Дружина українського прикордонника Анна вже майже два роки не бачила свого чоловіка. Той був оборонцем Маріуполя у лютому-березні 2022-го, отримав поранення, потрапив у полон. Зараз, за даними Анни, його утримують в колонії в окупованій Росією Горлівці. Тим часом в Україні військова частина звинувачує бійця у дезертирстві. А його дружина з маленькою дитиною, яка рік тому виїхала з окупації й живе у Дніпрі, не отримує жодних виплат. І це – не поодинока ситуація, кажуть юристи.
Що пережила Анна, чому її чоловікові інкримінують дезертирство та як довести, що це не так, – з'ясовували Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).
«Нас відправляють на Маріуполь». Ми попрощалися»
29-річний український військовий Олександр на момент повномасштабного вторгнення Росії служив за контрактом в одному з підрозділів Державної прикордонної служби. Подружжя з маленькою дитиною жило в селищі під Маріуполем. Мріяли про власний затишний дім – купили будинок і всі прибутки витрачали на його облаштування.
У мене не було усвідомлення того, що це справжня війна
24 лютого 2022 року, згадує Анна, її чоловік заступив на тридобову вахту. Його прикордонний пункт почали обстрілювати з військових кораблів армії РФ у перший же день вторгнення.
«Він мені зателефонував і сказав: «Все, ми не знаємо, виживемо чи ні». А потім їм дали команду повертатися назад, у селище. Їх було 8-9 людей, і лише в мого чоловіка машина. Вони всі влізли в ту машину й приїхали. Чоловік заїхав додому, сказав: «Нас відправляють на Маріуполь». Ми попрощалися. У мене не було усвідомлення того, що це справжня війна. Так всі думали: і я, і рідні, що буде так, як 2014-го року – частину Маріуполя пообстрілюють і все», – каже Анна.
Це була їхня остання зустріч з чоловіком. Олександра з побратимами відправили на завдання з оборони Маріуполя. До кінця березня з ним іще був зв'язок, згадує Анна. Востаннє виходив на зв'язок з району комбінату Ілліча.
«Навіть не знаю, як його смс-ки доходили до мене, це якесь диво, бо зв’язку не було. Звичайні смс-ки з номера на номер доходили. Було таке, що на пару годин увімкнули зв'язок, можливо, навмисне, щоб прослухати, де «азовці». За ці дві години я знайшла в інстаграм, а мені пише дівчина з нашого селища, мовляв, мій чоловік і ще два прізвища назвала – загинули. А зв’язку з чоловіком не було вже днів з чотири. Я сиджу і не знаю, що мені робити, як сказати його матері. А за двадцять хвилин він написав: «Я живий. Люблю тебе». Потім він залазив на дев’ятиповерхівки, на дахи, хотів мені додзвонитися, зв’язку не було, і якимось дивом дозвонювався моїй мамі – казав, що живий-здоровий», – розповідає жінка.
Далі Анна потрапила під окупацію
Потім зв'язок з Олександром урвався, каже дружина. Селище, де вона мешкала, окупували російські війська.
«Продукти стабільно почали завозити десь з квітня. До того ми виживали на тому, що було – власна консервація, запаси. Атмосфера була напружена, страшно. Росіяни мародерили, приходили до підприємців, до тих, хто був зі статками. Розбивали вікна в будинках, де не було господарів, забирали цінні речі, громили. Одну жінку забрали – у неї ховалися «азовці». Здав хтось із сусідів. Про її долю ми нічого не знаємо. Якби до нас прийшли наші хлопці, які вийшли з Маріуполя, і попросилися пожити – я б теж не змогла відмовити», – каже Анна.
Прийшла свекруха, героїчна жінка, – і не стала мовчати. «А, прийшли! Щоб ви всі повиздихали!»
А у квітні до них додому прийшло четверо людей у російській формі і сказали: «Ваш чоловік у полоні». Почався обшук.
«Зайшли, почали дивитися речі. У мене в кімнаті був столик для сповивання, а там – шухлядки. В ті шухлядки я поховала грамоти й медалі чоловіка. Один з «днрівців» такий каже: «Грамоти, медалі, документи, форма чоловіка – де?» Кажу: «Немає. Мабуть, у військовій частині». А ми все поховали. Прийшла свекруха, героїчна жінка, – і не стала мовчати. «А, прийшли! Щоб ви всі повиздихали! Чого ви сюди прийшли? Своїми брудними смердючими ногами ви зайшли на мій поріг!» Вони були ошелешені. А мені було й страшно, і смішно. А ті – вони не пішли від нас, а втекли», – говорить Анна.
В окупації жінка з маленькою дитиною прожила майже пів року. Виїздити не наважувалася через постійні обстріли. Також була надія на побачення з чоловіком – його на той час утримували в Донецькому СІЗО. У травні Анна спакувала речі й продукти для чоловіка й поїхала до Донецька, але отримала відмову в передачі.
«Там, у СІЗО, були баби – їх і жінками не назвеш, собаки. Прошу: «Можна передати посилку чоловікові?» «Ні! Пішла геть, бо зараз сядеш поряд зі своїм виродком!» Таку ж відповідь отримав і мій родич, який спробував поклопотатися про передачу. Я в істерику, в сльози. Нічого не вийшло», – згадує вона.
Зрештою на початку серпня Анна виїхала з окупації й оселилася в Дніпрі. Мешкає разом з сестрою в орендованій квартирі, відпрацьовує манікюрницею, але постійної роботи не має. Виживають з трирічним сином на «переселенські».
