчені наукових космічних досліджень були в Україні.

Я знаю багатьох учених, які розробляють ракети, наносупутники, мікросупутники. Зараз ці супутники, сузір’я мікросупутників, послугами яких ми користуємося, наших партнерів, дякуючи, що ми завоювали собі там авторитет. Ми розробляємо ракети і є групи науковців, які над цим працюють. Для прикладу, група Сергія Піпка розробляє чудові ракети. І гасло «Україні потрібні ракети» діє.

Дмитро Хмара розробляє супутники для дітей, конструктори, щоб виховувати молоде покоління. Дякуючи співпраці із зарубіжними партнерами, цю нішу стараються заповнити. І не віддаємо назви – «Україна – космічна держава».

‒ Чи виключена Росія через її вторгнення на територію України з усіх міжнародних програм освоєння космосу? Як працюють запроваджені санкції проти РФ в космічній галузі? До слова, на сьогодні Росія присутня на Міжнародній космічній станції.

Андрій Колесник: Після того, як Росія анексувала Крим і розпочала у 2014 році бойові дії в окремих районах Донецької та Луганської областей, світове космічне співтовариство закликало свої уряди ввести санкції у космосі проти Росії. І тоді було введено ембарго на космічну мікроелектроніку для постачання в РФ. Якийсь час це працювало. Росія ще пару років на старих запасах виробляла

більш-менш гарні космічні апарати, з дуже непоганою надійністю і функціональними можливостями. Але потім у них був провал десь 4-5 років. Але Росія через треті країни змогла нарости сірі поставки. З 2020 року космічні апарати почали будуватися на цій сірій мікроелектроніці, виводитися в космос і функціонувати потужно. Незважаючи на те, що ембарго продовжується, це дуже велика проблема. Ми це бачимо через останні запуски найновіших космічних апаратів в інтересах Міноборони РФ.

Щодо міжнародної співпраці, то всі міжнародні контракти на запуск іноземних супутників з космодромів РФ були призупинені, оскільки були видані правила, що в Росію не можуть поставлятися супутникові технології. Через це всі супутники, які мають західні компоненти, не могли потрапити на митну територію РФ.

Таким чином «Роскосмос» втратив декілька мільярдів доларів за ці роки через те, що вони не можуть запускати комерційні апарати країн, в яких були зроблені, окрім своїх або своїх сателітів. Власне через це «Роскосмос» залишився фактично прибутку у розмірі свого річного бюджету. Таким чином різко скоротилися їхні можливостям для того, щоб працювати самостійно у сфері використання космічного простору.

Щодо присутності на Міжнародній космічній станції, то тут дуже важка ситуація, оскільки станція створювалася як єдине ціле. Тобто, дві частини космічної станції, це умовно російські сегменти і американські сегменти, споріднені, як сіамські близнюки. Їх неможливо відірвати один від одного.

І до того, поки буде існувати Міжнародна космічна станція, а це планується до 2030 року, на жаль, присутність Росії у цій міжнародній програмі продовжуватиметься і будуть продовжуватися, в тому числі, спільні польоти на Міжнародну космічну станцію, на жаль.

‒ Пане Колесник ви говорили про те, що військові супутники у цій великій війні показали, що вони не здатні виконувати всі роботи на вимоги розвідки. А чи застосовуються сьогодні у цих цілях комерційні супутники спостереження Землі з космосу?

Андрій Колесник: Так і партнери України фінансують свої комерційні компанії, які мають супутникове сузір’я, спостереження Землі з космосом на низьких орбітах. Вони надають Україні потрібні дані.

Наявність 300 комерційних супутників дозволяє українцям бачити одну і ту ж ділянку земної поверхні з частотою до півтори години. Це дуже добре, звичайно, у світлу частину доби і у гарну сонячну погоду, безхмарну.

