5 тисяч фортифікаційних споруд свого часу існувало в Україні, стверджують історики. Більша частина з них не дожили до сьогоднішніх днів. Утім можна говорити щонайменше про пів сотні замків і фортець, які ще можна побачити. Кам’янець-Подільська фортеця, Хотинська і Аккерманська, замки Любарта та Паланок – широковідомі туристичні об’єкти. Але далеко не усі цитаделі минулого нині перебувають у належному для відвідування стані та мають необхідну для подорожніх інфраструктуру. Тож далі Радіо Свобода розповість про замки і фортеці, туристичний потенціал яких лишається реалізованим не у повній мірі, але від того вони є не менш цікавими.
Замок-фортеця «Білий лебідь»
Меджибіж, Хмельницька область
Замок-фортеця з могутніми стінами і кутовими вежами, які значно виступають за лінію стін. Споруда розташована в селищі Меджибіж Хмельницької області на мисі, утвореному річками Південний Буг та Бужок. Саме розташування дало назву замкові.
Найстаріша письмова згадка про цю фортецю сягає періоду України-Русі. Йдеться про часи існування укріпленого міста Меджибіж, яке виникло над Південним Бугом близько 1146 року. Першим господарем міста, припускають науковці, був князь Святослав Всеволодович (1126–1194 роки). А в час, коли містом володів князь Галицький Данило Романович, Меджибіж захопили і знищили татари у 1241 році. Після того, як литовці відвоювали Поділля у татар, у 1362 році на місці колишніх тимчасових фортифікаційних споруд збудували укріплений замок.
У XVI столітті під час реконструкції споруди подрібнену цеглу домішували до вапняного розчину, який використовувався для мурування стін. Через це замок набув злегка біло-рожевого кольору. Через це з XIX століття за фортецею закріпилася романтична назва «Білий лебідь».
Нині на території історико-культурного заповідника проводять фестиваль «Стародавній Меджибіж», де можна побачити реконструкції лицарських боїв.
Військові укріплення острова Березань
Миколаївська область
Oстрів Березaнь лежить у Чорному морі, неподалік Очакова Микoлaївськoї oблaсті.
Дaвньoгрецькa, римська, скіфськa та тюркськa цивілізації зaлишили тут численні сліди. За часів України-Русі у Х–ХІІ століттях на острові було слов'янське поселення. На Березані було знайдено єдиний відомий на території України надгробок з рунічним написом, його датували XI–XII століттями.
Нині найпомітнішими для туриста будуть руїни античного міста, залишки турецької фортеці, російських фортифікацій та казематів з численними підземними переходами. Основою форту протягом століть слугував шестикутний бастіон площею, оточений широким ровом та валом, які по нині чітко видно.
Під час російсько-турецької війни у листопаді 1787 року турецькі фортифікації острова були захоплені чорноморськими (колишніми запорізькими) козаками під проводом Антона Головатого. Із 1800 на Березані розташувався невеликий російський гарнізон. Але у 1825 році гарнізон вивели з острова, а фортеця обезлюдніла.
На початку ХХ століття на Березань знову повернувся військовий гарнізон. Російська імперія тут намагалася створити експериментальну фортецю для випробовування далекобійної морської артилерії. У 1906 році тут розстріляли бунтівного лейтенанта Петра Шмідта, який підняв бунт у Севастополі й очолив недобудований, майже неозброєний крейсер «Очаків».
У 1907 році на Березані почали зводити надпотужні укріплення, які мали витримувати удари морської артилерії. Залізобетонні фортифікації, колись засекречені, із слідами численних руйнувань від експериментальних обстрілів, нині є головною туристичною принадою острова.
Покровська церква-фортеця
Сутківці, Хмельницька область
Пам'ятка є одним з найдавніших в Україні оборонних храмів та витвором будівельного мистецтва XIV-XVIII століть, що не має аналогів в Україні за своїм архітектурно-планувальним вирішенням. Нині є діючим храмом і музеєм.
Конструкція її перекриттів і склепінь, окремі архітектурні деталі свідчать про готичний характер будівлі. Центральна будівля церкви має два поверхи. Верхній поверх, призначений для розміщення стрільців, має цілу систему стрільниць-амбразур. На обох поверхах влаштовано біля 20 бійниць.
У 1427 році над річкою Ушиця, для захисту від частих набігів татар (село стояло на Кучманському шляху, звичному маршрутові набігів татар на Поділля) дворянська сім'я Стуковецьких побудувала невелику фортецю. Її вже у 1476 році перебудували під церкву. У XVI столітті стіни першого ярусу було розписано фресковим живописом, його фрагменти збереглися до нині.
Від 1894 церкву-фортецю кілька разів реконструювали. Внаслідок цього споруда втратила первинні готичні форми та набула рис, типових для єпархіальних церков, поширених у Російській імперії.
Кардинальну реставрацію пам'ятки проведено у 2006–2009 роках.
Нова Дубенська фортеця
Тараканів, Рівненська область
Форт побудований у 70-80-х роках XIX століття неподалік села Тараканів Дубенського району Рівненської області, в мальовничій місцевості над річкою Іквою. Його призначенням була оборона західних кордонів Російської імперії. Лінія кордону тут з'явилася ще після після третього поділу Польщі наприкінці XVIII століття між Російською та Австрійською імперіями.
