Це історія пенсіонера Віталія Атаманчука. Його «заарештувало» підконтрольне Росії угруповання «ДНР» 4 вересня 2018 року. Просто так. Без причини та роз’яснень. Прийшли вночі, забрали в чому був одягнений, і все… З того часу родичі не можуть отримати жодної інформації про чоловіка та батька. Йому вже 68 років, з них понад рік – він у полоні. Історію свого батька – Атаманчука Віталія Трохимовича погодилася розповісти донька Олена.
Проект Радіо Свобода «Радіо Донбас. Реалії» спільно з Центром громадянських свобод у серії #Незабуті продовжує розповідати історії цивільних заручників та військовополонених, які у підвалах, СІЗО, колоніях та «концтаборі» на території колишнього арт-фонду «Ізоляція», прямо зараз чекають повернення додому.
У будинку в Донецьку велика родина жила разом – Віталій Трохимович з дружиною, син та Олена з дитиною. Коли розпочалася війна, їхнє житло було обстріляне. Олена вирішила виїхати до столиці. А ось батьки відмовлялися переїжджати. Важко! Вдома будинок, сад, город, в Києві – все з «нуля», що в такому віці вже було важко.
Група озброєних людей в масках увірвалися за ними вночі
«5 вересня 2018 року я не змогла до них додзвонитися. Тому попросила сусідку, щоб вона перевірила: чи все вдома добре? Виявилося, що батьків та брата заарештували 4 вересня. Група озброєних людей в масках увірвалися за ними вночі. Батьки не взяли з собою жодних речей, бо думали, що це якась помилка, і вони швидко повернуться додому. Але моїй родині ніхто нічого не пояснював, сусіди теж не мають жодної інформації. Мама та брат сиділи у різних камерах і навіть не знали, що вони обоє знаходяться у полоні. Маму вони не чіпали, бо у неї був інсульт, а брат повернувся у важкому стані, його били, і у вересні цього року він помер. Про батька не знаємо ні причини арешту, ні що з ним буде, ні де він взагалі зараз», – каже Олена.
Віталій Атаманчук 26 років пропрацював начальником ділянки на шахті, а потім 9 років – начальником ділянки донецького Метробуду. До арешту проходив медичне обстеження, бо мав проблеми із здоров’ям. Зараз Олена передає ліки та передачі до СІЗО №5 в Донецьку. Але про стан батька їй нічого невідомо. Так само за ці два роки в ОРДО не заявили про причину «арешту» звичайного пенсіонера і взагалі не проінформували, що бойовики затримали його.
«Я писала листи до Прокуратури, СБУ, президента, Європейського суду та навіть до Червоного Хреста і ООН. Але жодна з організацій не змогла мені відповісти, де батько: усі організації кажуть, що список узгоджується на мінських переговорах. З антитерористичного центру СБУ письмово повідомляють, що батько є у списку на обмін, який мають обговорити на наступній зустрічі у рамках «Мінська». Європейський суд своїм рішенням зобов'язав обидві строни, Росію та Україну, надати повну інформацію про мого батька; Україна ці документи надала, від РФ інформації немає», – коментує Олена.
ОРДО дійсно жодного разу не публікувало інформацію про Віталія Атаманчука та його так званий арешт. Не з'являлося і відео з його «допитом».
Більше про жертв переслідування бойовиків читайте і дивіться тут
Читайте ще: «Вони гниють там заживо». Історії полонених спецпризначенців
