Едуард Штагер
Станично-Луганський краєзнавчий музей збирає експонати з усієї України. Так його працівники хочуть розповісти відвідувачам (а з-поміж них велика частина – жителі окупованої території) не тільки про луганський край, а й про всю Україну, культурно об'єднуючи її. Вони пояснюють: фінансово вкладатися в музей у прифронтовій смузі мало хто хоче. Але вони налаштовані не лише зберегти, а й оновити експозицію.
Це практично лінія розмежування. Саме Станицю Луганську першою бачать люди, які перетинають КПВВ з боку окупованої частини Луганщнини. Для них це – вітрина України.
У 2014 році в краєзнавчий музей потрапив снаряд. Наразі музей відновлено, і його працівники пропонують українцям із усіх областей надсилати старі, цікаві, пам'ятні речі, які стануть експонатами музею.
Першим кроком до цього став приїзд до Станиці Луганської львівської письменниці Вікторії Амеліної, яка подарувала музею декілька свої видань. Вікторія на своїй сторінці Facebook закликала усіх доєднатися до відновлення музею.
«Я є рупором, який може донести до більшої кількості людей цю інформацію», – каже вона.
Музейники ховали експонати у бомбосховище
Що можна подарувати? Це можуть бути рушники, вишиванки, серветки, сорочки, посуд, старі фотографії, статуетки тощо. Директор музею Олеся Милованова розповіла, що попри бойові дії, експонати музею майже повністю вдалося зберегти.
«Ми відновили музей після потрапляння снаряду, витратили мільйон на відбудову. Майже усі експонати були збережені, під час обстрілу працівники музею переносили у сховище близько 20 тисяч експонатів. Але грошей на нові експозиції немає, люди не бажають виділяти грошей на експозиції в музей прифронтової зони. Тому ми й закликали людей з усієї країни долучитися до цього дійства. До нас приходять люди з окупованої сторони, вони не знають, як до них тут будуть ставитися. Вони намагаються приховати, що вони звідти, але ж це видно. Ми хочемо, щоб вони відчували єдність з усією країною. У такому становищі це необхідно, бо люди хочуть доторкатися до культури», – каже Олеся Милованова.
Нам почали дзвонити люди з Івано-Франківщини, Львівщини, Чернігівщини. Перше, що люди питають, – це як ми тут
Цей проект спробували реалізувати ще раніше, але він тоді не знайшов відгуку в людей – самотужки музейники не могли його як слід розрекламувати. «Ми писали листа й раніше, але мала кількість людей знала про музей, – каже Олеся Милованова. – Після візиту Вікторії Амеліної про нас дізнались більше людей. Нам почали дзвонити люди з Івано-Франківщини, Львівщини, Чернігівщини. Перше, що люди питають, – це як ми тут, питають про наше становище. Це дуже приємно, що вони переймаються через нас. Питають, які експонати можна передати, що нам підійде. Дзвонили й літні люди, які дізналися через молодь про нас, телефонує й молодь, це дуже приємно. Ми сподіваємось, що в нас усе вийде».
Ми запитали в директора: чи будуть якось позначатись люди, які відсилають експонати?
Діти заходять до музею до й після школи, приносять якісь старі монети, метеликів... та бігають подивитися на улюблений скелет
«Так, звісно, ми націлені на це, щоб потім можна було показати експонат та розповісти історію того, хто його надіслав», – відповідає вона.
За словами Олесі Милованової, хоча музеї повинні самі себе фінансувати через продаж квитків та сувенірів, вона переконана: музей повинен бути безкоштовним.
«Я вважаю, що, якщо заробляти – то тільки з продажу сувенірів. Бо є люди, особливо зараз, які не можуть знайти зайвих грошей, щоб прийти до музею. Тому це повинно бути безкоштовно. Хочеться, щоб приходила й молодь. У нас є так звані постійні клієнти, це діти, які заходять до музею до й після школи, приносять якісь старі монети, метеликів та бігають подивитися на улюблений скелет», – зазначає Олеся Милована.
Долучитися до проекту може кожен, написавши директорці музею у Facebook.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)
