Доступність посилання

ТОП новини

Зворотній бік Станиці Луганської. Коли на Донбасі почнеться розведення військ?


Попереджувальний знак на КПВВ «Станиця Луганська»
Попереджувальний знак на КПВВ «Станиця Луганська»

Розведення військ і створення зон безпеки на лінії фронту – одна з угод, які досягли в Мінську, але досі не втілили в життя. Після обрання Володимира Зеленського президентом і оновлення української делегації на переговорах – відведення військ знову на порядку денному. Що про це думають на лінії розмежування і чи стане розведення в Станиці Луганській першим етапом реального припинення вогню на Донбасі? Розбиралися журналісти спеціального проекту Радіо Свобода «Донбас.Реалії».

Щодня 10 тисяч людей пішки перетинають лінію розмежування у Станиці Луганській. Більшість з них – літні люди. Вони жаліються – часто у чергах доводиться стояти 5 годин, а то й більше.

«Рачки ліземо, там же ж трап, ні, ну ви що, з глузду з’їхати. Не можна хіба міст зробити… Україна чи, ви що, це дурдом. Це Чумацький шлях, мені бабуся розказувала, сто років тому по сіль люди ходили, а ми за чим ходимо? Знущаються над людьми», – розповідає журналістам бабуся, що переходила міст.

Перехід зі Станиці Луганської до териорії, яка контролюється проросійськими бойовиками
Перехід зі Станиці Луганської до териорії, яка контролюється проросійськими бойовиками

Зі зворотного від КПВВ боку – територія, яку контролюють бойовики. Недалеко від Станиці – село Миколаївка. Поруч із нею – колишнє дачне селище. У розпал літа тут ні душі – занедбані дитячі майданчики, розруха і оголошення про те, що в будинках порожньо.

Я цього не розумію, мені лиш би не вбивали, не стріляйте, дітей не вбивайте
Жителька непідконтрольних Україні територій

Станиця Луганська, змучене війною передмістя Луганська, знову на слуху на переговорах в Мінську. В Станиці вкотре запланували розвести війська ЗСУ і бойовиків. Жителі непідконтрольних територій на камеру кажуть – не розуміють подробиць Мінського процесу, їх хвилюють більш зрозумілі, наближені до реального життя, речі. Подекуди – повторюють меседжі російської пропаганди.

Жінка, яка живе на тимчасово непідконтрольній Україні території на Донбасі
Жінка, яка живе на тимчасово непідконтрольній Україні території на Донбасі

«Я цього не розумію, мені лиш би не вбивали, не стріляйте, дітей не вбивайте і їдьте ви… Оце чую, що із Західної України, хай їдуть додому, хай люди миряться», – каже журналістам «Донбас.Реалії» жінка з непідконтрольних Україні територій.

«Стріляють прямо перед нами» військовий ЗСУ

Історії з відведенням військ вже три роки. Українська армія і бойовики в районі КПВВ повинні були відійти від займаних позицій на 1 кілометр углиб. В цілому відведення військ погодили на трьох ділянках фронту.

Восени 2016 року зони безпеки створили в районі Богданівки Донецької області. А також в Золотому Луганської області. В Станиці Луганській розведення сторін зривалося десятки разів. Зараз українську армію і бойовиків тут розділяє зруйнований міст через річку Сіверський Донець.

Головна умова для відводу військ – 7 днів тиші. Українські військові запевняють – бойовики постійно порушують ці домовленості. Військовий ЗСУ В’ячеслав показує свіжі сліди від куль на бетоні і колодах.

«А стріляють прямо перед нами, тут 380 метрів, небагато, будь-яка стрілецька зброя дозволить дістати», – каже він.

Обстріл, який зірвав розведення військ 10 червня зафіксований і в звіті місії ОБСЄ.

Звіт ОБСЄ про обстріл в районі Станиці Луганської
Звіт ОБСЄ про обстріл в районі Станиці Луганської

«9 червня на ділянці розведення в районі Станиці Луганської спостерігачі бачили 7 свіжих пробоїн: 6 пробоїн у військовому загородженні з південної сторони передової позиції Збройних сил України та 1 пробоїну в південній стороні дерев'яної колоди на спостережному пункті. За оцінкою СММ, усі пробоїни утворилися внаслідок вогню зі стрілецької зброї з південного напрямку», – йдеться у звіті місії.

«Розведення сил» на камеру?

10 червня бойовики на камери підконтрольним їм телеканалів показово починали відводити війська. З телевізорів на тимчасово непідконтрольній Україні території лунало, що Україна нібито знову зірвала розведення сил на КПВВ «Станиця Луганська», у той час коли бойовики запускали «сигнальну ракету про готовність до розведення сил».

