До четвертих роковин анексії Криму російська влада створила публічний міні-пантеон героїв «кримської весни». У ньому історії кримчан, які допомагали російським військовим захоплювати півострів, раніше не відомі. Наприклад, свідчення про роль кримських ковалів у захопленні адмінбудівель 2014 року чи водія тролейбуса, який зустрічав у Сімферополі Петра Порошенка.
Історії анексії написані на плакатах вуличної виставки «Кримська весна. Будуємо майбутнє», організованої в Сімферополі і ще двох десятках регіонів Криму. Тут представлена хроніка подій весни 2014 року й одкровення деяких кримчан про те, чому вони їх підтримали. Деякі подробиці викликають сумніви у інших учасників та очевидців тих подій.
«На всі заходи ми в металевих обладунках ходили»
Нові подробиці участі в подіях «кримської весни» озвучив і старшина гільдії ковалів Криму Олег Криворученко. Раніше він говорив кримським ЗМІ, що стояв біля витоків створення 11-ї «залізної роти» ковалів у складі «кримського ополчення» в лютому 2014 року.
Тепер він заявив, що учасники цієї роти були на мітингу під стінами кримського парламенту 26 лютого 2014 року: «На всі заходи в металевих обладунках ходили: так комфортніше працювати в натовпі й виносити поранених. На мітингу 26 лютого біля будівлі Верховної ради Криму працювали провідниками в натовпі, приходили на допомогу тим, хто стояв. Почалися бійки, мені вдалося зробити розмежувальний коридор, щоб виносити поранених, поки самому добряче не пом’яли ребра й не накачали якимись газами».
Криворученко признався, що він і його прихильники допомагали російським військовим захоплювати будівлю кримського парламенту й блокували українських військових.
«Ніч на 27 лютого ми не спали, допомагали заходити «ввічливим людям» до будівлі Верховної ради й будували барикади перед нею. Момент підняття російського прапора бачив сам. <…> Наша рота блокувала штаб військ берегової охорони України, ми охороняли «ввічливих людей» від провокаторів, декого затримували й передавали міліції», – наводяться його слова на фотовиставці.
Старшина кримських ковалів стверджує, що в лавах «кримського ополчення» був «підрозділ знавців іноземних мов», які нібито підслуховували розмови іноземних журналістів і з’являлись у місцях переміщення їх і проукраїнських активістів.
Кримські журналісти теж говорили, що в місцях проведення проукраїнських акцій з’являлися провокатори, що застосовували силу до них і активістів. Але вони пов’язують це не з наявністю «підрозділу знавців іноземних мов», а з діяльністю співробітників російських спецслужб, які тоді вже заполонили півострів і намагалися взяти під контроль громадянське суспільство.
В учасників проукраїнських мітингів є сумніви щодо деяких подробиць, озвучених Криворученком. Кримський журналіст, активіст і доброволець АТО Максим Осадчук тоді брав участь у всіх проукраїнських акціях, але не пам’ятає на них ковалів в обладунках.
Я ніколи не бачив на кримських акціях нікого в обладунках. Не бачив я їх і біля кримського парламенту 26 лютого 2014 рокуМаксим Осадчук
«Я був учасником кримського Євромайдану й руху на підтримку єдиної України з самого початку й майже до «референдуму», але ніколи не бачив на кримських акціях нікого в обладунках. Не бачив я їх і біля кримського парламенту 26 лютого 2014 року. Якби вони там були, їх важко було б не впізнати, вони досить колоритні. Я був знайомий із кримськими ковалями, за півроку до тих подій брав у них інтерв’ю. Мені здається, що в Криму зараз заднім числом проросійські люди раптом стають героями «кримської весни» і приписують собі якісь заслуги», – сказав він у коментарі Крим.Реалії.
Організатор кримських акцій на підтримку України Андрій Щекун теж не бачив на публічних заходах людей в обладунках, а признання Олега Криворученка вважає «відвертим шовінізмом».
«Для мене дивно чути такі речі від людини, яка до 2014 року отримувала фінансову підтримку, в тому числі від української влади та української політичної сили, для створення кованих скульптур у Сімферополі. Щодо участі кримських ковалів у подіях «кримської весни», про які говорить Криворученко, я нічого сказати не можу. На жодній публічній акції з лютого по березень 2014 року я людей в обладунках не бачив», – говорить він.
«Чергували в центрі Сімферополя, з’явився Порошенко»
На фотовиставці представлена й історія сімферопольського водія тролейбуса Олександра Кафуріна. Він розповідає, що 27 лютого 2014 року хотів полетіти до Москви – працювати в тролейбусному парку. Але на мітингу 26 лютого біля кримського парламенту зустрів знайомих і наступного дня став «ополченцем» дев’ятої роти. Кафурін каже, що був одним із тих, хто зустрічав у центрі Сімферополя народного депутата України (на той момент) Петра Порошенка.