Дезертирство
Те, що на чоловіка відкрита справа за дезертирство, говорить Анна, з’ясувалося випадково. Вона дізналася – доки чоловік у полоні, вона має право на виплати від держави – і звернулася до військової частини за документами.
«Я написала заяву в частину, а тижні через два мені телефонує головна бухгалтерка і каже: «У вашого чоловіка заблоковано виплати, грошове забезпечення тощо, оскільки в нього стаття за дезертирство». Чому мене досі ніхто не поінформував про це? Це ж стаття серйозна, не просто – жуйку в супермаркеті вкрав…», – розказує Анна.
Жінка надіслала звернення до Державного бюро розслідувань, надала докази того, що її чоловік у полоні. У неї також є відповідь з підконтрольного Росії так званого «міністерства юстиції ДНР» про місцеперебування Олександра, а також відеоролик, знятий російською пропагандою, де її чоловік – серед полонених. Є також паперові листи від чоловіка, які приходили для Анни звичайною поштою на адресу родичів, які проживають в одному з окупованих міст.
Після звернення в прокуратурі закрили провадження на її чоловіка через відсутність складу злочину, каже Анна. Однак після цього – за зверненням військової частини – справа знову була відкрита – також за статтею «дезертирство».
Як це можна пояснити
Юристка Юлія Полєхіна, яка допомагає Анні, вважає, що така ситуація сталась через перевищення службових обов'язків командуванням військової частини, яке належно не розслідувало обставини, за яких Олександр разом з побратимами опинився в полоні. Схожа ситуація – з чотириразовим відкриттям справи за дезертирство, є ще в одного бійця з того ж підрозділу.
Усе потрапляло до військової прокуратури, звідки нам відповіли, що зловживань вони не знайшли, слідство триває
Юристка пояснює: частина не має акту розслідування дезертирства та свідків цього вчинку. Правозахисниця говорить: намагається довести, що чоловік Анни не є дезертиром, однак поки це не вдається, наступний крок – позов до суду.
«Оскільки дружина військовополоненого не є стороною у справі, то ознайомитися зі справою ми не можемо. На якій підставі повторно відкрили провадження, ми не знаємо, бо матеріалів у нас немає. За Кримінально-процесуальним кодексом, відкриття кримінального провадження відбувається, коли є факти якогось конкретного злочину. Мають бути суттєві докази. Ми стукали скрізь. Писали в адміністрацію Держприкордонслужби, в генпрокуратуру, у військову прокуратуру. Усе потрапляло до військової прокуратури, звідки нам відповіли, що зловживань вони не знайшли, слідство триває. Ми намагалися взяти акт службового розслідування у військової частини – вони нам на березень 2023-го року надали відповідь, що такого акту в них немає. Але ж, згідно з законодавством, підставою для відкриття проваджень у військових злочинах, а стаття 408 – це військовий злочин – є саме акт службового розслідування. Яким чином вони відкрили провадження, невідомо. І в цій ситуації – ніби глухий кут. Ми шукаємо механізми, аби допомогти дружині», – коментує Юлія Полєхіна.
Юристка каже: разом з дружиною військовополоненого вони просили відкрити кримінальне провадження щодо незаконних дій військової частини. Після відмови ДБР оскаржили відмову в суді. Слідчий суддя зобов'язав ДБР відкрити провадження.
На сьогодні Анні винні понад 2 мільйони гривень виплат грошового забезпечення її чоловіка.
Досудове розслідування триває, про підозру нікому не повідомлялося
Радіо Свобода надіслало інформаційний запит до Офісу генерального прокурора й отримало підтвердження: справа про дезертирство бійця є, триває слідство. Однак, як зазначено в документі, підозру поки нікому не оголошували.
«Повідомляємо, що третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Маріуполі) теруправління ДБР, розташованим у місті Краматорську, за процесуального керівництва Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 28.03.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України, за фактом вчинення інспектором прикордонної служби дезертирства. Досудове розслідування триває, про підозру нікому не повідомлялося», – сказано у відповіді Офісу генпрокурора.
Радіо Свобода також надіслало інформаційний запит до Державної прикордонної служби України й опублікує її позицію, щойно отримає.
Що далі робити?
Тим часом дружина військовополоненого Анна живе надією на звільнення чоловіка й на спокійне життя у мирній Україні. Важливо, каже, також відновити добре ім’я чоловіка.
Зі слів людини, яку звільнили, я знаю, що мій Сашко був сильно побитий. Били по ногах – він і не вставав, і не ходив пів року
Зараз зв’язку з Олександром немає. З останніх листів, які отримувала жінка ще майже рік тому, випливало, що в Маріуполі прикордонник був поранений, а вже у полоні – його били й покалічили.
«Він писав, що в кістці застряг осколок, що лікар його не зміг витягти, жартував, що «залишиться на згадку». З цього я зрозуміла – про поранення. Не знаю. Як це пропустила цензура. А загалом правду про умови утримання писати не можна. Він писав, що все добре, цигарки дають, їсти дають, не б’ють, і лікарі є, і солодке є. Я, звісно, в це не вірю. Зі слів людини, яку звільнили, я знаю, що мій Сашко був сильно побитий. Били по ногах – він і не вставав, і не ходив пів року», – каже Анна.
«Найперша надія – що його якнайшвидше обміняють. Не зможе працювати – сидітиме з дитиною, я піду працювати. Навіть якщо не буде виплат… Все здолаємо», – додає жінка.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Форум