В Україні розпочалось обговорення проєкту перехідного правосуддя для Донбасу і Криму. Міністерство реінтеграції тимчасово окупованих територій розробило чернетку закону, на необхідності якого вже давно наполягали правники – «Про державну політику перехідного періоду». Через російську агресію в країні виник цілий пласт дій та подій, які неможливо кваліфікувати за звичайним законодавством, і за прикладом інших держав, що пройшли війну, Київ готується чинити правосуддя та повертати до правового поля окуповані території. Наскільки перша чернетка закону відповідає тому, як уявляли собі це експерти?
У документі Росія визначається агресором і окупантом; прописується її обов'язок компенсувати збитки за окупацію; формулюється ставлення до псевдодокументів, виданих окупаційними адміністраціями; закріплюється рішення знести пам'ятники, встановлені цими адміністраціями в ОРДЛО і Криму; на звільнених територіях проголошується зона з особливим інвестиційним статусом на 25 років. Всі норми цього 100-сторінкового проєкту ми виклали коротко тут.
МінТОТ проводить відкрите обговорення до 29 січня, пропозиції може надіслати кожен. Якщо ж ви хочете поділитися своєю думкою з Радіо Донбас Реалії, напишіть нам у фейсбук або на пошту Donbas_Radio@rferl.org.
Експерти лише починають працювати з чернеткою закону. Ми запитали правників про перші враження.
Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини:
– Ми зараз готуємо експертний висновок щодо цього законопроекту, і я готовий сказати лише загальні оцінки. Я погоджуюсь, що має існувати документ, який би формалізував державну політику в питанні того, яким чином держава має ставитися до процесу деокупації і які процеси мають бути здійснені після деокупації. Спроба створити такий документ представлена у цьому законопроекті. Є досить багато критичних зауважень до нього щодо техніки виконання, щодо певних термінів, щодо неконкретизованих норм.
Перший продукт, створений у такому вигляді, має представляти собою актуальну політичну позицію держави щодо конфлікту і щодо можливості врегулювати всі конфліктні питання на засадах національного та міжнародного права. Передусім, норми міжнародного гуманітарного права, норми міжнародного права в галузі прав людини намагалися перенести в цей законопроект. Вони тут відтворені не повністю і непослідовно.
Нарешті висловлена смілива державницька позиціяОлександр Павліченко
Цей законопроект намагався стати всеосяжним, таким, який вбиратиме у себе всі категорії та сфери життєдіяльності. У ньому розкривається і питання статусу Росії. Як на мене, це є позитивною частиною законопроекту. Нарешті висловлена смілива державницька позиція.
Законопроєкт має давати чітку відповідь на те, яким буде ставлення до тих, хто перебував на непідконтрольній території. Чи це буде люстрація, чи це буде амністія, чи це буде взагалі відсутність обмежувальних заходів щодо того населення.
Законопроєкт має давати чітку відповідь на те, яким буде ставлення до тих, хто перебував на непідконтрольній територіїОлександр Павліченко
Щодо тих процесів, які відбуваються вже протягом шести років та мають певне закріплення у вигляді так званих судових рішень про злочини, кримінальні правопорушення... Що робити з подібними ситуаціями, з тими особами, які ухвалювали «вироки» (в ОРДЛО – ред.), з особами, які були суб’єктами цих «вироків» і відбувають покарання у місцях несвободи, які у свою чергу є незрозумілими за статусом? Усе це є дуже великою низкою питань, до яких потрібно знайти чіткі відповіді.
Процес подальшої аналітичної роботи з цим законопроектом має бути врегульованим на політичному рівні. Повинна бути чітко сформована і артикульована політична воля держави. Тому що реінтеграція тимчасово окупованих територій – це не воля одного міністерства, це воля держави. Цей законопроект не буде врегульований без консенсусного бачення більшості, яка дозволить його втілити у закон.
Ігор Коліушко, голова Центру політико-правових реформ:
– Фактично вперше чую положення цього законопроекту, тому можу реагувати лише на те, що я почув. Концептуально мені здається, що думка йде в правильному руслі. Тут питання впирається не стільки у визначення певних юридичних положень, скільки в концептуальне їхнє значення.
Чи маємо ми зайняти політичну позицію стосовно окупованих територій відповідно до тих реалій, які ми бачили і спостерігали усі ці роки? Чи ми повинні шукати якийсь компроміс, поступатися в чомусь з надією на те, що хтось так само піде нам назустріч?
Треба виходити з того, якою є мета РФ у цій агресії: вона прозора і відомаІгор Коліушко
У цьому ключовому політичному питанні, я вважаю, ми не повинні зараз заздалегідь пропонувати жодних компромісів. Тому що ніхто не відповість нам доброю волею на ці компроміси. Треба виходити з того, якою є мета РФ у цій агресії, і взагалі в політиці відносно України за ці останні роки. На моє переконання, ця мета абсолютно прозора і відома: не дати Україні розвиватися як демократичній країні, заблокувати нашу можливість інтегруватися в Європейський Союз, інтегруватися в НАТО, не дати можливості нам отримувати більші інвестиції, і відповідно – мати більший економічний розвиток, показуючи таким чином, що демократичним шляхом на пострадянському просторі можна досягати політичних та економічних успіхів.
Відповідно, якщо це є метою Росії, тоді є цілком природнім те, що нам не зостається нічого іншого, окрім як суворо стояти на позиціях власних інтересів, відстоювати свої правові позиції у тих подіях та процесах, які відбуваються на Донбасі чи в Криму.
Про новий закон і Мінські угоди
Олександр Павліченко:
Прописані в Мінських угодах норми не можуть бути виконані, вони суперечать здоровій логіціОлександр Павліченко
– Щодо того, як це узгоджується з мінськими домовленостями, то там якраз – повна відсутність цих норм. Фактично, це було закріплення не політичних домовленостей, а домовленостей, спрямованих на припинення гострої фази агресії з боку Російської Федерації, аби мати підстави на щось спиратися. Тобто це був компроміс, який навіть з юридичної точки зору не може бути документом як таким. Прописані там норми не можуть бути виконані, вони суперечать здоровій логіці. Те, на що зараз спирається РФ, коли звертається з вимогою провести вибори на де-факто неконтрольованій території за чинним українським законодавством, є повним абсурдом. Так, дійсно, ці документи зіграли свою роль в зупиненні гострої фази війни. Наскільки вони були позитивними на той час, зможе дати відповідь лише історичний підхід до цього питання.
Ігор Коліушко:
Має діяти міжнародне право, а не Мінські домовленостіІгор Коліушко
– Мінські домовленості – це навіть не міжнародний договір. Має діяти міжнародне право, а не Мінські домовленості. Друге – Мінські домовленості були за ці шість років не раз порушені Російською Федерацією, і велике питання, чи вони взагалі мають якесь значення. Мінські домовленості є елементом гібридної війни: на них у Росії посилаються тоді і забувають про них тоді, коли це вигідно. У 2014-15 роках вони були платформою для позиції України, щоб досягнути компромісу. Але ми не отримали у відповідь жодних кроків назустріч.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ ТУТ.
Радіо Донбас.Реалії працює по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите.