Утім лише у ХХ столітті форт потрапив у вир воєнних подій. У червні 1915 року російські частини були змушені полишити форт після короткого бою, підірвавши кофри в рові, бункери на бойових позиціях та частину казематів. Влітку 1916 року під час Брусиловського прориву російські частини вибили з цих укріплень частини 4-ї австрійської армії. Під час польсько-радянської війни у 1920 році війська Будьонного не змогли вибити поляків з форту. 1944 року на території форту відбувся стрілецький бій.
Форт має форму ромба зі сторонами до 240 метрів. Система оборони складалася з глибокого рову і земляних валів, укріплених опорною стіною. Із зовнішнім світом форт з’єднували мости та підземні тунелі. По периметру фортеці були побудовані каземати для нижчого особового складу гарнізону, господарських і військових потреб. Центральною спорудою комплексу був офіцерський корпус зі штабом коменданта форту, житловими та господарські приміщеннями для роти артилерії. Приміщення форту вміщали до 800 осіб.
Сьогодні від цитаделі залишилися здебільшого руїни, частково збереглися офіцерський корпус та каземати. Тараканівський форт ненадовго став знімальним майданчиком – його можна впізнати у фільмі Олеся Саніна «Поводир».
Старосільський замок Острозьких
Старе Село, Львівська область
У XV столітті через село проходив стародавній Волоський торговий шлях, що вів до Львова. Замок знадобився для захисту від набігів татар.
Перше укріплення на території Старого Села у вигляді дерев’яного замку збудував у 1448 році Ян Завіш, який отримав ці землі у спадок від свого батька Завіши Чорного з Гарбового, а той, у свою чергу, придбав їх у 1401 році в короля Володислава Ягайла.
Пізніше село перейшло у власність князів Острозьких, як посаг нареченої Василя Костянтина Острозького Софії Тарновської.
Під час татаро-турецької навали 1498 року дерев'яний замок згорів. На його місці князі Острозькі звели кам'яні стіни у 1589 році. Фортецю оточили глибоким ровом і валами, ворота були оснащені ланцюговим мостом. У 1648 році замок знову був зруйнований. Тепер українською армією Богдана Хмельницького під час Визвольної війни. Але вже наступного року почалося будівництво нового замку у стилі пізнього ренесансу. Були зведені південні парадні ворота замку, фронтони шести башт були прикрашені бароковою різьбою в камені, яка збереглася до нашого часу. Висота стін фортеці сягала 8 метрів, та завершувалася аттиком. Будівництво завершили в 1654 році. У 1672 році замок успішно витримав навалу турків – нападники не змогли подолати стін.
На початку XVIII століття власником села став Адам Микола Синявський. Він відремонтував замок посилив його гарматами та пристосував під арсенал, який перед наступом шведів перевезли сюди зі Львова.
Втративши в подальшому оборонне значення, фортеця руйнувалася та занепадала. Замок має форму неправильного п’ятикутника площею понад два гектари. Довжина стін фортеці складає більше 500 метрів. Оборонні стіни замку обладнані бійницями у три яруси. З шести башт до наших днів встояли лише три. Збереглися також південний та східний палаци.
Замок Радзивіллів
Олика, Волинська область
Замок Радзивіллів – у бароковому стилі з елементами ренесансу. Комплекс розбудовувався як маєток одного з найбагатших польсько-литовських родів. Містечко Олику родина литовських князів Радзивіллів отримала у подарунок від імператора Карла V 1547 року. А вже 1564 року Микола Радзивілл збудував надійний родинний замок. Він неодноразово відбивав напади турків та встояв, коли 1702 року шведські вояки спустошили навколишні селища.
Від 1812 року замок використовували вояки Російської імперії як військовий шпиталь, що тривало до 1837 року. Із 1840 року замок не використовувався і стояв порожнім. А у 1883 році почалася масштабна реконструкція, яка тривала 30 років. Керував відновлювальними роботами архітектор Зигмунт Горголевський – автор оперного театру у Львові. Після Першої світової війни у замку провели відновлювальні роботи, оскільки він зазнав ушкоджень під час воєнних дій.
Під час Другої світової війни замок був розграбований. Нині деякі вцілілі речі зберігаються у Волинському краєзнавчому музеї. Після закінчення війни в окремих приміщеннях фортеці розташовувався державний кінний завод, а у середини 50-тих років ХХ століття руїни були перебудовані під Волинську психіатричну лікарню, яка існує тут і донині.
Замковий комплекс являє собою майже правильний квадрат, утворений насипними валами, з чотирма кутовими бастіонами, на яких раніше стояли вартові вежі. Із трьох сторін замок оточений ровом, облицьованим цеглою. Головним палацом замку є триповерховий південно-східний корпус.
Свірзький замок
Свірж, Львівська область
Свірзький замок – витончений взірець оборонної архітектури XV століття. Закладена Андрієм і Мартином Свірзькими споруда вперше згадується у 1484 році. Дата «1530» на виїзді замку, скоріше за все, вказує на час одного з багатьох етапів перебудови.
Від початку замок був оборонною мурованою квадратною спорудою. Сучасного вигляду він набув після переходу у власність Александра Цетнера. Граф викупив його у Свірзьких у 1641 році і згодом значно розбудував та зміцнив.
Під час українсько-польської війни в 1648–1654 роках замок не раз здобували козацькі загони, а в 1648 році його спалили татари. 1672 року, під час походу турків на Львів, замок не витримав турецької облоги. А під час другого походу турків у 1675 році він все ж вистояв.
Незважаючи на своє вигідне оборонне розташування, палацовий тип архітектури навряд чи міг мати серйозне оборонне значення. Після воєнних ушкоджень здійснювалось відновлення та посилення мурів, однак загалом замок поступово змінював призначення з оборонного на суто житлове, перетворившись на парадну резиденцію.
У 1907 році замок став власністю офіцера австрійської армії Роберта Лямезана де Салінса. Він перетворив маєток на розкішну резиденцію. Але у 1914 році під час Першої світової війни замок спалили російські вояки. Згодом було відновлено декор вікон та дверей, карнизи; корпуси та вежі знову покрито дахом. Основна реставрація завершилась у 1917 році.
У радянську добу споруда довгий час стояла порожньою, короткий період використовувався як школа трактористів. На короткий період Свірзький замок став знімальним майданчиком відомого радянського фільму «Три мушкетери».
Вперше Свірзький замок був відкритий для відвідувачів 2018 року, але вже за кілька місяців його знову закрили.
Невицький замок
Невицьке, Закарпатська область
Невицький зaмoк зберігся фaктичнo в руїнaх. Ще у далекому ХІІ столітті на місці твердині була оборонна конструкція із земляними валами та ровами. Будівництво було пов'язане з активною проруською політикою угорських королів, зростанням ролі гірських перевалів і шляхів, які вели через Карпати на північ і схід до Галича та Києва. Тоді замок ще був земляним городищем невеликих розмірів, укріплення якого складалися з валів та ровів.
На межі XIII–XIV століть твердиня стала опорною базою місцевого феодального бунту проти королівської влади Карла Роберта Анжу. Тоді був збудований чотирикутний донжон.
У 1328 році замок потрапив володіння роду Другетів і в його історії почалася нова епоха. Коли 1440 року в Угорщині розпочалася громадянська війна постійні військові сутички та поширення вогнепальної зброї змусили господарів частково перебудувати і значно укріпити замок.
Сучасного вигляду замок набув на зламі XV–XVI століть. 1879 року поруч із замком заклали сад на честь угорського вченого-садовода Карла Ваґнера та спорудили фонтан із природним тиском води.
Підгорецький замок
Підгірці, Львівська область
Один із найкращих в Європі взірців поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями збудовано протягом 1635-1640 років під керівництвом архітектора Андреа дель Аква за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Замок споруджено на місці старого укріплення, яке згадується у 1530 році
Цитадель має форму квадрата, сторона якого дорівнює приблизно 100 метрів. На його рогах розташовані п'ятикутні бастіони. Вістря бастіонів увінчують витесані з каменю-пісковику витончені сторожові вежі-кавальєри. Замок оперізує глибокий, облицьований каменем рів і земляні вали.
Неповторного вигляду замковому комплексу надає парк, у зелені якого потопають замок, заїжджий двір та ряд інших споруд. В давнину саме парк справляв на відвідувачів найсильніше враження.
У XVII-XVIII століттях твердиня зазнавала руйнувань та відновлювалася, кілька разів змінювала власників. Масштабна реконструкція Підгорецького замку відбулася 1728 року. Між павільйонами і вежею збудували додаткові приміщення, і палац став 3-поверховим. Для численних гостей маєтку збудували так званий «Гетьманський заїзд» із сонячним годинником. Були створені друкарня та театр.
Ґрунтовні відновлювальні роботи проходили також у 1867–1903 роках.
Під час Першої світової війни замок не постраждав від воєнних дій, але був пограбований. Після Другої світової війни будівля використовувалася як санаторій для хворих на туберкульоз.
1956 року в замку сталася пожежа, яка знищила більшу частину внутрішнього оздоблення. Після цього були проведені відновлювальні роботи, але туберкульозний санаторій для хворих залишався в середині пам'ятки архітектури до часів незалежності України.
У радянські часи замок використовували як декорації. Тут знімали фільми: «Богдан Хмельницький», «Потоп», «Дике полювання короля Стаха», «Помилка Оноре де Бальзака» тощо. А у фільмі «Три мушкетери» замок «знімався» в ролі паризького Лувру.
У червні 2018 року в Підгорецькому замку вперше з 1939 року відкрили мистецьку виставку. У залах палацу у рамках експозиції «Історія забуття» розмістили копії картин XVII–XVIII століть та архівні фотографії замку.
Нині відвідувачі замку можуть потрапити в Китайський кабінет, Золоту, Кармазинову та Лицарську зали і побачити картини, які прикрашали раніше стіни палацу.
