Не лише так звані «міністерства», а й «молодіжні парламенти», агітбригади й навіть добровольчі «казачі» дружини, які займаються охороною правопорядку... Контрольовані Росією угруповання «ЛНР» і «ДНР» створили видимість бурхливої громадської діяльності на непідконтрольних Україні територіях Донбасу. Навіщо бойовикам таке різноманіття «громадських організацій», кому вони вигідні та чи є майбутнє у таких утворень з окупованих територій в Україні?
Тимчасово окупований Донецьк. Тут знаходиться кадетський корпус імені Захарченка, названий на честь того самого ватажка бойовиків, який загинув під час вибуху в донецькому кафе у 2018 році. Його вихованці присягають контрольованому Росією угрупованню «ДНР».
Кадетські і навіть козацькі корпуси знаходяться не лише в Донецьку і Луганську. На непідконтрольній території до так званого «патріотичного виховання дітей та юнацтва» підходять системно, зауважують представники української влади.
«Дуже активно проводиться робота з молоддю. На території ОРДО діє так званий «Кадетський корпус імені Захарченка», на території ОРЛО діє так званий «Кадетсько-казачий корпус маршала авіації Єфімова». І там дітей з семи років вдягають у військову форму, навчають, зомбують, якимись придуманими фантастичними «успіхами» так званих «ЛНР-ДНР», – зауважує представник Кабміну у Верховній Раді України Василь Мокан.
Водночас бойовики створили цілу систему по залученню місцевих до «активізму», в якому беруть участь не лише діти. Зокрема, ватажки угруповань «ДНР» і «ЛНР» Денис Пушилін і Леонід Пасічник за сумісництвом номінальні лідери так званих громадських рухів. До організації «Мир Луганщині» офіційно зараховані понад сто тисяч осіб. І більше двохсот двадцяти тисяч людей перебувають в громадському русі «Донецька республіка».
Це – імітація державностіДенис Казанський
«Це все імітація якоїсь державності. Їм потрібно показати процес, що у них там повноцінні якісь республіки. Вони ж бундючаться, хизуються це показати. Вони потрібні для того, щоб раз на певний період часу виходити на якийсь новий флешмоб, стояти з табличками «Одноголосно підтримуємо курс рідної республіки», так. Вони потрібні, щоб виходити на мітинги і вимахувати прапорцями, а більше вони ні для чого не потрібні», – переконаний журналіст і блогер з Донецька Денис Казанський.
«Молодіжні парламенти» і «громадські палати» при бойовиках
І в Донецьку, і в Луганську існують не лише свої так звані «народні ради», де практично завжди одноголосно ухвалюються нові укази і псевдозакони. Там також є «молодіжні парламенти», які залучають студентів до «республіканського будівництва». З так званими «молодими депутатами» зустрічається й сам ватажок бойовиків «ДНР» та роздає настанови про те, яким має бути чиновник.
Там структури приблизно однакові. Вони всі зроблені за калькою, тут ніхто навіть не морочивсяМаксим Бутченко
«Там структури приблизно однакові. І там, і там є так звана громадська рада, і там, і там є профспілки, «молодіжні парламенти», нібито «молодіжні», в лапках. В принципі вони всі зроблені за калькою, тут ніхто навіть не морочився. Це ефективно, тому що воно заповнило собою весь простір. Ось як за радянських часів, в Союзі люди не могли дивитися і слухати радіо інших держав, те ж саме подібним чином відбувається там», – каже колишній луганський шахтар, а зараз київський публіцист і письменник Максим Бутченко.
Громадські структури окупованого Донбасу часто зовсім не те, чим здаються. Наприклад, так звані профспілки угруповань «ДНР» і «ЛНР» займаються всім відразу від флешмобів до відкриття представництв угруповань за кордоном. Але лише не захистом прав страйкуючих шахтарів.
Серед нововведень бойовиків – відкриття так званих громадських палат при главах угруповань. Ними керують чиновники у відставці, зокрема колишній «міністр закордонних справ ДНР» Олександр Кофман і «ексспікер «парламенту угруповання ЛНР» Олексій Карякін. Ці структури здебільшого створюють видимість бурхливої діяльності, наприклад, влаштовують дискусії та круглі столи. Іноді відбуваються виїзди агітбригад.
«Кофман у минулому очолював «Міністерство закордонних справ ДНР». У нього була дуже важлива, значить, функція – зустрічатися з представниками Південної Осетії. Тому що це були єдині представники якоїсь напівдержавного утворення, які взагалі приїздили до Донецька», – розповідає Денис Казанський.
Громадські організації на «виріст»?
Надмірність так званих «громадських організацій ЛДНР» може бути ознакою того, що політтехнологи створюють їх, так би мовити, «на виріст» – наприклад, для активної роботи в умовах реінтеграції Донбасу, зауважують аналітики. Або для підготовки до місцевих виборів за українським законодавством. Адже в українського президента Володимира Зеленського від цієї ідеї офіційно досі не відмовилися.
«Я думаю, що ці громадські організації можуть перетворитися в регіональні громадські або партійні навіть проєкти. Вони мають якусь напрацьовану базу і навряд чи, об’єктивність така, що навряд чи українська влада пред’явить їм якісь претензії, умовно кажучи, це не військові, хіба ж їх потрібно судити? Це громадські діячі – ось, «голос Донбасу, почуйте» і все інше», – припускає письменник Денис Бутченко.
Здачі будь-яких національних інтересів бути не можеВасиль Мокан
Так звані громадські діячі угруповань «ЛНР» і «ДНР», з точки зору місцевих політтехнологів, ідеальні кандидати в Консультаційну раду при Тристоронній контактній групі в Мінську. Нещодавно на його створенні наполягали учасники переговорів. Але тепер українська сторона таку можливість навіть не розглядає.
«І в міністерстві профільному, і на рівні МЗСу, і в парламенті чітко розуміють і усвідомлюють плани Російської Федерації, і є чітка позиція того, що здачі будь-яких національних інтересів у переговорах і в домовленостях, які можуть бути з Російською Федерацією, бути не може», – заявляє представник Кабміну у Верховній Раді України Василь Мокан.
А тим часом у угруповання «ЛНР» чергове ноу-хау – добровольчі «казачі» дружини з охорони правопорядку. Навесні патрулі казаків зупиняли машини і перевіряли водіїв, чи є у них дозвіл на проїзд в закриті на карантин міста.
ДИВІТЬСЯ НОВИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «ДОНБАС РЕАЛІЇ»:
