Російська недержавна соціологічна організація «Левада-центр» провела опитування росіян після оголошення президентом Путіним часткової мобілізації. Рівень довіри до нього почав знижуватися, а якщо респондентам самим пропонували назвати політика, якому вони довіряють, то про людину, яка понад двадцять років керує Росією, згадувало тільки 40% опитаних. Західні аналітики обговорюють, як вплине оголошена Путіним мобілізація на ситуацію на фронті, а також і те, наскільки вона підніме градус напруги в російському суспільстві.
У Вашингтоні проходить 14-й щорічний форум Центру аналізу європейської політики (The Center for European Policy Analysis, CEPA). Цього разу зібрання називається: «Відповідаючи на виклики: союзники на роздоріжжі» (Meeting the Moment: Allies at a Crossroads). Форум присвячений реакції трансатлантичної спільноти на агресію Росії проти України та аналізу викликів для безпеки та демократії усього світу.
Чому оголошення мобілізації є провалом Путіна?
Семінар під промовистою назвою: «Великий провал Путіна» (Putin's Big Fail) був присвячений оголошеній у Росії мобілізації та масштабній втечі росіян за кордон.
Ольга Токарюк (Olga Tokariuk), експертка CEPA, каже:
«З наближенням зими у війну вступлять десятки чи сотні тисяч мало навчених, легко екіпірованих солдатів. Чи може це теоретично зрушити з мертвої точки військову машину Путіна, чи просто стане катастрофою для Росії?
Українська військова стратегія більш ефективна
Звісно, поповнення все одно створить проблеми для української армії. Росія і так чисельно перевершує Україну на полі бою, і відправка на фронт новомобілізованих солдатів, нехай і погано екіпірованих та непідготовлених, все одно дасть певний імпульс.
Проблеми української армії здебільшого пов'язані з нестачею артилерійських потужностей. Зброї, яка надходить із Заходу, все ще не вистачає».
Війну в Україні часто називають артилерійською війною, однак Ольга Токарюк не цілком із цим згодна. Вона вважає, що ця війна залишається боротьбою стратегій.
Українська військова стратегія досі виявлялася більш ефективною, ніж російська. Україна перемагає не за рахунок чисельності. Вона просуває свій контрнаступ завдяки мудрій стратегії, досконалішій роботі розвідки, ефективному використанню озброєнь та кращій організації своїх збройних сил загалом. І, звичайно, українські солдати набагато вмотивованіші», – вважає Токарюк.
Соціальні заворушення, якими обернулася мобілізація в Росії, оголили інший вимір війни, вважає Енн Епплбаум (Anne Applebaum), експерт видання The Atlantic.
Мобілізація є «явною формою війни путінського режиму з самою Росією. Це більше не просто війна з Україною – для Путіна це війна за контроль над Росією, над невеликим, але впливовим імперським лобі, яке хоче, щоб Путін пішов далі, і давно підбурює його до оголошення загального призову. Мобілізація – спосіб задовольнити ці кола».
Енн Епплбаум підкреслює яскраво виражений характер соціальної та національної дискримінації путінської мобілізації
«Вона явно націлена на бідніших і провінційніших, на етнічні меншини всередині Росії, тому ми й бачимо протести в Дагестані та інших регіонах. Заклик спрямований на ті верстви населення Росії, які по-перше, найбільш віддалені від столиці географічно та соціально, а по-друге, становлять найбільший потенційний ризик для режиму.
Путін хоче через мобілізацію зберегти контроль над країною
Таким чином, Кремль використовують заклик у своїй внутрішній політиці, щоб зберегти контроль над країною. Це відтіняє безглуздість відправки на передову погано навчених та погано екіпірованих призовників. Ціль російської мобілізації не є суто військовою в тому сенсі, в якому ми зазвичай думаємо про це».
«З іншого боку, мобілізація – частина ширшого політичного плану Путіна, – продовжує Енн Епплбаум. – Ідея в тому, щоб війна тривала якнайдовше, щоб Захід втомився, Європа розкололася на чергових виборах... Важко сказати точно, на що саме сподіваються росіяни, але, мабуть, на втрату віри та енергії. Вони мріють зламати волю Заходу до того, як якимось чином буде зламано їхню власну волю. У цьому, здається, головне значення дій Путіна, для цього йому потрібні і ядерні загрози, і мобілізація, і фейкові референдуми».
Путіну особисто поки нічого не загрожує?
Енн Епплбаум наголошує: Україна квапить, хоче отримати більше озброєнь прямо зараз. Захід планує на кілька місяців, на рік і навіть більше. Таке довгострокове планування поставок «може іноді здатися таким, що розчаровує для українців, але це дуже важливий психологічний сигнал для Росії: ми не йдемо через два або шість місяців, ми залишаємося в Україні. І це найкращий спосіб протистояти повідомленням про мобілізацію», – вважає Епплбаум.
Наразі відправка призовників на фронт як «гарматного м'яса» не несе жодного ризику для життя Путіна, вважає Костянтин Сонін (Konstantin Sonin) професор Школи публічної дипломатії Харріса при університеті Чикаго (Harris School of Public Diplomacy, University of Chicago), але це загрожує життям та економіці Росії у довгостроковій перспективі.
«Це просто копання собі могили, - формулює Сонін. - Ми постійно переоцінювали Путіна останніми роками, але він зовсім не стратегічний гравець у шахи. Іноді здається, що він хоче просто зайняти якоюсь справою незліченних мешканців кабінетів ФСБ та військкоматів».
29 вересня, на восьмий день після оголошення так званої часткової мобілізації, президент Росії Володимир Путінзаявив про допущені «помилки». Путін закликав виправити їх, а також «повернути додому» людей, які були призвані до армії безпідставно. Про це він заявив на нараді із постійними членами Ради безпеки Росії.
Путін заявив, що мобілізовані скаржаться на організацію призову, постачання, побутові умови та багато іншого. Він також сказав, що потрібно окремо розбирати випадки, коли були мобілізовані громадяни, які мали б мати відстрочку.
Такі дії Путіна вказують на те, що його налякали протести, які спалахнули скрізь в Росії тиждень тому.
