(Рубрика «Точка зору»)
Сьогодні Вселенський патріарх Варфоломій підпише томос щодо надання автокефалії Православній церкві України. Процес створення самостійної церкви, який ще кілька місяців тому здавався нездійсненним навіть відчайдушним оптимістам, формально завершиться наступного дня, коли патріарх у соборі святого Георгія Переможця вручить томос першому предстоятелю автокефальної української церкви митрополиту Епіфанію.
Зрозуміло, що це лише документальне завершення процесу. Насправді все тільки починається. Російська православна церква і політичне керівництво Росії будуть і далі намагатися зробити все можливе, щоб перешкодити визнанню ПЦУ світовим православ’ям. Витрачатимуться мільйони доларів, будуть діяти пропагандистські і дипломатичні апарати церкви і держави. До спроб перешкодити становленню української церкви будуть залучати ієрархів і прихожан Російської православної церкви в Україні – їх змусять відвідувати православних ієрархів світу і доводити, що «єдиною канонічною церквою» України є не українська, а російська церква. Але процес будівництва нової церкви це вже не зупинить, я б навіть сказав – прискорить. Тому що паралельно з процесом цього будівництва буде відбуватися процес розкладання і деградації чужої церкви на українській землі.
Звичайно, процес визнання автокефалії Православної церкви України не буде швидким – це зовсім не те ж саме, що визнати незалежність держави. Але за кілька десятиліть ми просто забудемо про сумніви і проблеми, мало хто навіть згадає, що колись в Україні була не українська, а російська церква. І мало хто зможе відповісти на питання – а чому власне так було, чому процес визнання нової церкви був таким непростим. Тому що це абсолютно природно – своя країна і своя церква, тим більше в такій великій країні.
Поява Православної церкви України вже сьогодні докорінно змінила розклад сил у православному світі. Вона нагадала про можливості Вселенського патріархату, вона продемонструвала, що насправді означає лікувати розкол і що таке – провокування розколу серед вірян. Вона назавжди позбавила Московського патріарха необґрунтованих претензій на провідну роль у православному світі. І це – ще до підписання томосу!
Сам процес визнання іншими православними церквами нової сестри-церкви буде не менш вражаючим. Самі спроби зупинити визнання цієї церкви будуть щоденними сеансами самовикриття і ганьби, демонстрацією того, хто думає про Бога і людей, а хто – про політику і Путіна. Так що не варто сумніватися в історичній значущості процесу становлення нової церкви – і для нас, і для тих, хто буде намагатися йому перешкодити.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Філарет про Собор, конкурентів Епіфанія і шантаж КДБ
Парламент ухвалив рішення щодо перейменування УПЦ (МП) в Російську православну церкву
УПЦ (МП) у Криму благословляє окупантів на захист Росії і освячує їхню зброю
Ризька картотека: РПЦ і КДБ. Це актуально і для України
УПЦ (МП) допомагала Гіркіну готувати анексію Криму – СБУ