Вночі серед цих 300 супутників є пару десятків радарних супутників, які можуть бачити при будь-якій погоді всю добу. Тобто, маємо оперативну інформацію про те, що відбувається не тільки на лінії зіткнення, але й у тилу ворога. І це тоді, коли РФ у цьому плані обмежена періодичністю не частіше одного дня, щоб подивитися, що відбувається на тій чи іншій ділянці на території України. Тому комерційні компанії нам дуже допомагають.

Росія, не маючи комерційних компаній, використовує цивільні супутники «Роскосмосу» для тих самих цілей. Хоча у них не дуже гарна просторова розрізність, але вони використовують їх в якості оглядових космічних апаратів.

Наприклад, «Роскосмос», за їхнім звітом 2023 року, повністю забезпечував знімками території Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонських областей саме в інтересах Міноборони РФ. Тоді як Крим вони не знімали взагалі, оскільки їм це не потрібно було.

Зараз у Росії розвивається багато програм для школярів і студентів, де вони можуть робити наносупутники для дистанційного зондування землі. Ці супутники запускаються в рамках групових запусків і наступний був 29 лютого з космодрому «Восточний». Ці супутники будуть надавати інформацію, нехай не доброї якості, але за рахунок великої кількості алгоритмом штучного інтелекту може з них вибирати дуже цінну інформацію.

‒ А загалом скільки сьогодні супутників наглядають з космосу за Землею?

Андрій Колесник: Якщо задіяні 300 супутників західних партнерів, Китай теж має угруповання біля 100 супутників по спостереженню Землі з космосу, російські супутники. Там можна нарахувати пару десятків студентських, військових або цивільні «Роскомосу». Кількість супутників спостереження Землі з космосу це близько 500.

Любов Янків-Вітковська: Загалом всіх штучних супутників, які вже літають, давніше запущених, є понад 20 тисяч різних, включаючи наукові, телекомунікаційні, метеорологічні, розвідувальні.

‒ Недавно були заяви про те, що Росія нібито планує розпочати космічні війни, щоб знищити засоби глобальної комунікації. Було повідомлення, що Росія може відправити у космос навіть ядерну зброю для знищення супутників вже у цьому році. Тобто, мова йшла не про можливість там ураження ядерним ударом з землю, а про загрозу для супутників. Наскільки ці заяви серйозні чи є підстави для паніки?

Андрій Колесник: Випадки випробувань ядерної зброї у космосі відбувались у 1962 році.

Після цього були укладені декілька угод під егідою ООН. Одна з них про космос – це договір про принципи діяльності держав по дослідженню та використанню космічного простору від 1967 року. Тоді вона була урочисто підписана одночасно у Москві, Вашингтоні і Лондоні.

Всі великі космічні держави моментально до неї доєдналися і ратифікували. До речі, Україна теж ратифікувала цю угоду у 1967 році. Згідно зі статтею 4 цієї Угоди, заборонено розміщення та використання ядерної зброї у космосі. Цю угоду ратифікували 112 держав світу і 23 держави підписали на стадії остаточного ухвалення. Це, фактично, Космічна конституція планети Земля, яку всі дотримуються.

Не думаю, що Росія порушить червону лінію. Оскільки в даному випадку Росія піде проти інтересів того ж Китаю, тому що використання ядерної зброї в космосі, як правило, не вибіркове. Будуть знищені всі супутники, які будуть на тій ділянці космічного простору, не розбираючись чи американські, чи французькі, чи китайські, чи російські.

У тому числі, Міжнародна космічна станція і Китайська космічна станція, яка на сьогодні функціонує. Я вважаю те, що відбувається в інформаційному полі, це, скоріш за все, підняття ставки з боку Росії, щоб з нею почали розмовляти на найвищому рівні про долю всієї планети і, таким чином, знову підняти свій статус у світі.

Що стосується, взагалі, використання ядерних технологій у космосі, то вони можуть використовуватись і в мирних цілях, і військових. Це, насамперед, ядерні енергетичні установки, які мають живити потужною енергією космічні апарати.

