Шантаж смертю. Чого доб’ється Олег Сенцов

Олег Сенцов, український політичний в’язень в Росії, голодує вже 51 день, вимагаючи звільнити 64 українців із російських в’язниць. Що може змусити Путіна звільнити Сенцова, який не йде на жодні компроміси? На що чекає Кремль? І які політичні наслідки чекатимуть Росію, якщо б один із українців помер у російській в’язниці? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії розповіли виконавчий директор Інституту світової політики Євген Магда та російський правозахисник Олексій Козлов.

​– Мабуть, усі українці та росіяни в курсі про хід подій навколо голодування Олега Сенцова. Яку тактику обрав Кремль, чому не відбувається обміну?

Євген Магда: Я не впевнений, що усі росіяни в курсі. Їх зараз активно харчують темою Чемпіонату світу з футболу, тим більше в контексті перемоги над Іспанією. Оскільки вся інформаційна машина Російської Федерації є підконтрольною, то про Сенцова, наскільки я розумію, у російських медіа мова ведеться мінімально. Хіба що у так званих ліберальних медіа.

Але що цікаво, минулого тижня був лист режисера Сокурова до Петра Порошенка із закликом дати змогу звільнити Сенцова, а потім одразу кілька російських лідерів громадської думки почали просувати дезінформацію про те, що смерть Сенцова може бути вигідна Порошенку та Україні, тому що вони отримають незламного героя.

Україні потрібен живий Олег Сенцов, як і всі наші громадяни, які на сьогодні перебувають за ґратами Російської Федерації.

Це виклик російській системі. Те, що Олександр Кольченко навіть кілька днів голодував, людина, у якої були проблеми з вагою і для якої це голодування являло реальну небезпеку. Як і для Володимир Балуха, Олександра Шумкова, Станіслава Клиха та інших. Ми насправді в Україні не знаємо точної інформації про всіх. Ми можемо собі тільки уявити, що відбувається в російській, так званій, пенітенціарній системі.

– Ви довіряєте усій інформації, яка надходить про Олега Сенцова зокрема? Дуже багато коментарів, але Олег спілкується тільки через адвоката, через листи.

Євген Магда: Я намагаюсь реагувати з певним скепсисом на всю інформацію. Олег Сенцов вже понад 50 днів голодує, понад 100 днів голодує Володимир Балух, вони найбільш відомі, тому що до них привернуто найбільше уваги.

Те що у Лабитнангі, де сидить Сенцов, а це за Полярним колом, побувала російський омбудсмен Москалькова, теж свідчення того, що ситуація достатньо важка. І треба віддати йому належне, що він максимально використав свій шанс у сенсі голодування. Тобто Росія дійсно змушена докладати зусиль для того, щоб ситуація навколо Сенцова не вилізла назовні.

​

– Яку тактику обрав Володимир Путін?

Євген Магда: Перше – ігнорування. Нічого не відбувається, не може відбуватися щось, не підконтрольне Путіну. Друге – будь-яку поступку в Росії сприймають як слабкість. Третє – у Росії є значний досвід, ще радянський, каральної роботи щодо голодуючих. Адже голодування це спосіб, який використовували й радянські політв’язні. Примусове годування визнане тортурами, але я не думаю, що це якось зупинить Росію.

У спорті є поняття тягнути час, Росія так само тягне час. Вона думає, що якщо ця ситуація збережеться до 15-16 липня – до завершення Чемпіонату світу з футболу, потім до зустрічі Путіна й Трампа – то все можна буде спустити на гальма. Але я досі не бачу виходу з цієї ситуації для Росії, який дозволить їй зберегти обличчя. З іншого боку, я не бачу якихось дій західного світу. Є лише резолюція Парламентської асамблеї Ради Європи із закликом звільнити українських політичних в’язнів у Росії, все. Пройшла Рада Євросоюзу – нічого.

– Це міг би бути привід, якби один із західних лідерів попросив Володимира Путіна помилувати Олега Сенцова, тоді Путін міг би зберегти обличчя.

Євген Магда: Мені здається, це має бути колективним виступом. Тому що «Велика сімка» і Євросоюз, виступ світових лідерів із закликом помилувати Олега Сенцова міг бути достатньо потужним.

Але в Росії був генеральний секретар ООН Гутерріш і він нічого публічно не сказав про Олега Сенцова. Він сказав про чудово організований Чемпіонат світу з футболу. Якщо генеральний секретар ООН не ставить так питання, то ми живемо у якомусь деформованому світі?

– Олексію, ви посилалися на випадок з Олександром Марченком, радянським дисидентом. 4 серпня 1986 року Анатолій Марченко оголосив голодування з вимогою звільнити усіх політв’язнів у СРСР. Чим завершився цей випадок і чи можна проводити паралелі з Олегом Сенцовим?

Олексій Козлов: Певні аналогії можна проводити за вимогами.Результатом було звільнення частини політв’язнів та самого Марченка. Але, на жаль, його здоров’я було підірване і через певний час він помер.

Я намагався знайти позитивні приклади голодування, і на жаль, ні Марченко, ні відоме голодування ірландської республіканської армії не завершилися позитивними результатами. Але тим не менше, це один із небагатьох інструментів тиску, який залишається у людей, що перебувають в ув’язненні у такій системі. І ми повинні ставитися до цього із серйозною увагою та повагою.

– Чи розуміють ризик у Кремлі, що Олег Сенцов може померти? Чи на що там чекають?

Олексій Козлов: Я думаю, чекають на якісь серйозні пропозиції. Наступний хід за Євросоюзом або «Великою сімкою», тобто за серозними структурами. Низка європейських лідерів висловила занепокоєння, але вони не можуть говорити у цьому контексті про помилування, тому що з точки зору європейського дискурсу Олег Сенцов не винний.

Вони самі перебувають у пастці, тому що вони не можуть запропонувати порушити всю схему відносин: це українські політв’язні в Росії, бойові дії на Сході, захоплення Криму і так далі.

Можливо, якийсь варіант, який був використаний із Ходорковським. Коли не лідер країни, а один із міністрів, який володіє певною вагою, почав би якісь переговори про звільнення – так це можливо. Але поки що я не чув чогось подібного.

– Неприємно ставити таке запитання, але це потрібно обговорювати: ви розгадаєте можливість того, що Олег або інший український політв’язень може померти в Росії? Якими наслідками це може бути для Росії? Чи її пенітенціарна система нікому не дозволить померти?

Олексій Козлов: Я думаю, що вони докладуть усіх зусиль, щоб цього не сталося. Але один із політв’язнів голодує вже дуже довго, навіть примусове годування може не закінчитися успішно для російської влади.

Окрім обурення прогресивної спільноти, навряд чи це викличе щось подібне з боку оточення Росії. Тут так само як з радянськими дисидентами, які голодували, вмирали і нічого особливого не відбувалося. Тому тут я можу висловити тільки журбу з цього приводу. На жаль, привернення уваги до цієї проблеми – це максимальний результат, який може бути досягнутий у цей момент. Але це не означає, що потрібно зупинятися.

Євген Магда: Те, що відрізняє цю ситуацію, на мій погляд, від голодувань, які були у 1970-1980 роках, тоді Радянський Союз був імперією зла. І була консолідована позиція західноєвропейських країн і США. Але все одно вони так само продовжували купувати радянський газ, як вони зараз купують російський. Важко переконати людей, які роблять великий бізнес, отримують на цьому значні кошти, що відносини з Росією треба згорнути.

Сенцов назвав цифру: 64 людини перебувають у російських в’язницях. А в Україні на обмін офіційно озвучено 23. Світовій спільноті примусити до чого Росію складно: ядерний арсенал, найбільша територія у світі, статус постійного члена Ради безпеки ООН. Росія дуже ефективно використовує демократичні процедури у своїх цілях і протидіяти цьому можна тільки спільними зусиллями. Зараз таких спільних зусиль публічно не спостерігається.

– Що ще може Україна та українці зробити для звільнення своїх політв’язнів у Росії?

Євген Магда: Для перемоги зроблено недостатньо, якщо зроблено не все. А перемога – живі українські політичні в’язні, які повернулися додому. Чим більше українське суспільство демонструє готовність вийти за Сенцова на вулиці і чим менше обговорює у соціальних мережах перебіг Чемпіонату світу з футболу, тим більш показово це виглядає.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

​(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)