Доступність посилання

ТОП новини

«Хату повністю розвалили, танком заїхали». Як оживає деокуповане Високопілля на Херсонщині


Селище Високопілля на Херсонщині після деокупації, січень 2023 року
Селище Високопілля на Херсонщині після деокупації, січень 2023 року

Зруйноване війною селище Високопілля на Херсонщині оживає. Воно пробуло в окупації російськими війська понад пів року. Звільнила українська армія восени – з запеклими боями. Багато хат у селі знищені або пошкоджені. А втім, люди, які виїздили, поступово повертаються додому. Якщо після деокупації в громаді мешкало близько 200 жителів, то зараз – їх удвадцятеро більше. У селищі замайоріли синьо-жовті прапори, людям подали світло та газ, відновили роботу медики.

Що пережило Високопілля та як воно відроджується – у репортажі Радіо Свобода.

Зруйновані будинки, пошкоджена школа, селищна рада, лікарня та магазини, згорілі машини з написами «Z».

Селище Високопілля, деокуповане у вересні минулого року, все ще оговтується від пережитого. Сім місяців тут хазяйнували російські солдати. Місцеві кажуть: за той час близько півтора десятка людей загинули через осколкові поранення. Кількох – окупанти розстріляли прямо в них вдома.

У центрі селища
У центрі селища

Пенсіонер Микола Зозуля з донькою та внучкою прожив під чужинцями два місяці. Розказує: ховалися з дівчатами в підвалі, було дуже страшно, бо зять – український військовий.

Микола Зозуля
Микола Зозуля

«13 березня вони зайшли, а 14-го – вже був перший прильот по нашій вулиці. Повибивало вікна повністю. Побило шифер. Під час окупації ми старалися нікуди не виходити, боялися. Жили в підвалі. Їжею ділилися з сусідами. Страшно було, я й посивів тоді. Зять наш – АТОвець, думаю у «тих» були списки, тому ми виїздили… Зараз я живу в куми поки, в нашій хаті жити поки неможливо, треба вікна вставляти – грошей нема», – розповів Радіо Свобода чоловік.

Грабували домівки, забирали цінні речі

У людей російські окупанти забирали все цінне – автомобілі, телевізори, холодильники. Грабували крамниці, мародерили по домівках, розповіла Радіо Свобода жителька Високопілля Марія Лубчак.

Марія Лубчак
Марія Лубчак

Вона повернулася з евакуації додому тиждень тому. Живе поки в знайомих, бо її хата понівечена й обікрадена.

«Як ми вже виїхали, то вони приходили. Повідкривали двері, позабирали все з шаф. Мопед мого покійного чоловіка забрали. Позривали всі замки. А зараз – треба відновлювати будинок. Стеля впала, опалення розмерзлося. Щось буду робити. Хоч і зима – а я приїхала, бо вже до весни не витримую. Я пенсіонерка, грошей на відбудову нема, але нам дали дощок. Дають і гуманітарку – слава Богу, дали картоплі, макаронів», – розповіла Марія.

Лікарня, де базувалися російські солдати, знищена

У місцевій лікарні у російських солдатів була база. П’ятиповерхова будівля, де в мирний час лікували людей з кількох громад, зараз схожа на руїни. Місцеві розказують, як там таборували росіяни: на горішніх поверхах сиділи їхні снайпери, у підвалі – був шпиталь для поранених.

Лікарня в селищі
Лікарня в селищі

Директорка Високопільського центру первинної медико-санітарної допомоги Наталія Корнієнко проводить будівлею лікарні.

Наталія Корнієнко
Наталія Корнієнко

«Бруд. Нагаджено так… Навіть в туалетах не бува так, як було тут. І це – практично в кожному кабінеті. У підвалі був їхній шпиталь. Тапчани, ліжка. Було багато перев’язувального матеріалу в крові. Вони тут базувалися все літо, нашим військам їх було важко вибити. Але – вибили», – розказує вона.

Солдати РФ покрали в медиків обладнання й інструменти, залишили бруд і купи сміття. До того ж будівля дуже постраждала від обстрілів, каже Наталія Корнієнко.

Не давали передати ліки, заїхали в хату танком

Під час окупації ніякого медичного обслуговування в селищі не було. У Наталії Піскунової чоловік – онкохворий. Каже: не мали ніяких ліків, навіть знеболювальних.

Наталія Піскунова
Наталія Піскунова

Окрім того, російські солдати збиткувалися над місцевими.

На чотирьох він заповз у хатинку до сусідів і там пробув дві доби

«Отак і обходилися – ніяк. Не було як передати ліки з Кривого Рогу. Вони ж не давали нікому ні вийти, ні зайти. А нашу хату повністю розвалили, танком заїхали. Чоловік якраз вийшов з хати в сарайчик і випадково залишився живим.

Чоловік хворий, нічого не може. На чотирьох він заповз у хатинку до сусідів і там пробув дві доби. А вони свої танки у нас за постройкою, видно, ховали. Це було 29 серпня. Що творили! Дай Боженьку, щоб їх із того світу викинули», – сказала жінка.

Три кімнатки, два ліжка, буржуйка

Зараз у Високопілля повертаються медики. Роботу лікарів налагоджують у приміщенні, де колись була санстанція. Це двоповерхова будівля, у ній вставили двері й замінили частину вікон.

Тут тепер працюють медики
Тут тепер працюють медики

Медикам відвели три кімнати, є два ліжка денного стаціонару.

Топлять буржуйкою.

Жанна
Жанна

Жанна – медсестра. Жила в селищі до останніх чисел травня, поки осколками під час обстрілу не поранило її чоловіка й подругу. Потім родина виїхала, повернулися додому тільки кілька днів тому.

«Обслуговуємо людей тут, у пристосованому приміщенні. Роблю уколи, ставлю крапельниці. До війни я й кардіограми робила, і забір крові на аналізи. Зараз лабораторії немає – люди тільки капаються й уколи», – говорить вона.

«Люди приходять пригнічені, депресії у багатьох»

Прямо в передпокої приймає терапевт Олександр Прокопенко. За останній рік він пережив чимало: початок війни, обстріли, виїзд до Словаччини, повернення й поневіряння в Україні. Нарешті – вдома. Але його хата й звичне місце роботи – розбомблені.

Олександр Прокопенко
Олександр Прокопенко
У лікарню прийшов – вікон немає, все перевернуте, все побите, мокре
Олександр Прокопенко

«Наша хата – те, що ми побачили, – це був жах: вікна всі розбиті, двері розбиті, пограбовано, дах розбитий. Дощ ішов – стеля впала. У лікарню прийшов – вікон немає, все перевернуте, все побите, мокре. Настрою немає. А тепер трошки з’явився настрій. Прийшли на роботу, працюємо в пристосованому приміщенні. У приймальній лікарні – я тут приймаю людей», – каже він.

Зараз, говорить лікар, чимало звернень – від літніх людей. У багатьох – підвищений тиск і рівень цукру в крові на тлі пережитих стресів.

«Люди приходять пригнічені, депресії у багатьох. Кому – антидепресанти призначаємо, кому – трави, заспокійливе. Але гріє надія на те, що нас відбудують. Надія на те, що все це скінчиться, цей жах», – каже лікар.

Відновили роботу медиків, потім – школи й дитсадки

З буржуйками, дровами, ліками Високопіллю допомагає Червоний Хрест та інші міжнародні організації, а також українські доброчинники.

Машина від однієї з європейських країн
Машина від однієї з європейських країн

Начальник Криворізької районної військової адміністрації Євген Ситниченко розказує: коштом меценатів наразі облаштували приміщення для роботи лікарів у трьох деокупованих селах Херсонщини, зокрема Високопіллі. На це пішло понад півтора мільйона гривень.

Євген Ситниченко
Євген Ситниченко

Головне – є тепло, світло й найнеобхідніше медичне обладнання. Належить закупити ще чимало устаткування, але це – згодом, навесні.

Місяць назад на території громади було вже півтори тисячі людей, а зараз – уже 4 тисячі
Євген Ситниченко

Тоді ж, каже він, вирішуватимуть і питання з відновленням шкіл та дитсадків.

«Школи й дитсадки також пріоритетні. Але коли йдуть ракетні та інші обстріли, коли близько до лінії розмежування – це не таке актуальне. Але діти повертаються, люди повертаються. Після звільнення було 175 людей. Місяць назад на території громади було вже півтори тисячі людей, а зараз – уже 4 тисячі», – сказав він, відповідаючи на запитання Радіо Свобода.

У селищі вже є світло та газ, уже працюють магазини.

Будівля школи
Будівля школи
У центрі селища
У центрі селища

Місцеві живуть надією.

«Ми повернулися, облаштовуємо все для себе. Гріє сама думка про те, що відновимо», – каже Наталія Корнієнко.

Селище Високопілля на Херсонщині після деокупації, січень 2023 року
Селище Високопілля на Херсонщині після деокупації, січень 2023 року

Звільнене від російської окупації Високопілля має давню історію. Його заснували німецькі колоністи півтора століття тому, колишня назва – Кронау. Отож місцеві сподіваються: з відбудовою допомагатиме Німеччина, а також інші західні партнери.

  • Зображення 16x9

    Юлія Рацибарська

    Журналістка-фрілансерка. Працюю кореспонденткою Радіо Свобода в Дніпрі з 2006 року. Народилась на Дніпропетровщині. Закінчила факультет систем і засобів масової комунікації Дніпровського національного університету – магістр журналістики. Писала для місцевих та загальноукраїнських газет і журналів, працювала новинкаркою та дикторкою на радіо, кореспонденткою та редакторкою сайту в інформагенції. Пишу, фотографую, надихаюсь історіями людей.

XS
SM
MD
LG