Ці розробки були у 70-х роках в СРСР, США. Ці установки розроблялися, запускалися в космос на борту космічних апаратів, випробовувалися. Наприклад, радянський космічний апарат в 1977 році зруйнувався і радіоактивне сміття впало на північну територію Канади. Забруднились більше 100 тисяч квадратних км і Радянський Союз вимушений був заплатити десятки мільйонів доларів компенсації за наслідки цієї космічної аварії.

Сучасні ядерні технології, які дозволяють проєктувати мікроядерні реактори, більш безпечні і всі наробки, включаючи російські, більш надійні, більше контурів захисту і можуть використовуватися для дослідження даних куточків сонячної системи, де сонячні батареї не зможуть генерувати достатньо енергії.

Але ядерні енергетичні установки можуть використовуватись і як живлення лазерної зброї або зброї, яка може направляти вибірково вже електромагнітний промінь на конкретний супутник супротивника. Такі розробки в Росії проводяться з 2014 року. Власне ця вістка, що Росія виходить на заключні етапи цієї розробки і стали інформаційним приводом, щоб про це заговорили у всьому світі.

Любов Янків-Вітковська: Ті розробки, які ведуться українськими науковцями спільно з американськими, з європейськими науковцями, про які не говоримо, є певні секретні розробки, також росіяни люблять хвалитися і лякати людей.
Але вони люблять гроші і багатство і їм не дозволять, щоб запустити ядерну зброю, щоб знищити. Бо є технології, про які ми не можемо говорити, але які дозволять знищити того, хто хоче знищити світ. Немає права ніхто знищити нашу планету.

Наша планета не створена Росією. Ми маємо чудову планету Земля в космосі, маємо її перетворювати на кращу. Ми повинні берегти нашу планету. Можемо називати це вища сила, штучний інтелект, Бог, Аллах, є вища сила, є всесвітній розум, який не дозволить негідникам зробити якісь негідні речі. Тобто, вони лякають

‒ Як нині працює «народний супутник», який українці купили через фонд Притули? Як це працює на оборону країни?

Андрій Колесник: Цьому супутнику ще працювати і працювати, як мінімум, до серпня цього року, тому що контракт укладений на два роки. Крім того, використовуються архівні дані з інших супутників цієї компанії, з якою була укладена угода, це фінська компанія.

Супутник надає дуже багато цікавої і корисної інформації до Головного розвідуправління України, якому і був переданий для експлуатації. Всі ресурси цього супутника направлені на те, щоб виявляти цінну інформацію не тільки з лінії бойового зіткнення чи тилових районів ворога, які розташовані на тимчасово окупованих територіях України.

Але цей супутник дозволяє дивитися, що робить ворог і на своїй території. У цьому його велика цінність, оскільки ті дані, які нам надають наші партнери, стосуються тільки території України. А в цьому випадку ми можемо дивитися те, що хочемо і те, де ми хочемо, і в цьому його велика цінність.

Цей супутник єдиний, фактично, дозволяє нам фіксувати роботу наших безпілотників або інших засобів ураження після того, як проводиться чергова операція проти об’єктів на території РФ.

‒ На якому рівні в Україні проводиться прогнозування зовнішніх впливів з космосу? Астероїди, комети, сонячна активність, як це все впливає на життя людини, ведення сільського господарства. Якби ви оцінили такий напрямок, як космічна погода?

Любов Янків-Вітковська: Основною темою українського космосу з часів незалежності України був мирний космос. Є багато технічних речей, які ми можемо запустити, спостерігати, прилади різні, але ми не можемо врахувати той фактор, такий малозначущий фактор зовнішнього впливу на планету Земля.

До цього часу ми маємо, крім штучних супутників-розвідників та інших, маємо ряд телескопів сонячних, які спостерігають основну нашу зірку, від якої ми маємо і добро, і тепло, і неприємності, бо маємо потоки електромагнітного випромінювання, зокрема, які ми називаємо сонячна активність, яка є і добра, і шкідлива для нас.

