Зруйноване війною селище Високопілля на Херсонщині оживає. Воно пробуло в окупації російськими війська понад пів року. Звільнила українська армія восени – з запеклими боями. Багато хат у селі знищені або пошкоджені. А втім, люди, які виїздили, поступово повертаються додому. Якщо після деокупації в громаді мешкало близько 200 жителів, то зараз – їх удвадцятеро більше. У селищі замайоріли синьо-жовті прапори, людям подали світло та газ, відновили роботу медики.
Що пережило Високопілля та як воно відроджується – у репортажі Радіо Свобода.
Зруйновані будинки, пошкоджена школа, селищна рада, лікарня та магазини, згорілі машини з написами «Z».
Селище Високопілля, деокуповане у вересні минулого року, все ще оговтується від пережитого. Сім місяців тут хазяйнували російські солдати. Місцеві кажуть: за той час близько півтора десятка людей загинули через осколкові поранення. Кількох – окупанти розстріляли прямо в них вдома.
Пенсіонер Микола Зозуля з донькою та внучкою прожив під чужинцями два місяці. Розказує: ховалися з дівчатами в підвалі, було дуже страшно, бо зять – український військовий.
«13 березня вони зайшли, а 14-го – вже був перший прильот по нашій вулиці. Повибивало вікна повністю. Побило шифер. Під час окупації ми старалися нікуди не виходити, боялися. Жили в підвалі. Їжею ділилися з сусідами. Страшно було, я й посивів тоді. Зять наш – АТОвець, думаю у «тих» були списки, тому ми виїздили… Зараз я живу в куми поки, в нашій хаті жити поки неможливо, треба вікна вставляти – грошей нема», – розповів Радіо Свобода чоловік.
Грабували домівки, забирали цінні речі
У людей російські окупанти забирали все цінне – автомобілі, телевізори, холодильники. Грабували крамниці, мародерили по домівках, розповіла Радіо Свобода жителька Високопілля Марія Лубчак.
Вона повернулася з евакуації додому тиждень тому. Живе поки в знайомих, бо її хата понівечена й обікрадена.
«Як ми вже виїхали, то вони приходили. Повідкривали двері, позабирали все з шаф. Мопед мого покійного чоловіка забрали. Позривали всі замки. А зараз – треба відновлювати будинок. Стеля впала, опалення розмерзлося. Щось буду робити. Хоч і зима – а я приїхала, бо вже до весни не витримую. Я пенсіонерка, грошей на відбудову нема, але нам дали дощок. Дають і гуманітарку – слава Богу, дали картоплі, макаронів», – розповіла Марія.
Лікарня, де базувалися російські солдати, знищена
У місцевій лікарні у російських солдатів була база. П’ятиповерхова будівля, де в мирний час лікували людей з кількох громад, зараз схожа на руїни. Місцеві розказують, як там таборували росіяни: на горішніх поверхах сиділи їхні снайпери, у підвалі – був шпиталь для поранених.
Директорка Високопільського центру первинної медико-санітарної допомоги Наталія Корнієнко проводить будівлею лікарні.
«Бруд. Нагаджено так… Навіть в туалетах не бува так, як було тут. І це – практично в кожному кабінеті. У підвалі був їхній шпиталь. Тапчани, ліжка. Було багато перев’язувального матеріалу в крові. Вони тут базувалися все літо, нашим військам їх було важко вибити. Але – вибили», – розказує вона.
Солдати РФ покрали в медиків обладнання й інструменти, залишили бруд і купи сміття. До того ж будівля дуже постраждала від обстрілів, каже Наталія Корнієнко.
Не давали передати ліки, заїхали в хату танком
Під час окупації ніякого медичного обслуговування в селищі не було. У Наталії Піскунової чоловік – онкохворий. Каже: не мали ніяких ліків, навіть знеболювальних.
Окрім того, російські солдати збиткувалися над місцевими.
На чотирьох він заповз у хатинку до сусідів і там пробув дві доби
«Отак і обходилися – ніяк. Не було як передати ліки з Кривого Рогу. Вони ж не давали нікому ні вийти, ні зайти. А нашу хату повністю розвалили, танком заїхали. Чоловік якраз вийшов з хати в сарайчик і випадково залишився живим.
