Із кожним новим звільненим селом та містом України правозахисники та правоохоронці дізнаються про все більше випадків зґвалтувань цивільного населення. І не лише жінок. Зґвалтування стали характерною ознакою російських окупантів, каже радник керівника Офісу президента Олексій Арестович.
«Російський офіцер не може прийти і нікого не вбити, закатувати чи не зґвалтувати… Як правило, люди згвалтовані. Це стандартний слід, що вони лишають», – сказав Арестович під час стріму на каналі російського політичного діяча та ексадвоката Марка Фейгіна. Так Арестович описував те, що є спільного у воєнних злочинах російських солдатів практично в усіх окупованих населених пунктах.
Військові РФ ґвалтують цивільних не лише тому, що відчувають безкарність, але й тому, що зґвалтування – це частина їхньої військової стратегії, заявила пані посол Великої Британії в Україні Мелінда Сіммонс.
«Зґвалтування – це знаряддя війни. Хоча ми ще не знаємо повної міри його використання в Україні, вже ясно, що він був частиною російського арсеналу… Жінок ґвалтували на очах їхніх дітей, дівчат на очах у їхніх родин, як свідомий акт підкорення. Зґвалтування є військовим злочином», – написала Сіммонс у Twitter.
Поки війна триває, і території України продовжують бути під окупацією, зрозуміти, скільки людей стали жертвами зґвалтувань, неможливо – неможливо точно зібрати ці дані, каже у коментарі Радіо Свобода Оксана Покальчук, директорка Amnesty International Україна.
З іншого боку, про багато випадків зґвалтувань невідомо, бо постраждалі про них не говорять, каже генпрокурорка України Ірина Венедіктова: «І це зрозуміло: страх, біль, відчай, тотальна недовіра до всіх».
Ґвалтують усіх: літніх жінок, дітей і чоловіків
Жертвою зґвалтування на окупованих може стати кожен: і чоловік, і жінка, і дитина. Про те, що такі випадки вже зафіксовано, 5 квітня під час координаційної наради з правоохоронними і державними органами заявила Ірина Венедіктова.
Російські окупанти ґвалтують і жінок старшого віку. Про принаймні один такий випадок повідомив начальник військової адміністрації Кривого Рогу Олександр Вілкул.
- На брифінгу 7 квітня він сказав, що у Херсонській області військові Росії зґвалтували 78-річну бабусю.
Того ж дня Генпрокурорка Ірина Венедіктова повідомила про іншу старшу жінку, яку зґвалтували російські окупанти.
- «Сьогодні по Бородянці зафіксований факт зґвалтування бабусі! Дітей!», – сказала Венедіктова у спільному етері українських телеканалів.
Про зґвалтування дітей на окупованих територіях наступного дня повідомила і омбудсменка Людмила Денісова. У себе на Фейсбук вона написала про два таких випадки.
- Дівчина 14 років з Бучі була зґвалтована п’ятьма чоловіками-окупантами. Зараз постраждала вагітна.
Як зазначає віцепрезидентка ГО «Ла Страда» Марина Легенька у коментарі Радіо Свобода, примусова вагітність також підпадає під поняття воєнних злочинів згідно із Римським статутом.
В етері Радіо Свобода омбудсменка Людмила Денісова повідомила, що станом на сьогодні вже 12 жінок погодилися публічно розповісти про те, що вони завагітніли через зґвалтування окупантами. Скільки взагалі жінок примусово завагітніли від початку повномасштабної війни Росії проти України – невідомо.
- За повідомленням Денісової, у Бучі російські військові також зґвалтували 11-річного хлопчика на очах його мами: «її прив’язали до стільця, щоб дивилася».
Приниження постраждалих, часто публічне, – характерна риса для випадків зґвалтувань українців російськими військовими, які вже зафіксували правозахисники, каже Марина Легенька. Таким чином, військові чинять психологічний тиск на населення та роблять спробу психологічного тиску в цілому на Україну, каже експертка.