Війсоквослужбовець ЗСУ В'ячеслав, який служить на КПВВ «Станиця Луганська»
Війсоквослужбовець ЗСУ В'ячеслав, який служить на КПВВ «Станиця Луганська»

Військовослужбовець Збройних сил України, який в той день був на посту КПВВ «Станиця Луганська» В’ячеслав розповідає, що йому вдалося побачити.

«О п’ятій ранку приїхали машина з російськими військовими, форма нова, начищені, вибриті, берці почищені, привезли боєприпаси ті самі, ящики, вивантажили з машини, кулемет вивантажили і машина від’їхала, приїхала камера, зняли показово як на цю машину під’їхали, завантажили ці самі боєприпаси, кулемет, сіли і поїхали, все», – каже військовослужбовець ЗСУ.

Показово, що навіть в Богданівці і Золотому, де три роки тому вдалося створити зони безпеки, очікуваного ефекту вони не принесли. Місія ОБСЄ чи не кожен день фіксує там обстріли.

Ми тільки звідси «знімемося», вони сюди ж зайдуть, їм все одно, їм би шмат території «відхапати»
Військовослужбовець ЗСУ

У підсумку в районі Золотого влітку минулого року ЗСУ повернули під свій контроль район, який місцеві називають «шахта Батьківщина», а потім зайшли в сусідній хутір Вільний. Як результат, сторони не тільки не віддалилися один від одного, а стали ще ближче.

«Нам накажуть – ми зробимо, але з того боку ніхто не буде ні дивитися, ні рахуватися з якимись-то рішеннями. Ми тільки звідси «знімемося», вони сюди ж зайдуть, їм все одно, їм би шмат території «відхапати», це як не знаю, як «добрий вечір», – розповідає український військовий.

Міст і перемир’я

За словами українських представників у тристоронній контактній групі в Мінську, розведення сторін у Станиці Луганській дозволить відновити міст, який щодня перетинають тисячі людей. З іншого боку українські військові побоюються, що тоді бойовики, використовуючи бронетехніку, можуть спробувати увійти в населений пункт, і закріпитися там.

«Скільки ми чули про ініціативи української сторони, яка озвучувалася в Мінську, про припинення вогню. Який результат? Результат полягає в тому, що на сьогоднішній день проросійські бойовики продовжують вести вогонь. Протягом останніх 5-ти років ми бачили, що всі зусилля команди 5-го президента Порошенка розбивалися об небажання російської сторони реалізовувати будь-які угоди. З тією ж проблемою зіткнувся і Володимир Зеленський зі своєю командою», – зауважує екс-спікер генерального штабу ЗСУ Владислав Селезньов.

Аналітики також додають – навіть якщо припинення вогню відбудеться, подальші дії сторін також можуть викликати дискусії і різночитання.

Ігар Тишкевич, аналітик Українського інституту майбутнього
Ігар Тишкевич, аналітик Українського інституту майбутнього

«Припинення вогню, за великим рахунком, – це пункт перший Мінських угод. Питання, з чим це припинення вогню і з якими наслідками буде пов’язано, що буде далі? Нагадаю, є така річ як різночитання. Тобто, українське прочитання – це припинення вогню, відведення озброєнь, контроль над кордоном, потім політика. Російське – припинення вогню, економіка, самоврядування, потім, можливо, кордон. Для Російської Федерації критично важливо де-факто визнання суб’єктом так званих «ДНР», «ЛНР», – зазначає аналітик Українського Інституту майбутнього Ігар Тишкевич.

Чергові переговори в Мінську призначені на 19 червня. Українські військові в Станиці Луганській обладнають нові позиції і готові відійти на кілометр углиб. Хоч і без особливого бажання.

«Є пам’ятник, що саме на цій позиції хлопці загинули, ще в 2015 році їм поставили пам’ятник і тепер, зараз ми відійдемо, цю позицію як знімати і за що вони загинули і за що їх вбивали….», – розповідає військовослужбовець ЗСУ В’ячеслав.

А слова про чергове перемир’я на лінії фронту поки залишаються лише словами, зауважують військові.

ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»:

  • Зображення 16x9

    Ярослав Кречко

    Кореспондент та ведучий телепроєкту «Донбас.Реалії». У редакції Радіо Свобода – з 2017 року. Закінчив факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. У телевізійній журналістиці – з 2007 року. Спочатку працював у Львові, з 2011 року – у Києві. З літа 2014 року висвітлюю події на Донбасі.

XS
SM
MD
LG