Напрямок космічна погода розвинувся в кінці ХХ століття, більше в ХХI столітті. В європейських країнах, США розвивається краще, з огляду фінансування. А в Україні є Центр космічної погоди і це об’єднання науковців Інституту космічних досліджень Академії наук в Києві і науковців із Національного центру управління випробовування космічних засобів, які спостерігають за тими зовнішніми впливами, які можуть наробити шкоди.

Це і астероїди, і метеори, і комети, і сонячне випромінювання. Науковці цьому приділяють більше уваги, водночас, можновладці не усвідомлюють серйозності теми.

Наприклад, ми не можемо до цього часу, маючи чудову техніку, чудові методики, сонячні телескопи, спрогнозувати стан іоносфери, верхньої частини атмосфери, де відбуваються різні, скажімо, бурі. І ці бурі впливають і на супутники, які літають, і на техніку. Коли стався спалах на Сонці в кінці 80-х років ХХ і це зумовлено було певними збуреннями в атмосфері Землі, була спаралізована, велика частина США, пошкоджені генератори на електростанціях. А про здоров’я людей якось мало говорять, що, мовляв кажуть, це невеликі впливи.

Крім основних, які зараз потрібні Україні, військових досліджень космосу для військових цілей, ми не повинні забувати і про дослідження космічної погоди. Бо космічна погода – це все те, що є довкола нашої планети, що діється в атмосфері. А це впливає на космічну техніку і на здоров’я людей, на стан геосфер.

Ми займаємося моделюванням ситуацій, прогнозуванням різного роду таких катастроф, як і техногенних ситуацій, прогнозуванням сейсмічної активності, магнітних збурень і інше.

Звичайно, це не так просто, бо це складна наука, але українські науковці, київська і львівська групи, працюють над цим досить добре і є певні успіхи. Для цього потрібно тим керівникам держави виділяти більше фінансування, бо в цьому є велика перспектива.

Щодо використання штучних супутників землі. Ми говоримо про військові цілі, бо це зараз нас болить, але косметичні лабораторії, лабораторії ліків це є перспектива в майбутньому для таких штучних супутників землі, де проводять експерименти, які не можна провести на землі. А ми повинні використовувати ті ліки, які лікують дуже ефективно, а не шкодять організму. Ми повинні використовувати ті препарати для хворих дітей, які створені в космічних умовах. Це дуже перспективний напрямок.

‒ Якщо говорити про всі ті глобальні речі, про які ми зараз говоримо, то має бути якась елементарна освіта і розуміння, що таке космос. Як би ви оцінили рівень освіти в Україні про космічну науку?

Любов Янків-Вітковська: В Україні неналежним чином викладаються космічні науки. Я вже не говорю астрономія, бо лише в деяких школах є цей предмет. У ХХІ столітті, коли студенти приходять в університет і не знають, що таке сонячна система.

В Україні є Українська астрономічна асоціація, ми маємо Львівське астрономічне товариство. В Львові якось ситуація є краща, у нас є кафедра астрофізики в університеті Франка, кафедра вищої геодезії астрономії в Політехніці.

Основи космічних знань такий предмет має бути у школі в початковій школі і в старшій школі обов’язково. Тому що ми собі навіть не можемо уявити, який потенціал є в космосі. Ми повинні дати своїм дітям, внукам, правнукам дорогу в інші космічні світи.

Для того створена планета Земля, існують космічні науки. Тому слід розвивати космічні науки в початковій школі, в середній і вищій. «Основи космічних наук» – такий предмет має читатися на всіх факультетах, бо це абетка майбутнього.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Дим над Маріуполем, ракетні удари по Києву»: що бачать астронавти США та Росії з космосу і як уживаються на МКС

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

США працюють над планом відповіді на «загрозу нацбезпеці» – конгресмен

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Космоліт компанії Virgin Galactic злітав до межі космосу та повернувся на Землю