(Рубрика «Точка зору»)
Якби Олег Сенцов не оголосив голодування на невизначений термін, вимагаючи звільнення політичних в’язнів російського режиму, мало хто в Україні згадав би про тривале знущання з самого режисера. Чоловік, на захист якого висловлювалися провідні діячі культури всього світу, продовжує відбувати ув’язнення за злочин, якого він не скоїв.
І це ув’язнення Олега Сенцова та Олександра Кольченка ‒ як і постійні арешти та суди над кримськотатарськими активістами, як і ув’язнення Володимира Балуха ‒ не просто репресії. Це частина кримської тактики Володимира Путіна. Привчання українців і всього іншого світу до того, що «Кримнаш». І що на півострові російська влада може робити все, що їй заманеться. Може оголошувати українських громадян росіянами й судити за вигаданими звинуваченнями як власних громадян. Може продовжувати порушувати міжнародне право та кордони іншої країни ‒ тому що горезвісний Керченський міст, із помпою відкритий днями Путіним, ‒ це таке ж порушення міжнародного права, як і сам вкрадений Росією Крим. Може судити за дії, вчинені ще до проголошеної самими росіянами дати «приєднання» півострова. І зрозуміло, до чого все це. Ми маємо повільно, але неминуче переконуватися в безповоротності й безальтернативності злодійства.
Сенцов не дає жити у світі, де війна – десь далеко
Олег Сенцов ціною свого здоров’я ‒ можливо, свого життя ‒ протистоїть цьому огидному сценарієві. Він ‒ український політичний в’язень, який вимагає звільнення інших українських в’язнів Кремля. Він нагадує, що репресії проти нього та його товаришів ‒ це не просто політичні переслідування, це частина війни з Україною. Війни, яка триває і яку намагаються не помічати багато представників західного політичного істеблішменту й багато українських громадян. Сенцов не дає жити у світі, де війна ‒ десь далеко, а може, й зовсім немає її, і взагалі це проблема політиків, а нас, «маленьких людей», це все не стосується, ми будемо їздити в Росію, наче й не було нічого, відпочивати в Криму, платити податки країні-агресорові. Податки, з яких потім будуть братися гроші на озброєння армії, що перебуває на українській землі, на виробництво колючого дроту, за яким тримають українських в’язнів.
Саме тому багато хто намагається справу Сенцова не помічати. Саме тому багатьох може його голодування дратувати ‒ бо не помічати вже не виходить, доводиться згадувати про власну моральну відповідальність. Саме тому всім нам доведеться жити не у світі власних ілюзій, а у світі, в якому триває гібридна війна з Росією ‒ війна, в якій є реальні жертви й реальні в’язні.
Якщо українці виграють цю війну ‒ то тільки завдяки таким, як Олег.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Оригінал – на сайті Крим.Реалії