«Чергували в центрі Сімферополя. 28 лютого біля будівлі парламенту з’явився Петро Порошенко й почав під телекамери говорити про жест доброї волі, бажання провести переговори з керівництвом Криму, мирно вирішити протистояння. Мітингувальники його зупинили й на слова «Мені нема з ким тут говорити» відреагували дуже бурхливо – погнали центральними вулицями в напрямку залізничного вокзалу. Ситуація виходила з-під контролю, і довелося відводити київського гостя з-під натовпу за допомогою таксі», – розповідає Кафурін.
Петро Порошенко каже, що представники «кримської самооборони» за наказом російських спецслужб хотіли фізично з ним розправитися, але кримчани, які опинилися поблизу, завадили їм це зробити.
«Була віддана команда мене заблокувати, оточити й застосувати способи фізичного впливу. Я намагався не дати їм цього зробити. Моя спроба потрапити до кримського парламенту була заблокована цими особами, включаючи військовослужбовців Росії. Я попрямував іншою вулицею до своєї машини. У цей час я був оточений десятками, а потім сотнями людей. Частина людей стала на мій захист. І я вважаю, що тоді була безпосередня загроза моєму життю. Я дуже вдячний тим людям, які були недалеко та які мене захистили. Також там було кілька міліціонерів, я теж хочу їм подякувати. Вони намагалися чесно виконувати свої обов’язки», – розповів Порошенко в суді у справі про держзраду Віктора Януковича.
Невдовзі після цих подій Олександр Кафурін отримав підвищення – він став командиром взводу «народного ополчення» і забезпечував безпеку на виборчих дільницях під час «референдуму» в березні 2014 року. Після російської анексії Криму він повернувся на роботу до тролейбусного парку Сімферополя.
«Кримське ополчення», відоме як «особиста армія Аксьонова» (за іменем Сергія Аксьонова, тоді депутата Верховної ради АРК, лідера проросійської партії «Російська єдність», із 27 лютого 2014 року самопроголошеного «голови уряду Криму», після заяв Москви про претензії на анексію півострова був призначений головою російської влади у Криму – ред.), всіляко героїзують у російському медіа-просторі. У лютому-березні 2014 року воно допомагало російським військовим захоплювати Крим, переслідувало проукраїнських активістів, журналістів, захоплювало кримські підприємства та редакції ЗМІ. Воно також причетне до вбивства кримськотатарського активіста, Героя України Решата Аметова.
Прокуратура АРК у складі Генеральної прокуратури України називає «ополчення» незаконним збройним формуванням. Відомство ідентифікувало понад п’ятсот його членів, діям яких має намір дати оцінку.
«Вони мають безпосередній стосунок до порушень прав і свобод громадян на території півострова, захоплення адміністративних будівель та інших стратегічних об’єктів, чим здійснювали допомогу країні-агресорові», – заявляють у відомстві.
Прокуратура продовжує встановлювати інших учасників «кримської самооборони» і збирає докази їхніх незаконних дій на півострові. Кілька членів «ополчення» вже отримали статус підозрюваних. Одного з них затримали минулого року.
«Ввічливі люди» моментально заручилися підтримкою»
Прикладом того, як кримчани підтримали анексію, на виставці стала історія підприємниці Наталії Артем’євої. Вона каже, що «ввічливі люди» «моментально заручилися підтримкою», і вона разом із колегами носила їм частування: «Ми пропонували їм чай, каву, вони посміхалися й говорили: «Не дозволено». Зранку 16 березня летіла на виборчу дільницю, а люди йдуть із квітами, кульками, всі такі щасливі. Зайшла на дільницю для голосування, там теж свято, танцюють, веселяться».
Ця історія – не єдина. У соцмережах є чимало знімків, на яких кримчани навесні 2014 року фотографувалися на тлі російських військових разом із дітьми та квітами. В армії сусідньої держави вони бачили порятунок від міфічних «бандерівців».
Дивлячись на такі випадки, історики нагадують про нацистську окупацію частини Чехословаччини 1938 року. Тоді судетські німці теж заявили про «возз’єднання з матір’ю-Батьківщиною». Вони виходили на вулиці з квітами, свастиками і фотографувалися з солдатами армії Гітлера.
На одній із вуличних акцій навіть був плакат із написом: «Судетські німці дякують фюрерові».
«Історії окупації Криму й Судет дуже схожі. Німеччина, що «встає з колін», захоплює чужу територію. Частина місцевого населення зустрічає окупантів із квітами. Нацистська пропаганда обіцяла німцям тисячолітній рейх. Але розплачуватися за це довелося вже через сім років. Скільки б російська влада не заявляла, що «Крим російський назавжди», слід пам’ятати, чим завершилася попередня історія», – пояснює аналогію кримський історик Сергій Громенко.
Після звільнення території Чехословаччини від німецьких загарбників судетські німці були депортовані.
Їх вантажили в потяги тільки з найнеобхіднішими пожитками. Відшкодування втраченого майна вони не отримали досі.
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії
