(Рубрика «Точка зору»)
Білорусь і Росія перебувають на порозі повномасштабної інформаційної війни. Ознаки цього:
- Слабка спроба Мінська оскаржити російські звинувачення викликала різку відсіч із російського боку.
- На політичному порядку денному Росії білоруська тема піднялася вгору.
- Залп російських телеканалів свідчить про те, що в Кремлі Білоруссю вирішили зайнятися серйозно.
- Тактика офіційного Мінська, яка добре працювала раніше, зараз не спрацьовує.
Ну ось і дочекалися. Цілий минулий рік атаку на Білорусь із фейками і алармістськими прогнозами влаштовували тільки маргінальні російські медійні ресурси. Зараз вистрілили федеральні телеканали Росії.
Це при тому, що білоруська влада поки що не давала для цього великого приводу. Були тільки натяки Лукашенка про те, що Білорусь у найближчі роки будуть «пробувати на зуб», що «під батогом ми більше ніколи ходити не будемо», що «Росія може втратити союзника». Це досить невинні репліки в порівнянні з тими різкими оцінками позиції Москви, які лунали протягом минулого часу і не викликали ніякої реакції Кремля.
А тепер навіть слабка спроба якось оскаржити російські звинувачення викликала одразу різку відсіч.
11 січня офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова спростувала заяву Лукашенка про втрату союзника. 14 січня прем’єр-міністр Росії Дмитро Медведєв зазначив, що обсяг підтримки Білорусі за останні роки оцінюється в мільярди доларів, і що Мінськ повинен це поважати. Глава російського уряду натякнув, що Росія дає Білорусі кредити і не вимагає їх повертати.
Одночасно в кампанію включилися російські федеральні телеканали. У неділю, 13 січня, у передачі «Вести недели» на телеканалі «Росія 1» ведучий Дмитро Кисельов зробив різкий випад на адресу Мінська. Потім, 14 січня телеканал НТВ показав сюжет про зростання націоналізму в Білорусі.
Причому, якщо НТВ обурювався білоруськими націоналістами, то Кисельов обрушився саме на Лукашенка. Але обидва канали розглядають нинішній білорусько-російський конфлікт крізь призму конфронтації Росії з Україною і Заходом.
Слід зауважити, що інші російські ресурси критикують лінію Москви щодо Білорусі. «Новая газета», відомі публіцисти на кшталт Миколи Сванідзе, Леоніда Парфьонова вельми скептично оцінюють спроби Кремля змусити Мінськ до інтеграції.
Тобто на політичному порядку денному Росії білоруська тема піднялася вгору, стаючи набагато актуальнішою і важливішою, ніж іще зовсім недавно.
Другий висновок полягає в тому, що в Кремлі Білоруссю вирішили зайнятися серйозно. Якщо відразу два федеральні канали два дні поспіль залпом б’ють по Білорусі, то очевидним є те, що був дозвіл згори. І надії Лукашенка на те, що десь там у кулуарах, у переговорах спільної робочої групи можна забалакати росіян, узяти їх замором, навряд чи збудуться.
Тепер перед керівником Білорусі постають як мінімум два варіанти. Перший полягає в тому, щоб спертися на громадськість, громадянське суспільство, на опозиційних націоналістів, на Захід, щоб протистояти тиску з боку Москви.
Другий варіант – це спроба довести Росії свою проросійськість, якраз борючись із білоруськими націоналістами, лякаючи ними Москву. Здається, що Лукашенко обере другий варіант.
(В ефірі першого каналу білоруського ТВ на церемонії вручення премії «За духовне відродження» Олександр Лукашенко частину своєї промови говорив білоруською – цей фрагмент тривав 2 хвилини – потім перейшов на російську. У відео-ролику фрагмент показаний не повністю:)
Оглядач білоруської редакції Радіо Свобода Юрій Дракохруст писав раніше, що білоруський лідер узяв на озброєння тактику – сховатися від російської анексії в міцних обіймах тієї ж Росії. Так ось, схоже, що ця тактика, яка добре працювала раніше, зараз не спрацьовує. Перемир’я закінчилося. Випади російських федеральних телеканалів свідчать про те, що в хід пішла важка артилерія. Будемо чекати наступу.
Валерій Карбалевич – політичний оглядач Білоруської редакції Радіо Свобода
Думки, висловлені в точці зору, передають погляди самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції.
