Американське видання Bloomberg, посилаючись на джерела в Кремлі, пише, що мобілізованих росіян найімовірніше кинуть на штурм Харкова та Одеси. Тим часом, українські військові стверджують, що до них у полон уже потрапили солдати з Росії, яких нещодавно мобілізували: відео зі свідченням одного з них опублікували українські телеграм-канали.
25 вересня жителі села Ендірей в підконтроському Кремлю Дагестані перекрили федеральну трасу Хасавюрт-Махачкала, протестуючи проти мобілізації. Із села з 8-тисячним населенням призвали аж 110 людей, за даними місцевих ЗМІ. В цей же день на протест вийшли жителі столиці Дагестану Махачкали – більшість були жінки, які скандували «Це не наша війна», «Наші діти – не добриво», «Ні війні». Всупереч обіцянкам Путіна, під час мобілізації в Дагестані та інших республіках Кавказу призиваються багатодітні батьки з неповнолітніми дітьми, чоловіки похилого віку й ті, хто взагалі не має бойового досвіду. За даними російської служби ВВС, за час повномасштабної війни ЗСУ знищили 300 солдатів із Дагестану – це в 10 разів більше, ніж москвичів – при тому, що в Москві в 5 разів більше населення. В Офісі президента України це назвали коротко – етноцид: президент Зеленський заявив, що за допомогою війни з Україною Кремль нищить корінні народи Росії.
Чому саме республіки Північно-Кавказького округу повстають проти мобілізації, та чи можуть чогось домогтися?
Юрій Федоров, політичний та військовий аналітик, стверджує, що для Путіна мобілізація поки обертається сильним головним болем: вона, за наявними ознаками, загальна, хапають, кого можуть, саджають в автобуси і потім люди відправляються невідомо куди. Вони голодують, не мають побутових умов, пиячать, а дехто навіть починає братися за зброю. Навіть глибинний російський народ починає розуміти, що відправка на фронт в Україну – це практично вірна смерть, каже Федоров.
«За дослідженням російських економістів за допомогою математичних моделей, 50-75% може загинути в результаті поганої підготовки чи безтолкового командування. Тобто, якщо призвуть обіцяних 300 тисяч – мінімум 150 тисяч загине. Така інформація може похитнути цілі області в РФ», – переконаний військовий аналітик.
Що так розізлило Дагестан, адже раніше регіон ніяк не протидіяв владі Путіна?
Насамперед, те, що мобілізують не тих, хто вказаний в указі про мобілізацію: «Призивати тих, хто має бойовий досвід, – це теорія, а практика зовсім інша. Звідки молоді люди віком до 30-35 років можуть мати той бойовий досвід? Взагалі, згідно із російським законом, рядового чи єфрейтора можуть призивати тільки у віці до 35 років. А де вони можуть здобути бойовий досвід? Чечня? Там війна закінчилась майже 20 років тому, людині, що пройшла цю війну, зараз вже за 35, тобто мобілізації не підлягає, а його все одно хапають. Якщо говорити чесно, то мало хто пройшов ту війну, крім того, вони вже все забули, та й війна в Чечні була зовсім не така, як в Україні», – каже Юрій Федоров.
Валерій Дзуцаті, професор університету Канзаса, каже, що Північно-Кавказький округ, незважаючи на бідність та залежність від федеральних грошей, найменш схильний до розширення «руссого мира». В регіоні значно сильніші горизонтальні зв’язки, родинні зв’язки, тому інформація розповсюджується швидше, і її складніше приховати. Там не все залежить від офіційної пропаганди – якщо люди із Північного Кавказу загинули в Україні, то ця інформація швидко розповсюдиться, й багато людей про це знатимуть, на відміну від решти Росії, де у великому місті можна щось замовчати.
Переглядаючи відео протестів у Росії, можна помітити, що силовики навіть не приховують, що зараз забирають людей, які просто підуть як гарматне м’ясо, щоб закрити прогалини в російській обороні, зазначає журналіст Татаро-Башкирської служби Радіо Свобода Артур Асафьєв. «Щодо етноциду, то таку думку має не тільки Володимир Зеленський та всі сторонні спостерігачі за кордонами Росії, а й багато опозиційних діячів національних рухів в інших регіонах, тому що ми маємо вже чимало випадків, коли із національних республік набирають в армію значно більше людей, ніж із столиці, наприклад» – каже Асафьєв.
Також він зазначає, що ці люди мають генетичну пам’ять, що таке робиться далеко не вперше. Врешті-решт, Путін не шкодує навіть жителів столиці, яких вважає опорою своєї імперії, проте перші та найінтенсивніші удари все одно приходяться на жителів республік, додає журналіст.
Мобілізація зіграла злий жарт із жителями Дагестану, бо це депресивний регіон, де неможливо знайти роботу, за винятком охоронних підприємств та силових структур, куди можна потрапити тільки після проходження служби в армії; й багато дагестанців навіть давали хабарі, за можливість піти в армію, зазначає Закір Магомедов, журналіст Кавказ.Реалії. Він наголошує на тому, що в цих регіонах грає роль не «популярність» армії як такої, а сама депресивна ситуація – люди просто вимушені були їхати на війну.
Чого можуть домогтися протестами корінні народи РФ?
На жаль, сили нерівні: нацменшинам Росії не вдасться домогтися багатого, вважає Артур Асафьєв; проте, зважаючи на останні роки, можливо, вони доб’ються якихось послаблень для себе, виправлень так званих «перегинів», бо весь Дагестан та весь Північний Кавказ пожвавлений – люди там гарячі та рішучі, вони звикли до більшої свободи, ніж давно підкорені та покірні республіки Середнього Поволжя.
«Взагалі, у 2012 році у Дагестані вбивали близько 400-500 людей на рік в рамках повстанської боротьби, тому, зрозуміло, що якась частина цих людей залишилася, тобто ті, хто не хоче, щоб Дагестан залишався у складі РФ, це доволі різна публіка. Але, однозначно, там достатньо сил, які б хотіли скористатися тим розповсюдженим невдоволенням і добитися якихось політичних можливостей» – міркує Валерій Дзуцаті.
Зараз ми маємо справу із дестабілізацією внутрішньополітичної ситуації в РФ, яка може мати довготривалий характер, що зіграє на руку Україні, вважає Олександр Самарський, експерт Центру вивчення Росії. «В РФ немає такого, щоб боротися саме за свою свободу та права, а не за те, щоб їх просто не забрали в армію. Крім того, вартість людського життя в Росії дуже низька, силові структури добре мотивовані фінансово, тому, думаю, хвилювання будуть, жертви будуть, кардинальних політичних змін найближчим часом – не буде». На жаль, Дагестан не робить в Росії погоди, зазначають наші співрозмовники, й від цих протестів Росія не завалиться одномоментно ні політично, ні економічно: ресурсів у неї достатньо, щоб вижити в блокаду і платити силовикам за здійснення їх роботи.
Ольга Гушул