«Це ті факти, коли відбувається зґвалтування дитини на очах в матері, або навпаки – матері на очах дітей… Це коли [окупанти] говорять [захопленим жінкам], що потрібно [їм самим] вибрати, кого з усіх цих жінок, які знаходилися у підвальному приміщенні, вони будуть ґвалтувати», – розповіла правозахисниця.
- 10 квітня українська омбудсменка Людмила Денісова повідомила, що двоє окупантів зґвалтували 20-річну вагітну жительку Ірпеня. За інформацією Денісової, постраждала втратила дитину.
Державні органи, які зараз фіксують сексуальні злочини окупантів співпрацюють із правозахисними організаціями, які часто є першими, з ким виходять на контакт постраждалі.
В Amnesty International Україна поки не називають кількість випадків зґвалтувань, які вони верифікували, але там підтверджують, що такі випадки є.
В організації Human Rights Watch задокументували три випадки, у ГО «Ла Страда» надійшло 9 звернень, при цьому постраждалих – 12, бо в деяких випадках йшлося про групові зґвалтування.
Але випадків більше
Проте випадків сексуальних злочинів на окупованих територіях насправді більше, ніж було зафіксовано правозахисниками. У тих громадських організаціях, з якими поспілкувалося Радіо Свобода, нам повідомили, що багато жінок, які зверталися до них, потім не виходили на зв’язок.
Психологиня Василіса Левченко у коментарі Радіо Свобода каже, що часто про випадки зґвалтувань повідомляють не постраждалі, а їхні родичі чи знайомі.«Річ не у тім, що жінки не хочуть про це говорити – вони не можуть. Шокова травма не дає можливості в принципі формулювати думки… Така людина навіть не може повідомити, що саме сталося», – в такому психологічному стані часто перебувають постраждалі від сексуального насильства, пояснює Левченко. А тому справжня кількість випадків зґвалтувань може бути набагато більшою.
Інша причина – це страх за своє життя. «Є жінка, яка прямо говорить, що не воліє, щоб ми комусь передавали інформацію, тому що вона боюся, що її знайдуть і вб’ють. Саме так їй сказали», – наводить приклад Марина Легенька.
Омбудсменка Людмила Денісова також підтверджує, що кількість випадків сексуальних злочинів наразі просто неможливо оцінити. По-перше, багато з постраждалих нині мертві, а їхні тіла можуть досі бути на окупованих територіях, і про ці злочини поки українським правоохоронцям не відомо.
По-друге, знову ж таки, постраждалі не можуть розповісти про злочини проти них. «Ми публічно представили тільки ті випадки, які самі жертви захотіли, щоб були публічно представлені», – сказала Денісова в етері програми Свобода Live.
За її словами, більша частина постраждалих поки не оговталися від того, що сталося з ними.
«Головний висновок – це був груповий, свідомий намір»
Історії трьох постраждалих жінок від насильства у загальних рисах переповіла виданню liga.net психологиня Катерина Галянт.
За її словами в усіх трьох випадках зґвалтування були груповими: від трьох до п’яти чоловіків. І кожного разу вони були попередньо сплановані. «Головний висновок – це був груповий, свідомий намір. Вони узгоджували це між собою», – розповіла виданню Галянт.
Зі слів її клієнток також випливає, що ґвалтувати цивільних російські окупанти в останні тижні-півтора, коли розуміли, що будуть відступати.Про зґвалтування двох дівчат у Київській області віком 9 та 11 років виданню Babel розповіли дві психологині, які працюють зараз з ними. 9-річну дівчинку зґвалтували, коли мати вийшла з дому по воду. Старшу дівчинку зґвалтували на очах у бабусі.
Проте не лише зґвалтування є тими сексуальними злочинами, які порушують закони і звичаї війни, пояснює Марина Легенька. До них також відносяться і примушення до проституції, і сексуальне рабство, і сексуальні тортури. В цій війні правозахисники «Ла Страда» зафіксували один випадок, коли жінку примусили оголитися у присутності інших військових.
«Це було примушування до оголення, і торкання до інтимних частин тіла, але факту зґвалтування, дівчина каже, що на щастя, не було», – розповіла Легенька.
