Потужності російського війська: до якої війни готується Кремль і що загрожує Україні?

Російська армія, як стверджують фахівці, зробила якісний ривок від війни в Грузії до вторгнення в Україну. Нове дослідження американських аналітиків підтверджує, Російська Федерація здатна проводити стрімкі операції і загрожувати не тільки своїм безпосереднім сусідам. До того ж, Москва продовжує витрачати гроші на модернізацію армії. До якої війни готується Кремль? Що загрожує Україні? Чи здатна Росія посилити свою роль на міжнародній арені? Про це – у матеріалі журналістів проєкту Радіо Свобода «Донбас.Реалії».

«Росія – миролюбна держава, у нас немає і не може бути агресивних планів. Але наш борг перед Росією, наш борг перед нашою країною і батьківщиною в тому, щоб бути готовими відстояти суверенітет, безпеку і національні інтереси нашої країни», – говорив президент Російської Федерації Володимир Путін на військових навчаннях «Схід-2018». У них брали участь тоді 300 тисяч військових. Російське телебачення маневри назвало наймасштабнішими з часів Радянського Союзу.

Ці навчання відбулися через 10 років після війни в Грузії. Саме той конфлікт аналітики американського центру RAND вважають відправною точкою модернізації російської армії.

«Російське керівництво було незадоволене діями своїх військових у тому конфлікті. Міністр оборони Росії, на той час це був Сердюков, почав впроваджувати низку реформ: провів скорочення, частково реорганізував військові округи, збільшив закупівлі нових систем озброєнь. Нарешті, що дуже важливо, ця реформа була спрямована на поліпшення для самих військових. Збільшили зарплати і виплати. І подивіться на Крим і на схід України в 2014 році... Російська армія значно більше готова до військового конфлікту, готова оперативно реагувати, здатна значно ефективніше проводити злагоджені операції», – каже експерт аналітичного центру RAND Браян Ничипорук.

У своєму новому дослідженні аналітики відзначають модернізацію протиповітряної оборони, систем зв’язку, радіоелектронної боротьби. Говориться про те, що сухопутні війська Росії домінують уздовж своїх європейських та центральноазійських кордонів.

«Більша частина російської армії готова до бою в стислі терміни. І ті навчання, які росіяни зараз проводять, – це і політичний сигнал, звичайно ж, але ще і засіб поліпшити боєздатність», – констатує Браян Ничипорук.

«Нарощується якраз швидкість перекидання, відпрацьовуються нові тактичні прийоми. Переважно це – використання і батальйонно-тактичних груп, це застосування повітряно-десантних військ, переважно із використанням чи врахуванням досвіду війни з Україною. Особливо це використовується як швидкі дії із захоплення плацдармів, швидкі дії із захоплення об’єктів. Звичайно, дії сил спеціальних операцій, інформаційні операції», – пояснює заступник директора Центру дослідження армії, конверсії і роззброєння Михайло Самусь.

«Слов’янське братство», «Бойове братство», «Стріла дружби» – це лише кілька військових навчань, які Росія останнім часом провела спільно з іншими країнами, в тому числі на їхніх територіях. Індія, Пакистан, Монголія, Китай, Киргизстан, Казахстан, Таджикистан, Узбекистан, Вірменія, Білорусь, Сербія, Єгипет. Армії цих країн з року в рік тренуються разом з російськими солдатами.

«Якщо у США союзники – це Німеччина, Франція, Італія, то ось у Росії – Сербія. Це союзник, від якого, як то кажуть, ні тепло, ні холодно. Далі, Монголія – аналогічно. Їх просто привертають, вважаю, для масовості. Китай – на мою думку, це не союзник. Ба більше, я вважаю, що Китай – це головна загроза Росії. Бо експансія Китаю можлива тільки на північ. Якщо ми говоримо про Єгипет – це такий молодший брат або взагалі молодша дитина, яку ти просто ведеш за собою, у неї інше прізвище і говориш: «Це ось мій союзник». Насправді це – твій позашлюбний син. У тебе – автомат справжній, а у нього – дитячий, пластиковий, іграшковий», – коментує російський військовий експерт Вадим Лукашевич.

