Від початку повномасштабного вторгнення західні джерела та українські спецслужби не раз повідомляли про дедлайни із повного захоплення Донецької та Луганської областей, які ставив президент РФ Володимир Путін. Військам РФ не вдалося реалізувати жоден з цих планів. У 2024 рік Україна і Росія увійшли в такому стані східного фронту:
- бої за Бахмут та його передмістя, зокрема, Соледар;
- бої за Серебрянське лісництво та в цілому стабілізована після осіннього наступу ЗСУ лимансько-куп'янська лінія фронту;
- так само стабільна лінія фронту під Сіверськом із постійними, але безуспішними спробами РФ наступати;
- стабільною лінією фронту під Авдіївкою;
- боями посередині Мар’їнки, яку війська РФ намагалися захопити понад півтора року (довжина міста – 6 км);
- стабільною лінією фронту під Вугледаром, де у 2022 році при спробах пройти село Павлівка Росія втратила 155-ту бригаду Тихоокеанського флоту.
Попри важку ситуацію, лінія зіткнення лишалась далеко від адміністративних кордонів Донецької області, які Кремль визначив для себе метою.
Яких результатів досягли Сили оборони України та війська агресора на східному фронті протягом 2023 року
Бахмут
До квітня тривало поступове просування військ РФ на напрямку. За висновками міноборони Британії, РФ втрачала одного солдата за кожні 48 сантиметрів території у Соледарі, місті-супутнику Бахмута, який був захоплений першим, у січні.
До квітня російська армія досягли максимального прогресу в Бахмуті: під контролем Сил оборони залишалися тільки кілька позицій на західній його околиці.
Читайте також: Битва за Бахмут. Хроніка оборони міста-фортеці
З травня українська армія почала наступальні операції на Бахмутському напрямку. ЗСУ обрали точками удару не саме місто, а його фланги: південний та північний.
8–10 травня 3-тя окрема штурмова бригада та командувач Сухопутних військ Олександр Сирський повідомили про перші успіхи: відступ агресора на глибину до 2 кілометрів. Тоді були майже повністю розгромлені дві роти 72-ї мотострілкової бригади армії РФ. Надалі ЗСУ змогли ліквідувати кількох високопоставлених командирів російської армії на цьому ж напрямку: майора та двох полковників.
До вересня Сили оборони України досягли максимального просування під Бахмутом, відтіснивши РФ в районі Берхівки на півночі та Кліщіївки і Андріївки на півдні (обидва села звільнені 15–17 вересня).
З листопада російські війська на Бахмутському напрямку активізувалися, що констатував і командувач східного угруповання військ Сирський. Вони почали тиснути спершу на південний фланг (в напрямку Кліщіївки з її панівною висотою), а згодом і на північний захід, де досягли успіхів в районі Хромового, Богданівки та Іванівського.
Проте, повністю повернути втрачені у 2023 році позиції агресору станом на кінець року не вдалося. Бої тривають на флангах міста.
Західний край Донецька
Цей фронт поєднує Авдіївку та Мар’їнку.
Українські оборонці Авдіївки тримали фронт практично непорушним у 2023 році. Єдина точка, де Росії вдалося дещо пройти вперед у першому півріччі, – Новобахмутівка на північ від міста.
У вересні Сили оборони України звільнили частину селища Опитне у передмісті Авдіївки. Аналіз сукупності дій Росії навіть давав підстави вважати, що агресор побоювався наступу України безпосередньо на Донецьк.
Проте, у жовтні 2023-го російські війська почали надзвичайно масований наступ на Авдіївку. Вони почали тиснути з трьох напрямків: півночі, півдня та сходу (на так звану авдіївську промзону – укріпрайон, який ЗСУ тримали ще з 2014-го).
Впродовж наступних трьох місяців Росії вдалося досягти невеликих, проте болючих для України просувань навколо Авдіївки. Місцями найважчих боїв на кінець року є Степове з ризиком для Авдіївського косохіму, Сєвєрне, Невельське, Первомайське, Водяне та авдіївська промзона.
У Мар’їнці фронт проходив посередині цього невеличкого містечка упродовж понад року. У 2023-му російські війська щодня штурмували українські позиції в місті. Фронт дуже повільно, але зміщувався на захід. Наприкінці грудня він проходить уже по межі Мар’їнки. Росія вважає Мар’їнку повністю захопленою, українське командування каже, що деякі позиції в адмінмежі міста залишаються за ЗСУ.
Лиман-Кремінна-Куп'янськ
Цей фронт особливий тим, що зміни тут не були такими різкими, як на попередніх. Протягом усього року Росія та Україна поперемінно мали певні просування у селах вздовж усієї довгої лінії зіткнення (це понад 100 км). Новоєгорівка, Стельмахівка, Новоселівське, Куземівка, Макіївка та ще із десяток населених пунктів у різний час були епіцентрами боїв.
У липні були захоплені Новоєгорівка та Надія – але вже у серпні ці села звільнили захисники України.
Читайте також: «Полізли, як я можу вдома сидіти?» Як танкісти стримують армію РФ на Лиманському напрямку
Окремою важкою точкою цього напрямку є Серебрянський ліс. Тут періодично відбувалися серйозні загострення, але згодом підрозділам Сил оборони вдавалося стабілізувати ситуацію. Таким чином, бої досі тривають у самому лісі, який уже перетворився переважно на пустку з голих стовбурів дерев.
Наприкінці року тиск російських військ зосередився на Синьківці, Петропавлівці, Тернах. Агресор намагається розвивати наступ як у бік Куп'янська, так і в бік Лиману. Проте, прогрес російських військ вздовж цього фронту за рік не перевищив кількох кілометрів.
Південь Донецької області
Сюди належить район Вугледару та Великої Новосілки західніше, на стику Донецької та Запорізької областей. У червні ЗСУ прорвали цю ділянку. 10-12 червня були звільнені села Нескучне, Благодатне, Сторожеве та Макарівка, а також Новодарівка та Левадне, які адміністративно відносяться вже до Запорізької області.
27 липня звільнили Старомайорське, 16 серпня – Урожайне. Таким чином, тут був зрізаний виступ, утворений російськими військами; періодично вони намагаються контратакувати на звільнені населені пункти, проте безрезультатно.
Восени та взимку змін фронту тут не було, проте у грудні агресор посилив тиск на Новомихайлівку, розташовану на північ від Вугледара. Великих просувань там наразі немає, однак, за висновками військових експертів, це може становити потенційну загрозу для Вугледара.
За інформацією німецького видання Bild, тепер Росія планує захопити всю територію Донецької та Луганської областей і до річки Оскіл у Харківській області до кінця 2024 року.
