На шостий місяць повномасштабного вторгнення усе краще видно, що Росія може наступати лише зібравши війська для концентрованого удару з інших напрямків. Після відходу українських сил з Лисичанська нової масштабної спроби просуватися усе ще не було і де очікувати чергового удару російської армії – усе ще під питанням. На нього і спробуємо відповісти у цьому випуску проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії». Також розповімо про те, що впливає на можливість сил вторгнення починати атаку і яке майбутнє задумала Росія для вже окупованих частин української території?
Дорогою до Сіверська на Донеччині – рух жвавий. Автівки з військовими, переміщення артилерії. Ця місцевість от уже кілька тижнів прифронтова. І для кожного міста в Донецькій і Луганській області – наслідки усе ті ж.
«Немає ні зв’язку, ні води, ні газу. Немає нічого. Ні інтернету, ні газу. Ні світла. Ну, ви самі бачили, що тут побито все, погнуте і тому подібне. Я це ж кажу, не зрозуміло звідки чекати прильоту. Звідти гуп, то звідти гуп, то звідти. То з тої сторони. Сьогодні ніч взагалі кошмарна», – каже мешканець Сіверська Володимир.
І так уже тижні. Діти і онуки Миколи поїхали. Він і сам би радо поїхав, але, каже, тримається за батьків.
«Пропонували, так. Але той факт, якби пояснити, у тещі б’ється серце 27-30 ударів на хвилину. Жара. Довезти її до Дніпра, може бути і там поховати? У батька, як кажуть, будемо вважати, шизофренія. Він може піти, він погано бачить. Може ступить десь. Ну, в цілому, це капець. Тільки треба сидіть тут. Оце така ситуація. І радий би поїхати», – так не виїдеш, продовжує чоловік.
Потрохи люди залишають місто. Воно усе більше порожніє і обростає руйнуваннями.
Сіверськ зараз чи не найголовніший напрямок для спроб наступу російських сил вторгнення. Тут перед ними немає природної перешкоди – річки Сіверського Донця. І намагаються прориватися саме сюди. Тому сюди летить і авіація, і стріляє артилерія. Тим не менш – українські військові стримують ці спроби наступу і зараз, як кажуть військові, бої точаться десь за 10 км від цього міста.
«Напрямок дуже вагомий, бо якщо б ворог оволодів Сіверськом, він би від Сіверська зміг би дальше просуватися на автомобільну дорогу Слов’янськ-Бахмут і тим самим він би завдав шкоди, коли б перерізав цю дорогу. Для нього це були б дуже сприятливі умови далі наступати на Слов'янськ та Краматорськ», – каже командир спецпідрозділу ГУР МОУ «KRAKEN».
«Росіяни створили 4 угрупування. Одне діє з Ізюма. Друге намагається оволодіти Сіверськом, третє намагається оволодіти Бахмутом. Брак ресурсів, втрата наступального потенціалу змушують росіян дрібненькі такі тактичні завдання виконувати навалюючись силою військових округів. Містом Бахмутом намагається оволодіти «южний» воєнний округ Російської Федерації на чолі з його командувачем. За Сіверськ змагається центральний воєнний округ. За дії Слов'янська відповідає східний воєнний округ. Так, ми формально бачимо тактичні дії на різних напрямках. З точки зору оперативної. Я не кажу стратегічної – це локальні, місцеві зіткнення. Основні дії ще не розпочалися. Головний удар буде наноситься, все ж таки, я вважаю, на Краматорськ і Слов'янськ», – каже Віктор Кевлюк, експерт центру оборонних стратегій.
За даними Центру оборонних стратегій, міністр оборони Росії під час нещодавнього візиту на окуповану частину України поставив перед військовими дві основні цілі: не дозволити українським безпілотникам виконувати завдання в районі державного кордону на Харківщині, а також вийти на адміністративні межі Донеччини і Луганщини.
«Для подальшого наступу на Краматорськ і Слов'янськ росіяни формують 33-35 БТГ. Це десь 10-12 умовних бригад. На те щоб зібрати їх в потрібному місці, організувати між ними взаємодію, зв'язок, логістику налагодити, організувати управління – потрібен час. 18 діб уже витрачено. Десь ми наближаємося до початку активної фази. За досвідом аналогічної фази в перші 4 місяці війни – я думаю що цей процес буде тривати ще днів 10-12», – продовжує Віктор Кевлюк.