Близький Схід і Африка – два регіони, до яких Кремль впродовж останніх років посилив свою увагу. Цієї осені Росія після угоди з Туреччиною стала фактично головним гравцем у Сирії. Що стосується африканських країн, Російська Федерація пробачила їм борги, обіцяє інвестиції, а також військову допомогу.

«Росія намагається грати на міжнародній арені якщо не роль наддержави, то певну зіставну величину, при цьому економічно ось це абсолютно не підкріплено. Тобто насправді частка російської економіки від світової – близько 3%, і зараз вона ще й знижується», – вважає Вадим Лукашевич.

«Росія не може грати глобальну роль в стабільних, мирних умовах. Роль Росії збільшується там, де хаос, де дестабілізація, де конфлікт. Класичний приклад – на території пострадянського простору. Росія не може запропонувати своїм сусідам привабливі інтеграційні проєкти, тоді вона що робить – вносить елемент дестабілізації і починає продавати безпеку», – зауважує заступник керівника Центру досліджень проблем Російської Федерації НІСД Олена Снігир.

Росія значно збільшила свій оборонний бюджет за останні десять років. Згідно з даними того ж дослідження RAND, в 2016 році витрати Росії на армію склали близько 46 мільярдів доларів. Це менше ніж 8% військового бюджету Сполучених Штатів Америки (607). Але в той же час на рівні витрат Франції (55,8), Великої Британії (48,3) і навіть трохи більше від витрат Німеччини (41,1).

«Думаю, що у Росії є певна перевага перед Францією і Німеччиною. Я не є експерт саме по Бундесверу (Збройні сили Німеччини – ред.), але, за останніми даними, у німецьких військових було всього близько 200 основних бойових танків. А в німецьких ВПС, «Люфтваффе», досить низький ступінь готовності літаків. Французькі військові, я вважаю, більш готові. Але у Франції – знову ж таки, переважно сухопутні війська. Ви, напевно, знаєте про всі ці дискусії про те, що європейці повинні витрачати не менше ніж 2% свого ВВП на оборону. І викликані вони тим, що багато людей, які займаються в США військовим плануванням, дивлячись на європейських військових, не особливо вірять, що їхнього потенціалу достатньо, щоб протистояти Росії», – наголошує Браян Ничипорук.

Що стосується України, то її військовий бюджет щонайменше в десять разів нижчий за російський. Аналітики зазначають: Києву було б складно зупинити повномасштабне вторгнення Росії, але водночас Кремль не здатний утримувати такі величезні території і не готовий до партизанської війни.

«В тактичному рівні на Донбасі, я думаю, Україна без проблем зараз може перемогти те угруповання, яке там знаходиться, але це статична інформація. Якщо ми уявляємо початок якихось активних дій, українську операцію, то можна уявити, що Росія почне стратегічну операцію проти України. Стратегічна операція проти України може зайняти буквально один-два дні. На третій може зібратися Рада безпеки ООН, а за цей час Росія вже може зафіксувати за собою ті стратегічні цілі, які вона хотіла. Наприклад, вийти на якісь рубежі, вже за Дніпро, взяти повністю вихід до моря, відсікти Крим», – зазначає Михайло Самусь.

«Ми не здатні вести, як це було в СРСР, глобальну війну, тому що для цього потрібні ресурси, яких немає. Ось Донбас – це вже той шматок, який ми схопили, не відпускаємо, але проковтнути вже не в змозі. Саме тому якісь нові території захоплювати, так, ми можемо зробити якийсь військовий рейд, щось там відтяпати у когось, але утримати в довгостроковій, історичній перспективі, щоб інтегрувати в себе, ситуація з Донбасом показує, що ми взагалі-то вже не можемо», – наголошує Вадим Лукашевич.

Ядерну зброю Вадим Лукашевич вважає «дубиною», яка дозволяє Росії «хуліганити» на міжнародній арені. У воєнній доктрині Російської Федерації зафіксовано, що вона готова її застосувати у відповідь на великомасштабну агресію навіть із застосуванням звичайної зброї, якщо під загрозою буде існування російської держави.

ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ ДОНБАС РЕАЛІЇ: