Президент США Дональд Трамп та лідер Північної Кореї Кім Чен Ин повинні зустрітися у Сінгапурі на саміті, який стане першим між лідерами цих країн-суперників. Ось десять інших історичних моментів у відносинах між Сполученими Штатами та Північною Кореєю (за матеріалами агентства The Associated Press).
Корейська війна
Ці дві країни – США і Північна Корея – боролись на протилежних сторонах трирічної війни на початку 1950-х років. Тоді загинули мільйони людей, серед них 36 тисяч американських солдатів. Війна почалася в червні 1950 року, коли північнокорейські війська перейшли кордон на 38-й паралелі та почали несподіваний наступ. Слабкі південнокорейські війська втратили майже всю свою територію. Але коаліція з 16 країн під керівництвом Сполучених Штатів Америки за мандатом Організації Об’єднаних Націй взяла на себе оборону Південної Кореї. Північнокорейських загарбників вигнали, витиснувши їх глибоко на Північ. Та на боці Північної Кореї втрутився Китай, у свою чергу витиснувши війська ООН. Активна фаза бойових дій закінчилася в липні 1953 року, однак перемир’я не було скріплене мирним договором. Півострів досі залишається формально у стані війни. США досі мають на території Південної Кореї близько 28 з половиною тисяч своїх військовослужбовців.
Захоплення корабля-шпигуна
У січні 1968 року катери північнокорейських військово-морських сил напали на американський розвідувальний корабель «Пуебло» поблизу східного узбережжя своєї країни і захопили його. в перебігу операції загинув один американський військовослужбовець, решта 82 перебували 11 місяців у полоні, де їх били під час допитів. Згодом, після того, як чільний представник США на переговорах підписав заяву, яка підтверджувала, що корабель незаконно увійшов у територіальні води Північної Кореї, їх відправили на батьківщину. Сам корабель USS Pueblo, пришвартований до берега річки поблизу Військового музею в Пхеньяні, виставлений як експонат музею. Це єдиний корабель ВМС США, захоплений іноземною державою.
Убивство сокирою
У серпні 1976 року двоє американських солдатів були вбиті під час інциденту, який називають «Інцидент із убивством сокирою». 18 серпня 1976 року американці (формально «сили ООН» із південнокорейцями вирішили обрубати гілки тополі, які загороджували влітку огляд між контрольним і спостережним пунктами в демілітаризованій зоні на кордоні між Північчю і Півднем – там, у так званій Спільній зоні безпеки, було єдине місце, де військовослужбовці всіх сторін несли службу поруч. Незабаром після початку цієї акції з'явилися північнокорейські солдати і зажадали припинити роботу. Отримавши відмову, вони атакували американців кийками і сокирами, в результаті чого двоє військовослужбовців США були зарубані на смерть, ще дев’ять були серйозно поранені. Через три дні американський інженерний взвод і південнокорейський спецназ провели раптову масштабну спецоперацію вирубки тополі, яка зайняла 42 хвилини. В повітрі демонстративно були присутні вертольоти і літаки США, включно зі стратегічними бомбардувальниками B-52, здатними нести ядерну зброю. Напругу тоді розрядила заява північнокорейського лідера Кім Ір Сена (діда нинішнього лідера Північної Кореї Кім Чен Ина), який висловив жаль у зв’язку з убивством.
Картер відвідує Північ
У червні 1994 року колишній президент США Джиммі Картер вирушив до Північної Кореї через демілітаризовану зону, і провів два кола тривалих переговорів із тодішнім лідером Кім Ір Сеном з метою вирішити один із ранніх раундів ядерної конфронтації. Повернувшись на Південь, Картер передав пропозицію Кім Ір Сена про проведення міжкорейського саміту, підтриману президентом Південної Кореї Кім Йон Самом. Щоправда, перший міжкорейський саміт не відбувся, бо Кім Ір Сен помер від серцевого нападу в липні 1994 року. Його син Кім Чен Ір успадкував владу і провів перший спільний саміт із тодішнім президентом Південної Кореї Кім Де Джуном у 2000 році.
Рамкова угода
У жовтні 1994 року Сполучені Штати підписали визначальну рамкову угоду з Північною Кореєю щодо ядерного роззброєння. Вона поклала тоді край місяцям очікування війни після погрози Півночі вийти з Угоди про непоширення ядерної зброї і перетворити весь свій запас ядерного пального на бомби. Згідно з документом, який отримав назву «Рамкова угода», Північна Корея взяла на себе зобов’язання припинити будівництво та використання реакторів і підприємств для збагачення урану і демонтувати їх в обмін на будівництво двох ядерних реакторів на легкій воді для виробництва електроенергії, і на постачання паливного мазуту. Угода розпалася 2002 року, коли посадові особи США звинуватили Північну Корею в прихованому здійсненні ядерної програми з використанням збагаченого урану.
Віце-маршал відвідує США
У жовтні 2000 року «права рука» Кім Чен Іра, віце-маршал Чо Мйон Рок полетів до Сполучених Штатів. Він став найвищим посадовцем із Північної Кореї, який відвідав країну свого ворога після закінчення Корейської війни. Він зустрівся із тодішнім президентом Біллом Клінтоном і передав йому особистого листа від Кіма. Під час цієї зустрічі було розроблено спільне комюніке, в якому йшлося про те, що ні Сполучені Штати, ні Північна Корея не мають ворожих намірів стосовно одне одного. Поїздка Чо Мйон Рока відбулася невдовзі після першого спільного корейського саміту, який відбувся того ж року.
Олбрайт їде на Північ
Через кілька тижнів після поїздки Чо Мйон Рока держсекретар США Мадлен Олбрайт здійснила візит до Пхеньяна, щоб спробувати організувати візит президента Клінтона до Північної Кореї. Вона зустрілася з Кім Чен Іром, і вони разом дивилися масовий гала-концерт «Аріран». Серед елементів цього дійства було створення велетенської «живої мозаїки» людьми з кольоровими таблицями в руках – вона зображала ракету, яка летить у небо. Примирливий настрій між двома країнами різко змінився після того, як посаду президента США у січні 2001 року обійняв Джордж Буш і запровадив тверду політику щодо Північної Кореї. Сам Клінтон урешті таки відвідав Північну Корею, але вже у 2009 році – як колишній президент США, – щоб домовитися про звільнення двох американських журналістів, яких там затримали.
Шестисторонні переговори
США повернулися за стіл переговорів (цього разу шестисторонніх) із Північною Кореєю у 2003 році – з участю Південної Кореї, Китаю, Росії та Японії. Під час переговорів, які з перервами тривали до 2008 року, Північна Корея знову зупинила свою ядерну активність і вивела з ладу деякі ключові елементи на своєму головному ядерному комплексі в обмін на безпекові, економічні та енергетичні вигоди. Але переговори перервалися на тлі суперечок довкола того, як перевірити факт роззброєння Північної Кореї. Пхеньян офіційно відмовився від переговорів у 2009 році – як вияв протесту проти міжнародного засудження забороненого Радою безпеки ООН випробування ракети великого радіусу дії.
Ескалація випробувань
Перебравши владу після смерті свого батька Кім Чен Іра наприкінці 2011 року, Кім Чен Ин почав здійснювати надзвичайно велику кількість випробувань зброї в рамках своєї заявленої мети створити ракети з ядерними зарядами, здатні досягати материкової частини Сполучених Штатів. Зокрема, 2017 року побоювання війни на Корейському півострові різко зросли після того, як Північна Корея провела шосте і найпотужніше ядерне випробування і три випробування міжконтинентальних балістичних ракет. Кім Чен Ин і Дональд Трамп обмінювалися грубими особистими образами та погрозами воєнних ударів.
Нова розрядка
Кім Чен Ин змінив тактику в 2018 році, відправивши делегацію на зимові Олімпійські ігри до Південної Кореї та провівши саміт із президентом Південної Кореї Мун Дже Іном. Кім запропонував вести переговори про свою ядерну програму, якщо йому буде забезпечена надійна гарантія безпеки з боку Сполучених Штатів. Існує глибокий скептицизм щодо того, чи захоче Кім Чен Ин повністю відмовитися від своїх ядерних озброєнь, але Трамп врешті-решт погодився зустрітися з ним на саміті. Найближчий помічник Кім Чен Ина та колишній начальник розвідки Кім Йон Чхоль поїхав до США з особистим листом від нього до Трампа після того, як державний секретар США Майк Помпео двічі побував у Пхеньяні і зустрічався з лідером Північної Кореї.
Над матеріалом працювала Людмила Ваннек
