Гірники, які приїхали до Києва з усієї України, вимагають заборонити купувати вугілля з-за кордону.
За протестами шахтарів в Києві, зокрема, з Добропілля Донецької області, стоїть компанія ДТЕК Ріната Ахметова, заявив народний депутат і голова комітету Ради з питань енергетики Андрій Герус. За його словами, Ахметов сам винен в тому, що вугілля накопичується на складах, а шахтарі залишаються без роботи.
Компанія «ДТЕК Енерго» заперечує звинувачення в організації протестів шахтарів. «ДТЕК Енерго»… не є організатором акцій протестів шахтарів», – йдеться у повідомленні компанії, оприлюдненому 30 червня на її сайті. У компанії розцінюють заяви Геруса, як «використання державної влади в особистих цілях для тиску на приватний бізнес, а також нехтування стратегічними державними інтересами».
Чому шахти простоюють насправді? Чи повинна Україна допомогти шахтам Ахметова? Чи дійсно ДТЕК олігарха маніпулює гірниками? І куди б вартувало рухатися Україні в питаннях енергетики?
Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорили експерт з енергетики та інвестицій Українського інституту майбутнього Наталя Кацер-Бучковська і громадський активіст Валентин Краснопьоров.
– На ваш погляд, люди розуміють, що відбувається зараз в енергетичній галузі? На скільки їх вимоги виправдані, справедливі?
Валентин Краснопьоров: Я думаю, що більшість вже розуміє, що шахти – такий вид ресурсу, який буде відходити. Ми бачимо зараз зниження ціни на газ в Європі. Взагалі був серйозний удар по цьому виду палива.
До цього були дискусії: давайте замість газу переходити на вугілля, його переробляти і використовувати зокрема і в ТЕЦ, і в газових електростанціях.
Але на сьогодні маємо дешевизну енергії і збільшення диверсифікації енергії в Європі. Зараз серед активних постачальників – США і Кувейт, а це дуже сильно, оскільки ми залучені у біржу на Європі: ціна, яка падає там, одразу падає і у нас.
Є певна недовіра, нерозуміння, яким чином цю вугільну галузь переводити на інші кластери економікиВалентин Краснопьоров
Я думаю, що частина людей це розуміє, але є певна недовіра, нерозуміння, яким чином цю вугільну галузь переводити на інші кластери економіки. Якщо ми говоримо про вугільні території, то регіони часто формувалися адміністративним шляхом: цілі міста зав’язані на шахтах.
Приклад тому – Торецьк. Я вважаю, щодо Добропілля дещо натягнута теза, що це місто повністю залежить від шахт, адже воно має біля себе землеробський район, в принципі, там є, за що зачепитися.
До речі, там можна інвестувати, є природні потуги до формування інших економічних кластерів. Хоча це буде сильно бити і по Добропіллю, і по Мирнограду, і по Покровську, але все ж таки там територія п’ятдесят на п’ятдесят, хоч і з проблемами. На східніших територіях – взагалі важко.
Оскільки цей кластер був сформований тоталітарною державою, люди звикли поколінням жити під таким економічним процесом, розуміємо якість не дуже високих ліберальних економічних поглядів. Але просто віддати на ринок цей процес формування ми теж не можемо, треба певний час, щоб сформувалися нормальні природні ринкові стосунки, відносини на сході, треба певні програми: і урядові теж.
По суті вугільній галузі в Україні приходить кінецьВалентин Краснопьоров
Велику кількість шахт розформовували на початку 2000-х, у цьому процесі місцеві еліти забирали багато грошей, неефективно їх витрачали в зв’язці з центральними елітами. Тобто ці програми – переведення людей на інші роботи – не вдалися. Люди самі собі щось шукали: хтось виїхав, хтось – ні. Ніяких успішних серйозних прикладів щодо урядових програм немає, тому висока недовіра. Але є частина людей, яка не дуже розуміє, що по суті вугільній галузі в Україні приходить кінець.
– ДЕТК Ріната Ахметова в 2010 році орендувало шахту «Добропіллявугілля» на 40 років: тобто розраховували, що це буде досить вигідно. Зараз ми бачимо, що навіть ці прибуткові приватні шахти простоюють – чому, з вашої точки зору?