«Україна не повинна сидіти склавши руки, віддаючи Росії ініціативу, і я вважаю, що український Генштаб також це враховує. Вважаю, що російська логістична система на межі краху. Їм потрібно робити те, чого вони не готувалися на навчаннях і також не готові технічно. Все через ефективність української далекобійної артилерії та ракет. Росіянам треба відсувати склади з боєприпасами далі, а вантажівок потрібно більше, щоб доставляти їх на фронт», – вважає Бен Ходжес, командувач армії США у Європі в 2014–2017 роках.
Крім західної артилерії і систем залпового вогню українські військові успішно використовують і контрбатарейні радари. Тому росіяни зазнають суттєвих втрат не лише в танках і особовому складі, але і в артилерії, наголошує Віктор Кевлюк.
«ЗСУ мають друге в світі після США угрупування контрбатарейних РЛС. Взаємодія засобів виявлення стріляючих гармат і контрбатарейних систем високої точності і великої дальності – досить суттєво впливає на вогневу діяльність російської артилерії. По-перше, ми бачимо щодня у зведеннях Генштабу досить значні цифри втрат російської артилерії. Враження 2,3,5 російських гармат щодня означає, що всі інші гармати на вогневих позиціях противника також зазнали ушкоджень. Вони потрапляли під вогневі нальоти. Відповідно, падає суттєво чисельність артилерійських обслуг, які діяли на вогневих позиціях на цей момент. Вбиті, поранені, перелякані до втрати свідомості. Ті самі психогенні втрати. Бо вогневий наліт здорова психіка винести не може, коли ви щодня потрапляєте під такі заходи з боку противника. Зброя, яку ми отримали від партнерів, має досить серйозний такий вплив, який ускладнює перехід противника до активної фази наступальних дій, до безпосередньо виконання і досягнення мети операції, визначеної Кремлем», – каже Віктор Кевлюк.
Тим часом на окупованих територіях Росія розробляє план анексії цих територій. За інформацією, яку Донбас Реалії підтвердили одразу у кількох розвідувальних органах України, в Донецькій, Луганській, Запорізькій і Херсонській областях йде підготовка до так-званих «референдумів». Кінцевої дати поки немає, але активно обговорюється 11 вересня. На цей день в РФ призначені вибори депутатів і губернаторів у кількох регіонах.
«Тут навіть важко сказати, що Росія хоче отримати у фіналі, просто потрібен якийсь рух, щоб велосипед не впав ось цій російській владі. Я думаю обрій планування в Росії дуже вузький – це головна проблема – це 11 вересня, день народження Путіна 5 жовтня, потім у грудні 100-річчя освіти СРСР, а потім взагалі незрозуміло що буде. План – просто рухатися, показати, що Путін перемагає і не дарма він розпочав цю війну, захопив якісь нові території», – вважає експерт національного інституту стратегічних досліджень Олексій Іжак.
Від своїх джерел Донбас Реалії отримали документ під назвою «Стратегія підготовки і проведення «референдуму» про вступ «ДНР» у склад РФ» («ДНР» – угруповання, що діє на окупованій частині Донеччини і визнане в Україні терористичним – ред.). У цьому документі на 25 сторінок розписані деталі агітації і голосування по всій Донецькій області.
Завдання угруповання «ДНР» – організувати явку не меншу від 70 відсотків від загальної кількості виборців, яку оцінюють майже у 3 мільйони осіб. Вже і результат готовий – як мінімум 70% голосів за приєднання до Росії. Проблема, про яку йдеться в документі – на захоплених Росією після 24 лютого територіях залишається приблизно третина жителів. Цікаво, що, згідно з цією стратегією, голосувати планують за допомогою так званої мітки виборця – на вказівний палець наносять чорнила, що не стираються кілька діб і палець, мовляв, можна зробити символом кампанії.
