Децентралізація в Україні може зняти багато питань про особливий статус Донбасу, заявляв Володимир Зеленський, коли заперечував можливість автономії для ОРДЛО на жовтневому прес-марафоні. Однак за думкою ідеолога реформи в Україні Анатолія Ткачука, децентралізація застопорилася та породила багато проблем.
Що готує Україна для окупованих Донецька та Луганська після повернення? Чи вигідна таким великим містам децентралізація? Чому підконтрольній Україні Донбас показує великі успіхи в цій реформі?
Про це в етері Радіо Донбас.Реалії говорив колишній віцепрем’єр України, міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (2014-2019 роки) Геннадій Зубко.
– Пане Геннадію, досі залишилося дуже багато запитань про децентралізацію у громадян. Вже п’ять років проводиться ця реформа. На якому етапі вона знаходиться і що потрібно зробити для її повного завершення?
– За п’ять років ми пройшли великий шлях і головне – це зміна системи менеджменту. Україна незалежна багато років, але система менеджменту залишалася як в радянській системі. Коли рішення приймається у центрі – Києві, а вже місцеве самоврядування тільки виконують ту чи іншу бюджетну програму. Тому об’єднання громад це формування громад, які можуть брати фінанси, повноваження і відповідальність.
Було 11 900 громад. зараз маємо вже тисячу громад, які об’єднали понад шість тисяч, ще чотири тисячі лишаються не об’єднаними
На початок реформи децентралізації у нас було приблизно 11 900 громад, це були сільські і селищні ради, тільки 158 міст обласного значення, які мали систему управління як у будь-якому європейському місці: мер, виконавчий комітет, рада, прийнятий бюджет, але без повноважень, які прийшли у 2015 році.
Ми маємо вже тисячу громад, які об’єднали понад шість тисяч, ще чотири тисячі лишаються не об’єднаними. У 2020 році потрібно завершити об’єднання. Це важливо, тому що досі є українці, які проживають в старій радянській системі координат, коли вони не можуть впливати на бюджет, своє майбутнє, стратегію розвитку і на свою інфраструктуру.
Децентралізація – це не питання об’єднання громад, це питання впровадження якісних сервісів освіти, охорони здоров’я, публічних, адміністративних, соціальних послуг.
– Мета, філософія реформи децентралізації у тому, що ті населені пункти, які знаходяться поруч, повинні допомагати одне одному? Якщо поруч знаходиться більш успішний, багатший населений пункт, він об’єднується з біднішим, депресивним містом і вони допомагають одне одному.
Мета і філософія самої реформи – зробити владу дуже підзвітною, прозорою і на відстані прямої руки субсидіарноюГеннадій Зубко
– Мета і філософія самої реформи – зробити владу дуже підзвітною, прозорою і на відстані прямої руки субсидіарною. Тому що коли раніше місцеві мешканці або місцеве самоврядування зверталися з проблемами, їм відповідали, що рішення приймається тільки у Києві.
Тому філософія щоб, передавши фінанси й повноваження, не було вже проблем, щоб розв'язувати питання, які стосуються безпосередньо інфраструктури та людей.
Але іноді в сільських, селищних радах не вистачає кількості людей, щоб розвивати цю територію. Тож за допомогою об’єднання громад з’являється синергія бюджетів і є можливість залучати інвестиції. Ще один індекс, який є ключовим в Україні з минулого року, це індекс конкурентоспроможності регіонів. Тобто два основних індекси: людського розвитку та конкурентоспроможності регіонів.
Якби ми провели децентралізацію ще до 2013-2014 років, жодна громада б не звернула увагу на заклики рухатися до Російської Федерації
Я б хотів звернути увагу, що якби ми провели децентралізацію ще до 2013-2014 років, коли відбулася анексія Криму, сепаратистські заколоти, жодна громада б не звернула увагу на заклики до того, щоб рухатися до Російської Федерації. Вона б мала повноваження, ресурси, стратегію розвитку і не була б така залежна від обласного керівництва, які в той час закликали до такого руху.
– Чому? Було б більше грошей?
