В українських військах є чимало підрозділів, які з самого початку масштабного вторгнення не мали ротацій. Часто буває так, що зміна місця перебування пов’язана не з відправкою на відпочинок, а з перекиданням на ще більш важливий напрямок. Здебільшого, військові кажуть, що готові витримувати це, адже йде повномасштабна війна й вони потрібні тут і зараз. Однак, за твердженнями фахівців, відпочинок військовим потрібен: його відсутність негативно впливає не лише на стан окремого військовослужбовця, але й боєздатність усього підрозділу.
Найчастіше майже без перерви і на найскладніших напрямках перебувають бригади, сформовані з контрактників, та мають значний досвід в АТО\ООС, але торкається проблема й мобілізованих. Історію одного з таких підрозділів можна дослідити на розповіді бойової медикині Анни, яка після мобілізації на початку березня потрапила в одну з механізованих бригад, що перебувала на Луганському напрямку.
«В одному з населених пунктів підрозділ протримався 27 днів без ротації. Втрати були великі, за весь час виконання бойового завдання до нас лише додавали особовий склад, саму роту не виводили. Потім до роти, де залишилося 17 людей, додали людей з резерву і через два дні відправили на виконання нового бойового завдання в інший населений пункт Луганщини. Там з двома іншими підрозділами ми протрималися 21 день. Потім роту вивели і через тиждень відправили на третє завдання, де на той час противник вів наступальні дії. Нас намагалися оточити, ми вийшли з кільця останніми, прикриваючи відхід інших підрозділів. В середині серпня нас вивели на доукомплектування та бойове злагодження, поповнили роту з резерву», – розповідає Анна.
Але вже з кінця серпня ця рота виконує бойові завдання на іншому напрямку фронту. Анні все ж вдалося трохи побути вдома. Але не завдяки ротації. Перший раз її відправили з госпіталю після поранення. Другий раз – через хворобу.
«Хлопці-контрактники, які служать зі мною, не були вдома вже понад рік. Я маю велику надію, що через певний час зможу повернутися додому до сина, за яким дуже сумую. Хочу попросити усіх чоловіків, які зараз вдома, – готуйтеся, у вас в запасі ще півроку, вивчайте військову справу, медицину і займайтеся спортом. І ви будете достойною нашою зміною», – говорить Анна.
Відсутність ротацій та відпочинку торкнулася й багатьох новостворених підрозіділів. Зокрема, ТРО. Один з таких підрозділів з 12 квітня перебуває на Харківщині, говорить військовослужбовець підрозділу Олена.
«Ми перебуваємо безпосередньо в зоні бойових дій, виконуємо задачі в різних населених пунктах. До цього також воювали, але в іншому регіоні. Тут було два важких бої, в підрозділі достатньо поранених, ми втратили одного з офіцерів. Після того, як ми провели тут 90 днів, всі очікували ротації. Офіцери їздили до Києва, намагались домовитись про наше повернення до міста, де ми і вступали в територіальну оборону. Вже була домовленість, що ми повернемось додому, а замість нас зайде інший підрозділ, але поки ми тут. Нам сказали відновлюватись в Харкові, а потім знову відправили на позиції. Якби нас відправили до рідного міста, в нас була б можливість побачити близьких – це дуже важливо для усіх, важлива складова відновлення. Ми б звісно несли караульну службу, щось охороняли, але ймовірно, нас би відпускали у звільнення», – говорить Олена.
Ставлення до ротацій у військовослужбовців різне. Звісно, бійці втомилися; з іншого боку, більшість з них заявляє, що як мінімум готові і далі воювати, аби наблизити перемогу. А дехто взагалі вважає, що ротації зараз не на часі.
«Я тільки що приїхав додому. В цивілізованому світі ротація йде через 30 днів, максимум 45. Два місяці в окопі це не просто важко. Це і втома, і падіння морального духу. Навіть мій підрозділ, а ми не в окопах сидимо, їде додому через місяць-півтора відпочити», – розповідає військовослужбовець Олег.
«Я офіційно служу з літа, мені простіше. Хлопці дійсно по пів року без ротацій, наприклад, той підрозділ, де я прохожу службу. Ми виходили навесні і лише одного разу відправились на пункт постійної дислокації, перед тим, як нас перенаправляли на інший напрямок, під Ізюм. Ми звідти вже поїхали виконувати завдання біля інших населених пунктів, але без ротації взагалі. Проте, нас перекинули саме для того, щоб утримувати важливий напрямок на Донбасі. І я думаю, ми його утримаємо силами нашого батальйону, хоч і виснажимось. Відпочити звісно хочеться, це потрібно, в нас багато втрат і потрібно відновлювати боєздатність підрозділу. Але усі люди, що воюють навколо мене, хоч і втомлені, але мотивація є в усіх. Ми все одно працюємо і якщо треба, то будемо ще півроку служити», – говорить військовослужбовець Олексій.
«Ротації на фронті - вкрай важке й неоднозначне питання. З одного боку, бійці втомлюються і мають право на відпочинок, з іншого - вони вже мають бойовий досвід і багато з них, так би мовити, «піймали кураж», який після навіть не тривалого відпочинку може зникнути разом із мотивацією повертатися на фронт. Особисто я із самого початку війни, за 6 місяців служби, ще жодного разу не потрапив на передову. Але і в тилу служба психологічно втомлює. І що далі - то сильніше набридає. І проблема не в конкретно нашій армії: це нормальна реакція на вихід із зони комфорту, на часткову втрату свободи керувати своїм життям, як заманеться. Це викликає психологічний спротив, набридає і втомлює, але без цього дисципліна неможлива», – військовослужбовець територіальної оборони Володимир.
«В умовах повномасштабного наступу якось дивно говорити про ротації. Вони були можливі під час АТО/ООС, коли в нас були потрібні ресурси та можливості. Але зараз триває повномасштабна війна та її доктриною ротації не передбачені. Умовний батальйон може бути відправлений на ротацію у двох випадках – якщо їм змінюють тактичні задачі або для поповнення особового складу. Втім в останньому випадку можуть бути виключення, підрозділ можуть поповнювати військовослужбовцями з резервів без виведення його з позицій. Наразі триває наступальна фаза і тим, хто зараз тримає оборону, потрібно вистояти та дочекатись, коли наступ розпочнеться на їхньому напрямку», – говорит військовослужбовець Артем.
Відпочинок важливий і для збереження боєздатності підрозділу
Перепочинок військовим потрібен, вважають фахівці. Хто як буде почуватися на передовій та після неї, вирішує багато факторів. Але в будь-якому випадку тривале перебування там – це вже проблема, говорить Павло Горбенко, психолог, психотерапевт центру психічного здоров’я Києво-Могилянської академії, який залучається до роботи з військовими.
«Всім спершу здавалося, що ця війна буде спринтом, а вийшов марафон. На довгу дистанцію треба по-іншому розраховувати сили», – стверджує психолог.
За його словами, багато залежить від того, як швидко бійці адаптуються на передовій.
«Є залежність і від того, скільки часу людина адаптується. Все залежить від типу нервової системи: хтось адаптується швидко, хтось – довше. Головний параметр підрозділу – це боєздатність. У когось рівень боєздатності виходить на умовний пік, коли відбувається повна адаптація, через місяць, у когось через 10 діб і так далі. Коли для людини фактор новизни поступово зменшується, вона звикає до вибухів, до умов виконання бойових завдань, до людей, які поруч у підрозділі – відбувається адаптація. Якщо підрозділ довгий час лишається на передовій, то цей показник боєздатності поступово знижується, це визначено результатами досліджень під час локальних конфліктів та воєн 20 століття», – говорить Павло Горбенко.
Павло Горбенко стверджує, що боєздатність може зберігатися і до 40 діб, проте, все також залежить від умов та інтенсивності боїв. Якщо це практично безперервна активна залученість, відсутність нормального сну та часу на відновлення – результат буде невтішним.
«Якщо людина спить не більше трьох годин, то десь через 10-15 діб боєздатність підрозділу може бути знижена на 50% і відновлюватися буде досить довго, п'ятиденної ротації після цього може бути недостатньо. Мотивація може бути доволі сильною, але саме фізіологічна здатність до прийняття рішень буде знижуватися через бойову втому», – говорить Павло Горбенко.
Якщо механізм функціонування підрозділу налаштований правильно, то ротації повинні бути. Коли цього неможливо зробити – це, скоріше, має бути винятком із правил. Навіть у незамінних бійців та підрозділів ресурс є скінченним – для їхньої заміни тоді важливо навчати та готувати інших, щоб була можливість відпочивати.
«Якщо ротація відбувається, то ця ділянка буде потенційно більш захищеною, ніж ті, де все постійно тримається на ініціативі хай дуже мотивованої, дуже вмілої, але однієї людини», – говорить психолог.
Потрібно постійно моніторити стан бійців, що повертаються з передової
Також ротації важливі для моніторингу стану бійців, які приходять з передової.
«Зазвичай запит формулюють так: неможливість розслабитися, відчуття пригніченості, постійна тривожність, депресія, псування стосунків з оточенням, дивні реакції, що лякають, наприклад, тремор», – говорить Павло Горбенко.
За його словами, все це наслідки стресу. Бійці, що працюють в бойових умовах мають можуть мати різні симптоми стресу, без цього не обійдеться. Це погіршує самопочуття, але певною мірою є природнім за таких обставин. Проте можна вчасно виявити це та уникнути критичного посилення таких симптомів шляхом регулярних моніторингів та консультацій зі спеціалістами за напрацьованої системи. Організація центрів, де можна пройти діагностику, отримати інформацію і навички керування бойовим стресом, може бути чудовою ініціативою з боку громадськості, адже багато військовослужбовців можуть просто не знати, куди звернутися.
Проте за законом давати відпочинок бійцю не зобов'язані
Наразі ротація ніяк не закріплена в правових документах, говорить правозахисник Роман Лихачов: все відбувається за наказом командування. По суті, зміна місця перебування військовослужбовців – це право командування, а не обов’язок. З відпустками для військових також все складно. У зв’язку із ситуацією, внормованими залишаються лише відпустки за сімейними обставинами, і досить часто навіть у них не відпускають. Але ситуація може дещо змінитися. Принаймні, у ситуації із відпустками.
«У Верховну Раду вносять законопроект, згідно з яким військовослужбовцям в обов’язковому порядку може бути надана відпустка строком 10 діб. Щоб він відпочив, побачився з рідними», – говорить правозахисник.
За словами Романа Лихачова, це дуже важливо, адже, з його досвіду правових консультацій, є дійсно багато військових, які з перших днів масштабного вторгнення залишаються без відпочинку й не можуть побачитися з сім'ями та відновитися.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