«Наразі якогось остаточного рішення у Кремлі з цього питання – не ухвалено. Є дуже великий такий агресивний риторичний потік у плані того, що ось, скоро будуть «референдуми», все, що захопили, будемо приєднувати, але, як мені здається, все-таки тут більше є елемент шантажу з боку Кремля щодо України в тому дусі, мовляв, якщо ви не йдете з нами на переговори, ми всі території, що захопили, приєднуємо до себе, і відповідно сприйматимемо надалі якісь бойові дії на цих територіях як бої вже на території Росії», – каже Костянтин Скоркін, незалежний оглядач та дослідник політичного життя Донбасу із Росії.
Ще одне свідчення того, що Росія планує надовго закріпитися на окупованих територіях – документ, що є у Донбас Реалії. Це «Концепція майстер плану розвитку міста Маріуполя», який розробили в Мінбуді Росії.
Згідно з цими даними, до кінця року планують забезпечити місцевих житлом. Будівництво одного з комплексів, до речі, показують російські телеканали. Також відновити інфраструктуру, а ще, «особливу увагу приділено зоні розміщення кладовища», для якого рекомендують використовувати територію аеропорту. До 2025 року в Маріуполі планують забезпечити більш-менш нормальне життя і збільшити кількість жителів зі 150 тисяч зараз до 200 тисяч. За даними української влади, в місті зараз від 100 до 130 тисяч осіб.
«Якщо говорити про будівництво житла, то там будується всього 1000 квартир – це на 3 тисячі людей максимум те, що вони озвучують – це говорить про те, що це менше від 2% людей, що залишилися взагалі без житла в місті. Відновлення інфраструктури пов'язане з опаленням, з підготовкою до зими – не йде. Вони готують військово-транспортну базу на базі порту, що вони готують житло і власне будівництво цього кварталу для того, щоб забезпечити, в першу чергу, потребу цієї військово-логістичної бази, заснованої в порту, і поки все, решта на рівні гучних заяв у мільйонів етапів відновлення не більше того», – каже радник мера Маріуполя Петро Андрющенко.
Згідно з Концепцією, яку розробив Мінбуд Росії, до 2040 року заплановано, дослівно, «повне відновлення життєдіяльності» Маріуполя плюс будівництво північного обходу міста, який є ще у Генплані 2017-го і формування «міжнародного транспортного коридору» – по суті траси в районі Маріуполя на Крим і Одесу. Що стосується «Азовсталі», то Росія розглядає 4 варіанти – відновлення виробництва, створення на цьому місці певного суспільно-ділового майданчика і два сценарії будівництва парку – з робочими місцями за рахунок аграріїв на околицях міста або за рахунок туристичної сфери.
«Від Азовсталі не залишилося по суті нічого, повністю все знищено авіанальотами, по 30, по 40, по 60 авіанальотів на день говорять про те, що в принципі неможливо на сьогоднішній день відновити там нічого. Тому всі ці шалені ідеї – від відновлення заводу і до якогось парку розваг – наразі в «Азовсталі» досі відбувається розмінування, там ще роботи непочатий край, тому як мінімум у найближчі рік-два про територію «Азовсталі» як взагалі про потенційно якийсь майданчик говорити не можна, бо там так швидко розмінування території не закінчиться, незалежно від того, під чиїм контролем він (завод) зараз перебуває», – продовжує Петро Андрющенко.
Що стосується півдня України, то про так-званий «референдум» окупаційна влада кілька разів заявляла публічно. Та згідно з даними Донбас Реалії, є проблема, яку визнають російські куратори, цитуємо: «для звернення до президента Росії необхідний орган, що створює видимість широкого народного волевиявлення». Його іще потрібно створити. До прикладу на Запоріжжі вже навіть є варіанти назв – «народна рада», «народне зібрання» або «народний збір».
«Я особисто не вірю, що вони зможуть зробити переконливе проголошення якихось нових окупованих територій незалежними або такими, що входять до складу Росії. Просто ситуація на полі бою така, що правий берег Дніпра, я думаю, буде відвойований досить швидко, принаймні цей «референдум» доведеться проводити на тлі втрати росіянами контролю над Херсоном, каже Олексій Іжак.
