(Рубрика «Точка зору»)
Помічник президента Росії Юрій Ушаков заявив, що саміт лідерів країн «нормандського формату» повинен бути ретельно підготовлений і принести результати. А проводити зустріч «просто так» Москва не хотіла б.
Ці слова, швидше за все, президент Росії Володимир Путін скаже своєму французькому колезі Емманюелю Макрону під час їхньої зустрічі, яка має відбутися 19 серпня. Репліка Ушакова, власне, саме Макрону і адресована. Французький президент, як і його український колега, останнім часом говорить про необхідність інтенсифікації зустрічей в «нормандському форматі». Для Макрона такий саміт – особливо якщо він відбудеться з ініціативи Парижа – стане демонстрацією посилення політичної ролі Франції. Адже коли «нормандський формат» тільки запускався, попередник Макрона Франсуа Олланд, на думку багатьох спостерігачів, швидше підтримував федерального канцлера Ангелу Меркель. Але така роль явно не може сподобатися чинному французькому президентові, амбітність якого є добре відомою.
Не менш амбітним є і Володимир Зеленський, для якого проведення «нормандського саміту» – як не завершилася б така зустріч – стане доказом ефективності зусиль нової української влади щодо припинення війни на Донбасі. Адже таких зустрічей не проводили вже кілька років – і могло здаватися, що відсутність результатів безпосередньо пов'язана з відсутністю регулярних контактів лідерів. Хоча це не так.
Не так просто тому, що амбіції Макрона або Зеленського – це просто невеликі пагорби в порівнянні з «еверестом» амбіцій Путіна. Російському президенту просто не потрібно сприймати всерйоз французького або українського колег. Не потрібно хоча б тому, що і президент України, і президент Франції очолюють демократичні країни, в яких проводяться регулярні альтернативні вибори. Так чому б Путіну не дочекатися зникнення з політичної сцени і Макрона, і Зеленського – як дочекався він зникнення і Олланда, і Порошенка? А Путін, як схоже він переконаний, може керувати Росією стільки, скільки захоче, йому нема куди поспішати.
Путін може «нагородити» Макрона і Зеленського
І з проведенням саміту «нормандської четвірки» теж поспішати нікуди. Для Путіна його участь у такій зустрічі – це нагорода тим, хто хотів би його там побачити. Макрона він може «нагородити» в разі, якщо французький президент посприяє в інтенсивному тиску на українського колегу, змусить його погодитися на російські умови закінчення конфлікту. А Зеленського «нагородить» за відмову від європейської і євроатлантичної інтеграції України, закріплення за Донбасом особливого статусу автономії в складі України, відмову від претензій на «російський Крим».
Читач може сказати, що президент Франції ніколи не дозволить собі вимагати від президента України відмовитися захищати національні інтереси власної країни – принаймні, публічно. І президент України від захисту національних інтересів своєї держави не відмовиться.
Але це, в першу чергу, означає, що зустрічі лідерів країн «нормандського формату» в найближчому майбутньому очікувати не варто. А варто – подальших зусиль Кремля з дестабілізації ситуації в Україні.
Тому що російському президенту і його помічникам може здаватися, що тільки послаблення позицій українського керівництва може змусити Володимира Зеленського погодитися капітулювати перед Кремлем.
А така капітуляція і є саме той «конкретний результат», про який говорить Юрій Ушаков.
Віталій Портников ‒ журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