– У першу чергу, коли громади були у тому вигляді, як були, отримували заробітну плату, гроші на інфраструктуру з області, вони не могли приймати рішення самостійно.
– На вільній території України проходять реформи децентралізації. У Щасті, Кримському, Трьохізбенці, Зайцевому, Авдіївці, Красногорівці, Мар’їнці, Золотому, Широкиному військово-цивільні адміністрації, там немає децентралізації.
– Щодо лінії зіткнення та прифронтових зон, там небезпека і важко провести вибори, де постійно відбуваються обстріли, люди виїжджають, які б могли проголосувати.
Тут питання, що повинен бути рух за Мінськими домовленостями, які були складені як безпековий план. І щоб рух за цим планом давав можливість проводити реформу не тільки у прифронтових населених пунктах, а й на непідконтрольних територіях.
– Як це буде відбуватися?
– У першу чергу, щоб проводити будь-які вибори, потрібно щоб працювало українське законодавство, це питання контролю над кордоном. І питання політичного блоку, яким чином українські партії матимуть можливість брати участь у виборах.
Якщо ми говоримо про децентралізацію, яка може бути поштовхом для реінтеграції непідконтрольних територій, це основний інструмент.
За час нашої роботи в уряді, сформували громади на контрольованій частині Донецької области – 23 громади та Луганської області – 19 громади. Ми підготували перспективний план, який відповідає непідконтрольній території. На непідконтрольній території Луганської області за планом у нас до створення 11 об’єднаних громад, в Донецькій області – 17 громад.
Таким чином практично покривається вся територія Донецької та Луганської областей. І показується, які громади з якими адміністративними центрами можуть бути створені в майбутньому. І вибори, якщо буде проведено безпековий блок, можуть відбутися.
– Є думка, що від децентралізації виграють тільки маленькі, депресивні міста. За прикладом Запоріжжя, Дніпра, Харкова, Миколаєва, як від цього може виграти той же Донецьк від децентралізації?
– Наведу приклад з Києвом. Бюджет цього міста перед початком цієї реформи складав 16 мільярдів, зараз він практично 60 мільярдів гривень. У Харкові було 1,5 мільярди, зараз бюджет розвитку складає понад 16 мільярдів, без медичних, освітніх субвенцій, без соціальних послуг. Це кошти, які вони отримали, маючи податки, можливість стабільного доходу, вже не чекають, поки Верховна Рада ухвалить бюджет.
– А хто буде розпоряджатися цими грішми, наприклад, у Донецьку, після створення громади?
– Міський голова, якого оберуть за українським законодавством. Він буде виконавцем, а рішення буде ухвалювати міська рада. Але вона може бути більша, бо Донецьк може приєднати до себе найближчі території.
Таким чином міська рада буде ухвалювати рішення про пріоритети, напрямок розвитку. І ми чекаємо закони про службу в органах місцевого самоврядування, про планування громад, про можливості інфраструктурного розвитку. Тут має бути 17 законів.
– Пане Геннадію, чи може до реформи децентралізації бути прив’язані певні гуманітарні аспекти, наприклад, закон про регіональні мови?
– Я вивчив українську мову у 2012 році. До цього я майже нею не користувалася. Те, що об’єднує країну, об’єднує її на рівні Конституції.
Державна мова за Конституцією – українська. Але говорити рідною мовою нікому не заборонено
Державна мова за Конституцією – українська. Але говорити рідною мовою нікому не заборонено, навчання в початковій школі рідною мовою також можливе. Безпосереднє прийняття рішень щодо економічних питань йде до громад, те, що стає державотворчими, політичними питаннями лишається за Верховною Радою, центральними органами виконавчої влади.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроєкту для жителів окупованої частини Донбасу. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безплатно). Ваше ім’я не буде розкрите)
Читайте ще:
Зеленський: «Я не погоджуся піти з війною на Донбас»
«Нормандський саміт»: у чому небезпека першої особистої зустрічі Путіна та Зеленського
Листопадові бої за Донецький аеропорт 2014 року: повідомлення, розповіді, фото і відео