Чоловік хворий, нічого не може. На чотирьох він заповз у хатинку до сусідів і там пробув дві доби. А вони свої танки у нас за постройкою, видно, ховали. Це було 29 серпня. Що творили! Дай Боженьку, щоб їх із того світу викинули», – сказала жінка.
Три кімнатки, два ліжка, буржуйка
Зараз у Високопілля повертаються медики. Роботу лікарів налагоджують у приміщенні, де колись була санстанція. Це двоповерхова будівля, у ній вставили двері й замінили частину вікон.
Медикам відвели три кімнати, є два ліжка денного стаціонару.
Топлять буржуйкою.
Жанна – медсестра. Жила в селищі до останніх чисел травня, поки осколками під час обстрілу не поранило її чоловіка й подругу. Потім родина виїхала, повернулися додому тільки кілька днів тому.
«Обслуговуємо людей тут, у пристосованому приміщенні. Роблю уколи, ставлю крапельниці. До війни я й кардіограми робила, і забір крові на аналізи. Зараз лабораторії немає – люди тільки капаються й уколи», – говорить вона.
«Люди приходять пригнічені, депресії у багатьох»
Прямо в передпокої приймає терапевт Олександр Прокопенко. За останній рік він пережив чимало: початок війни, обстріли, виїзд до Словаччини, повернення й поневіряння в Україні. Нарешті – вдома. Але його хата й звичне місце роботи – розбомблені.
У лікарню прийшов – вікон немає, все перевернуте, все побите, мокреОлександр Прокопенко
«Наша хата – те, що ми побачили, – це був жах: вікна всі розбиті, двері розбиті, пограбовано, дах розбитий. Дощ ішов – стеля впала. У лікарню прийшов – вікон немає, все перевернуте, все побите, мокре. Настрою немає. А тепер трошки з’явився настрій. Прийшли на роботу, працюємо в пристосованому приміщенні. У приймальній лікарні – я тут приймаю людей», – каже він.
Зараз, говорить лікар, чимало звернень – від літніх людей. У багатьох – підвищений тиск і рівень цукру в крові на тлі пережитих стресів.
«Люди приходять пригнічені, депресії у багатьох. Кому – антидепресанти призначаємо, кому – трави, заспокійливе. Але гріє надія на те, що нас відбудують. Надія на те, що все це скінчиться, цей жах», – каже лікар.
Відновили роботу медиків, потім – школи й дитсадки
З буржуйками, дровами, ліками Високопіллю допомагає Червоний Хрест та інші міжнародні організації, а також українські доброчинники.
Начальник Криворізької районної військової адміністрації Євген Ситниченко розказує: коштом меценатів наразі облаштували приміщення для роботи лікарів у трьох деокупованих селах Херсонщини, зокрема Високопіллі. На це пішло понад півтора мільйона гривень.
Головне – є тепло, світло й найнеобхідніше медичне обладнання. Належить закупити ще чимало устаткування, але це – згодом, навесні.
Місяць назад на території громади було вже півтори тисячі людей, а зараз – уже 4 тисячіЄвген Ситниченко
Тоді ж, каже він, вирішуватимуть і питання з відновленням шкіл та дитсадків.
«Школи й дитсадки також пріоритетні. Але коли йдуть ракетні та інші обстріли, коли близько до лінії розмежування – це не таке актуальне. Але діти повертаються, люди повертаються. Після звільнення було 175 людей. Місяць назад на території громади було вже півтори тисячі людей, а зараз – уже 4 тисячі», – сказав він, відповідаючи на запитання Радіо Свобода.
У селищі вже є світло та газ, уже працюють магазини.
Місцеві живуть надією.
«Ми повернулися, облаштовуємо все для себе. Гріє сама думка про те, що відновимо», – каже Наталія Корнієнко.
Звільнене від російської окупації Високопілля має давню історію. Його заснували німецькі колоністи півтора століття тому, колишня назва – Кронау. Отож місцеві сподіваються: з відбудовою допомагатиме Німеччина, а також інші західні партнери.
