Російські гібридні сили на Донбасі вчинили черговий воєнний злочин. Бойовики обстріляли групу евакуації в білих касках, яка під гарантії безпеки повинна була забрати тіло загиблого військового. У рятувальній операції загинули ще двоє українських бійців. Чому домовленості були зірвані? Як можна і воювати, і довіряти? Чи може таке повторитися? Про це – у матеріалі журналістів спеціального проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії».
Окопи у повен зріст, вогневі точки і кількасот метрів до супротивника – це звична передова позиція української армії на Донбасі. Перестрілки тут змінюються періодами раптової тиші.
Відколи бойовики запросили перемир’я, пару ночей спокійно«Радіус»
«Останнім часом, відколи самі (бойовики – ред.) запросили перемир’я, пару ночей спокійно. А то як зриваються з одного місця, будемо так казати, зі всього з чого можна обстрілюють. Вони, коли запитують перемир’я, починають фі***ю страждати. Перші його порушують, потім викликають ОБСЄ, провокують. Ми, звісно, не ведемося на провокації», – розповідає військовослужбовець Збройних сил України із позивним «Радіус».
Запит про припинення вогню на Донбасі – не рідкість: зупинити обстріл, відремонтувати пошкоджену інфраструктуру, винести загиблих із нейтральної зони. Як на відео, знятому взимку 2017 року: українські вояки забирають тіло бойовика в районі Авдіївки, де дистанція між позиціями – лічені десятки метрів.
«Це ж все-таки страх і ризик. Як вони нам не вірять, так і ми їм не віримо. Це ж така справа», – коментував учасник операції.
Без домовленості не стріляти і гарантій безпеки зробити це неможливо. Втім, угруповання «ЛНР» та «ДНР» самі ж домовленості і зривають. Хоча часто намагаються отримати вигоду, запрошуючи тишу, розповідає менеджер з роботи з військовими благодійного фонду «Повернись живим» Андрій Римарук:
«Буває по-різному. Буває, що вони першими відкривають вогонь, щоб запросити режим тиші. Відкривають вогонь для того, щоб підігнати техніку, запитують режим тиші і наносять відразу ж вогонь з більш важкого озброєння – мінометів і артилерії. Буває таке, що їм дійсно потрібно провести евакуацію».
В останній раз бойовики замість режиму тиші влаштували засідку. 13 липня вони обстріляли українську групу евакуації у білих касках із дев’яти осіб. Перший військовий у групі отримав поранення і відповз, але до своїх дібратися вже не зміг. Його звати Ярослав Журавель, і він намагався допомогти своєму командирові – Дмитрові Красногрудю. Того ж ранку командир підірвався на невідомому вибуховому пристрої – саме за ним прямувала група евакуації.
Під час евакуації через іще один підрив загинув також військовий медик – Микола Ілін.
Це воєнний злочин. ОднозначноРоман Безсмертний
«Це воєнний злочин. Однозначно. Якщо ми візьмемо від початку війни, від подій в Криму, на Донбасі – немає випадків, коли домовленості чи на політичному рівні, чи на рівні оперативно-тактичному... Згадайте Дебальцеве, коли розстрілювали колони, згадайте домовленості по Іловайську, по аеропорту про так звані «зелені коридори». Це не виконувалося або виконувалося вряди-годи, частково. Чому? Ми маємо справу з Російською Федерацією», – наголошує колишній представник України у Тристоронній контактній групі Роман Безсмертний.
В СММ ОБСЄ заявили: вони лише спостерігачі, а не гаранти безпеки. Як гарантію виконання Мінських угод з врегулювання ситуації на Донбасі і зупинки обстрілів ще у 2014 році створили Спільний центр контролю і координації припинення вогню (скорочено – СЦКК). Туди входили російські і українські військові, які знаходилися по обидва боки лінії фронту. Наприкінці 2017-го Російська Федерація зі спільного центру вийшла і тепер працює лише українська сторона. Втім, навіть присутність російських військових у той час не гарантувала безпеки.