Наталя Кацер-Бучковська: Дійсно, питання вугільної галузі доволі складне, комплексне і має кілька рівнів.
Думаю, в найближчий рік суттєвого збільшення ціни на газ, нафту і вугілля не будеНаталя Кацер-Бучковська
Попит на електроенергію, газ, нафту в світі упав, особливо з початком коронакризи. Ми навіть спостерігали від’ємні значення ціни на нафту протягом певного періоду. Я думаю, в найближчий рік суттєвого збільшення ціни на газ, нафту і вугілля не буде. На даний момент у нас, по-перше, профіцит виробництва, по-друге – зменшення попиту.
Газ став значно дешевшим, кожен громадянин із запровадженням ринку газу зрозумів, що таке ринок: якщо світові ціни падають, відповідно ми отримуємо значно нижчі платіжки – і це вже доволі суттєва сума. Звичайно, є зайняті в галузі люди, які мають контракти, очікують заробітної плати. Якщо ми говоримо про державні шахти, то це зобов’язання повинно виконуватися. Це щодо мікрорівня.
Криза завела галузь в критичну точкуНаталя Кацер-Бучковська
Але не все пов’язано з кризою. Я думаю, що є проблема управління. Зокрема перший фундамент дисбалансу на ринку електроенергетики був закладений восени минулого року, коли парламент, дозволив імпорт електроенергії з Росії по демпінгованих цінах. Відповідно доволі таки обвалили ринок, оскільки ціна на цю електроенергію була неконкурентною: демпінгованою, зниженою. Думаю, всі знають, в чиїх інтересах і хто це зробив. Це дало початок цій ланцюговій реакції. Плюс криза завела галузь в критичну точку.
На сьогодні ми маємо ринок газу і електроенергії. Ринок газу функціонує: ціна нижча, але ми встигли імплементувати закон про ринок газу, і сьогодні у видобувній галузі фактично не відчувається серйозної кризи. У електроенергетиці зараз все контролюється у ручному режимі. Мене дуже хвилює, наприклад, рішення уряду по скороченню виробництва «зеленої» генерації.
Наприклад, Європейський Союз оголосив, що в майбутньому не буде фінансуватися не просто вугільна генерація – про це вже мова не йде – а й навіть проект атомної генерації, яка, як кажуть, дешева і більш екологічна. Так рухається світ.
Насправді, це – тенденція. Зараз всі країни світу відмовляються від викопного палива, яке забруднює атмосферу, стараються перейти на відновлювальні джерела енергії або ті, які дають менше забруднення. Держава повинна розуміти, куди рухається світ, і регулювати політику відповідно до цього.
– Виходить, Рінат Ахметов, коли орендував велику кількість шахт в 2010 році, помилився, поставив не на те в світовій структурі економіки?
Наталя Кацер-Бучковська: Я думаю, що коронакризу не прогнозував ніхто. ДЕТК – приватна компанія. Мета приватної компанії – отримання прибутку. Вони планують свої інвестиції згідно фінансових моделей, під це отримують банківське фінансування і відповідно менеджмент розробляє певні стратегії. Вони в свою чергу відфінансували і «зелену» енергетику: тут набагато краща ситуація, принаймні в перспективі. Я не знаю їхньої мотивації, але через цю кризу сильно змінилася кон’юнктура ринку. Очевидно, тепер для них це невигідно.
Основна проблема: шахти є неприбутковимиНаталя Кацер-Бучковська
Основна проблема: шахти є неприбутковими. Щоб їх закрити багато розуму непотрібно, питання: а що ж з людьми? Що з тими, хто все життя працював на шахтах, в кого цілі міста зосереджені довкола вугільних підприємств, їхні сім’ї живуть з цього? Ми, як держава, не можемо цих людей залишити без доходу, не виплачувати їм зарплати, якщо були взяті такі зобов’язання.
У цьому випадку є багато прикладів Німеччини, Великобританії. Ці держави готові дати фінансування, щоб розробити цю програму й імплементувати її. Це не рік-два: знадобиться 5-7 років, а можливо, навіть 10, щоб створити новий економічний кластер і дати можливість людям, наприклад, перекваліфікуватися. Хоча, я думаю, всі вони – нормальні спеціалісти, які можуть працювати в інших видах енергетики, просто їм треба показати можливість.
Ми можемо говорити про державну політику, що потрібно вирішувати питання конкретного шахтаря, якому не виплатили зарплату. Ми можемо говорити про галузь, яку дійсно потрібно реструктурувати, але робити це з розумом і не кидати людей.
Як тільки ми почали проводити реформи ринку газу, електроенергії, розуміли, що ця галузь, в принципі, є постійно дотаційною. Кожного року ми виплачували дотації на перекриття заробітних плат, ніколи ця галузь не була прибутковою. Звісно, розумні рішення – створити правильну політику, яка буде модифікувати цю галузь. В умовах кризи це, звичайно, важко. Але, я вважаю, що криза – це момент, коли проблеми стають дуже яскравими і коли варто приймати такі рішення.
Під реструктуризацію шахт, правильну державну інвестиційну політику можна залучати допомогу міжнародних організаційНаталя Кацер-Бучковська
Багато хто хоче піти нам назустріч, я маю на увазі країни Європейського Союзу, оскільки вони дуже занепокоєні забрудненням навколишнього середовища: піщані бурі в Києві, аномальна спека, паводки, відсутність зими – все це ті приклади, про які кричать багато років в Європі, які ми не можемо далі ігнорувати. Тому, я думаю, що під реструктуризацію шахт, під правильну державну інвестиційну політику можна залучати допомогу міжнародних організацій, які готові і досвідом ділитися, і допомогти людям перекваліфікуватися.
– Чи повинна держава піти на вимоги гірників, допомогти шахтам ДТЕК: наприклад, заборонити купувати вугілля, електроенергію з-за кордону, щоб дати шахтарям стабільний заробіток і впевненість у завтрашньому дні? Або ж потрібно поводитись так, як диктує ринок?
Валентин Краснопьоров: Це двояка проблема. Якщо ми будемо купувати в Росії, то я абсолютно проти будь-якої залежності України від Росії. Але я не прихильник купівлі вугілля. Я – прихильник використання дешевої енергії.
Не згоден, що Україні треба відмовлятися від атомної енергетики: Франція не відмовляється, Італія і Угорщина розвивають, і Україна має високий кластер, може розвивати атомну енергетику. Багато моїх друзів вклали в «зелену» енергетику, вони сьогодні просять відмовитися від ручного керування енергетикою, зробити ринок для приватних споживачів – тоді підніметься ціна, тому що насправді у нас вона дотується частково, вони зможуть нормально функціонувати, конкурувати з атомниками. А в цій ситуації вугілля і вугільна теплова генерація буде програвати.
Я не вважаю, що українську вугільну галузь треба захищати протекціонізмом. Якщо ми створимо нормальні, вільні ринкові умови функціонування ринку енергетики не тільки для промислових споживачів (у нас немає для приватних споживачів), то я не впевнений, що вугільна генерація буде конкурентноздатною.
Це плата за небажання і за затягування з вирішенням цієї проблемиВалентин Краснопьоров
Коли ми говоримо, що держава завинила шахтарям певні гроші, це – плата за небажання і за затягування з вирішенням цієї проблеми. Ці гроші – наші податки. Зараз уряд розширює податкову базу, щоб отримувати соціальні гарантії і дотації, які отримуються допер. Коли ми кажемо, що вугілля не є рентабельним, то різниця рентабельності і закривається за рахунок наших податків. Це – висока проблема. Тому я проти створення якихось теплих умов.
Якщо ми побачимо, як це робилося на Заході, наприклад в Британії, ця ситуація ніколи не буде гладкою. Не буде такого, що виграють всі. Особливо програють люди, які все життя вчилися і працювали на вугільних шахтах, їм буде досить некомфортно. Але цю відповідальність за некомфорт і політичні ризики треба брати. З часом цим шахтарям і їхнім сім’ям буде легше і краще. Тому, на мою думку, купувати не треба, умов всередині країни не варто створювати, а переходити до справи і нарешті вирішувати проблему з цими вугільними шахтами, займатися цим питанням з розумінням, що для всіх ситуація доброю вже не буде. Чим більше з кожним роком ми затягуємо з її вирішенням, тим гіршими будуть наслідки розв’язання.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
(Радіо Донбас.Реалії працює по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите).