Про те, що Росія готує приєднання нових територій України, цього тижня заявили у Білому домі. Як сказав координатор ради з нацбезпеки США Джон Кірбі: «Якщо Росія це зробить – наша відповідь буде швидкою та жорсткою». І додав, вірогідно Україна зможе відвоювати тимчасово окуповані території військовим шляхом. У той же час в американському інституті вивчення війни вважають, що після анексії Путін зможе погрожувати ядерною зброєю – воєнна доктрина РФ дозволяє його застосування для захисту своєї території.
«Ось Росія, я так розумію її політику, вони знайшли такий варіант, що давайте оголосимо тимчасово окуповані території своїми і тоді нам повірять, що Росія готова використати ядерну зброю, щоб зупинити контрнаступ українських військ, бо це наче російська територія. Але знову ж таки, я вважаю це такий самий блеф. Це така ж робота ротом, мовою російських агентів впливу на Заході, щоб продати такий аргумент, бо насправді навіть Росія, якщо після таких квазіреферендумів оголосить ці території своїми і навіть якщо вона застосує таки ядерну зброю для того, щоб зупинити контрнаступ українських військ, деокупацію цих територій, все одно це призведе до зовнішнього сприйняття ситуації як такої, що Росія використовувала ядерну зброю проти неядерної держави для захоплення її територій, це нічого не змінить, продовжує Олексій Іжак.
Зараз на окупованих територіях Росія активно формує списки виборців і набирає членів комісій. Згідно зі згаданою «Стратегією» концепція PR-компанії так званого «референдуму», цитуємо: «ВоZродим Донбасс вместе», серед іншого прописані гасла, до прикладу, «Росія тут назавжди» або «Донбас – сердце Росії». Вже є заготовки того, що повинно відбуватися одразу після так-званого голосування – масове вивішування прапорів РФ, банерів «Тепер ми разом» і організація телемосту угруповання «ДНР» – Росія. Але відсутність будь-яких офіційних заяв з боку Росії каже про те, що остаточне рішення в Кремлі поки не ухвалили.
«Мені здається, що цілком реалістичний варіант, що вони намагатимуться створити таки якусь квазідержавність на підставі всіх захоплених земель, які їм вдасться утримати зараз. Таку ніби паралельну Україну, але правильну Україну, без «націоналістів», проросійську. Цей план був розгорнутий у 14-му році, коли ідея «новоросії» була тощо. Мені здається, від нього не відмовляються, його зараз просто не дуже афішують і за великим рахунком він їм вигідніший, ніж пряме приєднання до Росії, бо таким чином вони отримують якусь буферну зону між Україною та собою. Така квазіукраїнська держава, щоб потім від її імені пред'являти претензії на решту України, таким чином залишаючи постійно ось цю напруженість і постійно змушуючи Україну бути готовою до нових атак та нападів», – вважає Костянтин Скоркін.
«Президент Росії має щось показати – за всі руйнування, втрати тисяч російських солдатів, знищення такої кількості російської техніки та збитки російській економіці, а також міжнародному іміджу. Я думаю, що йому потрібна якась перемога, щоб виправдати те, що відбувається. Я можу собі уявити, що це може бути оголошення анексії. Голосування мешканців Луганської, Донецької області та півдня України на якомусь «референдумі» за приєднання до Росії. Вони можуть спробувати це зробити. Ніхто у світі не повірить у такий «референдум», але Кремль не намагається нікого вразити. Це було б для внутрішньої аудиторії», – каже Бен Ходжес.
«Зараз ті, хто не був добитий на першому етапі – становлять кістяк ударного угруповання Сєвєродонецького. Відповідно, все це доповнюється вже тими, хто з різних причин відкосив від операції з її початку – мобілізованими, спійманими незрозумілими шляхами нібито добровольцями. Формально ресурс присутній, але якість його низька. Я не думаю, що Російська Федерація на сьогодні спроможна в Україні ще раз провести щось подібне до того, що ми бачили в районі Сєвєродонецька», – каже Віктор Кевлюк.
Без суттєвих успіхів на передовій Росія продовжує зрівнювати із землею українські міста. Збираючи сили для нових ударів, переключається на окуповану і вже зруйновану частину України. І яке б майбутнє не готував для цієї території і людей Кремль – його точно не визнає цивілізований світ. Та й 8-річна окупація Донбасу нічого, крім руйнації і занепаду, йому не принесла.