Іноді члени СЦКК коригували обстрілиРоман Безсмертний
«Те, що відбулося з СЦКК – Росія шукала привід, по-перше. І друге – Росія використовувала СЦКК не для того, щоб забезпечувати механізм виконання домовленостей, а навпаки. Іноді члени СЦКК коригували обстріли, іноді вони супроводжували диверсійно-розвідувальні групи. Більша частина тих, хто входив у СЦКК – це були офіцери ФСБ. І коли українська сторона поставила вимоги щодо ідентифікації цих осіб, власне, це й стало причиною, що Росія вибрикнула і пішла звідти», – зазначає Роман Безсмертний.
Тобто, незважаючи на посередництво ОБСЄ, домовленості про режим тиші і гарантії безпеки – справа лише України і ОРДЛО. Доводиться одночасно і воювати, і довіряти слову формуванням, якими керує Росія.
СММ ОБСЄ тільки фіксує порушення. Вона не може суттєво вплинути на поведінку держави-агресораОлександр Мережко
«Це питання досить часто піднімається в рамках безпекової групи. Тобто військові піднімають це питання, але, на жаль, якогось дійсно ефективного, контрольного механізму немає. Є, звичайно, СММ ОБСЄ, тобто моніторингова комісія, але вона тільки фіксує порушення, які відбуваються. Вона не може суттєво вплинути на поведінку держави-агресора, держави-окупанта, на жаль. Тобто ми можемо про це говорити, але дієвого механізму, який би зупинив це і гарантував неповторення таких воєнних злочинів, на жаль, зараз немає», – каже заступник голови української делегації у Тристоронній контактній групі, народний депутат України Олександр Мережко.
«Погнали, погнали, погнали, час. Один раз живемо, погнали! Пацани, час – найголовніше зараз. Нам потрібно валити. Дай, я перший піду. Давай, братан, давай, братан, вперед», – ці слова медика Миколи Іліна зафіксувала натільна камера.
Він поспішав на допомогу до своїх, але загинув менш ніж через годину. З білорусом із естонським паспортом, який служив в українській армії, попрощалися у закритій домовині через дев’ять днів після смерті. Його тіло, як і тіла інших загиблих, бойовики віддали не одразу.
У медика була видалена частина органів і частина кісток, щоб приховати вибух забороненої міжнародними конвенціями міни ПОМ-2Андрій Римарук
«На тілі медика ми прекрасно бачили, що була видалена частина органів і частина кісток, щоб приховати, спеціально приховати, вибух забороненої міжнародними конвенціями міни ПОМ-2. Тіло третього розвідника було в ідеальному стані. Видно, що воно зберігалося або в досить хороших умовах, або ще є друга версія, до якої я найбільше схиляюся, те, що він був убитий в полоні. От і все», – каже Андрій Римарук.
Тим часом бойові дії на Донбасі знову намагаються поставити на паузу черговим перемир’ям. В цілому вимоги ті ж, що і раніше. У переліку заборон – польоти дронів, укріплення позицій, робота снайперів і ведення розвідки. Втім, механізму контролю усіх цих вимог як не було, так і немає, а на передовій реагувати на небезпеку необхідно швидко.
«Cіру зону» в будь-якому випадку треба контролювати. Треба знати всі ймовірні підходи, вигідні місця нам, вигідні місця противнику, щоб зробити такі умови, щоб вони не перейшли до якихось, відповідно, наступальних чи провокаційних дій, чи дій, за якими можуть просунутися диверсійно-розвідувальні групи противника», – зазначає військовослужбовець Збройних сил України з позивним «Бескид».
Як показує практика більш ніж 20 перемир’їв на Донбасі, вони тривають від кількох хвилин до кількох тижнів. До початку чергового із них за неповний липень загинули восьмеро українських військових.
ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»:
