Берлін – У столиці Німеччини відтепер пригощають українським борщем і варениками. Принаймні почали пригощати: на популярних у берлінців районних ярмарках харчових продуктів, котрі проводяться що вихідних, почав працювати стенд із поки що незвичною тут назвою: «Борщ і вареники». Пропонують їх відвідувачам українка Дарина Кравець та німець Марвін Майнке – обоє берлінські студенти. Вони започаткували такий власний «малий бізнес», щоб люди, посмакувавши традиційною українською їжею, дізнавалися про Україну не лише з негативних новин.
Щодо смакоти, то Дарина та Марвін уже досягли того, що їхнім борщем і варениками відвідувачі ласують охоче. Але прямували вони до «виходу» готового продукту понад рік, поки отримали ліцензію на право займатися такою діяльністю, адже правила щодо цього у Німеччині суворі. До того ж молоді підприємці пропонують екологічно чистий, так званий біопродукт: їхні страви можна споживати разом із вафельною тарілочкою, в якій їх подають, а ложки, виделки та ножі виготовлені з деревини. Відвідувачі вже оцінили старання студентів:
«Я пробував борщ і вареники з картоплею, грибами і паприкою. Дуже сподобалося! Борщ, на мою думку, вийшов легкий, можна сказати, літній. А ще порції чималі. Я й самим борщем наївся», – говорить турист із Одеси.
«Мені теж дуже сподобалося. Приготовлено все оригінально, дуже природньо. Видно, що тут є ідея повернутися до витоків, до традицій», – ділиться враженнями мешканка Берліна Сандра.
Борщ надихає на нові ідеї
Дарина Кравець – майбутній політолог і фахівець у царині медіа, а її хлопець Марвін Майнке здобуває освіту на електротехнічному факультеті берлінського університету. Власне, познайомилися вони в Берліні, куди дівчина приїхала навчатися сім років тому. А до чого тут борщ і вареники? Не таємниця: за перших відвідин Дарининої родини Марвіна пригостили борщем, звареним її батьком, який сам є великий мастак у цьому. Тоді Марвін дізнався, що борщ – суто українська страва:
«Мене здивував борщ, якого я до того не їв. Щоразу, як я їду в Україну, то замовляю батькові Дарини борщ, і ми його їмо вранці, вдень і ввечері, він став моєю улюбленою стравою. Це неймовірно, бо в борщі є все, що потрібно організмові, а також він дуже смачний», – переконаний хлопець.
На цьому ґрунті й народилася спільна ідея: залучити до смакування борщем, а також варениками співвітчизників Марвіна. Для Дарини зрозуміло, чому досі не тільки пересічні громадяни, а й гурмани вважали, що борщ – це російська страва:
«Ми звернули увагу, що в Берліні ніхто не пропонує українську їжу. Тут можна попоїсти італійські страви, піцу, карі. Є й азійські, а от суто української їжі немає. І взагалі, що пов’язують люди в Берліні з Україною? Кризи, війну, але мало хто знає про нашу культуру, а ще менше – про борщ. Багато хто вважає, що борщ – виходець із Росії. Нам захотілося, щоб люди більше дізналися про українську культуру, українські страви. Хочемо, щоб з Україною пов’язували і щось приємне, приміром, українські страви», – розмірковує Дарина.
Відкриття: українська кухня схожа на німецьку
Захотіли – почали реалізовувати ідею, розподіливши «ролі»: Дарина – натхненник і організатор, оскільки, як сама зізналася, вона взагалі не вміє … куховарити. То це робить Марвін, якому таке заняття до снаги. Хлопець охоче готує їжу. Не останньою чергою ще й тому, що сам любить смачно попоїсти. Утім, коли йшлося про підробіток, що для німецьких студентів – звично, то Марвін не захотів працювати в ресторані через щільний розклад занять в університеті. Але залюбки взявся за власну справу:
«Я люблю в принципі готувати все. І роблю це охоче. Українські страви люблю готувати, бо вони схожі на німецькі. Мені подобається проста їжа, яка смакує. Тому я багато готую українських страв. З українською кухнею познайомився тоді ж, як познайомився з Дариною», – говорить Марвін.
Дарина розповідає, що в її сім’ї куховарить мама, але в батька є кілька власних «фірмових» страв, які він готує неперевершено, серед них, власне, й борщ. Тому борщ, який вона з Марвіном пропонує на ярмарковому стенді в Берліні – від її батька. З м’ясом, бо батько не розуміє, як може бути борщ без м’яса. Щоправда, не зі свининою, а з яловичиною…
Поки що все тримається на оптимізмі, якого не бракує
Дарина та Марвін, щоб привабити відвідувачів, мають працювати з ціною. Утім, для них це, з’ясовується, не було найскладніше:
«У Німеччині великий плюс, що для бізнесу існують зрозумілі правила. Звичайно, допікає бюрократія: велика кількість папірців і дрібниць, на які слід зважати. Треба спілкуватися із санітарною інспекцією, яка дуже суворо стежить за нашою роботою. Особливий контроль за тим, щоб продукти були свіжі, як вони зберігаються, жорсткі стандарти якості води. Крім того, від нас вимагають постійного навчання на курсах, де йдеться про те, як працювати з продуктами, також щоб страви готувалися на кухні, а не будь-де. За правилами, це заборонено робити вдома, а місце продажу має відповідати стандартам гігієни», – ділиться досвідом Дарина.
Чи стало їхнє підприємство прибутковим? Молоді підприємці говорять, що сподіваються на це у … майбутньому. Поки що справа тримається на їхньому оптимізмі та підтримці не тільки близьких друзів, а й української громади. Адже працюють вони поки що вчотирьох – мають ще двох помічників: Анна Гільд та Лео Тьхен. Буває так, що доводиться звертатися до берлінських українців із закликом допомогти, приміром, наліпити … вареників! Адже справа ця копітка, а в Дарини та Марвіна принцип: усе має бути приготовлене вручну.
Хоч на прибутки їм поки що не доводиться розраховувати і вони лише сподіваються на це, але й оптимізму їх не позичати. У планах на віддалене майбутнє – відкрити в Берліні ресторан української кухні. А на найближче планують придбати пересувний трек – будиночок на колесах, щоб не доводилося його орендувати, як вони це роблять зараз. Але пишаються: устаткування для приготування борщу та вареників у них своє, власне!
