Кирило Бєлянінов
Про те, як британським слідчим вдалося встановити, яка саме речовина була використана для отруєння колишнього полковника Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних сил Росії Сергія Скрипаля, і чому російські офіційні особи постійно вимагають від Лондона «діяти відповідно до Конвенції про заборону хімічної зброї», – російський фахівець у галузі хімічної зброї, вчений Віл Мірзаянов, який у 1992 році вперше розповів журналістам про існування класу надтоксичних отруйних речовин «Новачок».
– Для того, щоб встановити, який «препарат» був використаний у цьому випадку, необхідно мати доступ до потужного мас-спектрометра з високою роздільністю, в «бібліотеці» якого є спектри всіх відомих на сьогодні сполук. Узята проба порівнюється з уже відомими, і комп’ютер вказує спектр із 96-відсотковою ймовірністю. Тобто помилки тут бути не може.
– Але для цього у слідчих має бути якийсь зразок?
– Це звичайні процедури. Можна взяти кров, сечу, екстрагувати зразок з одягу за допомогою розчинників. Є безліч способів.
– Російські офіційні особи неодноразово заявляли, що хімікат, використаний для отруєння екс-полковника ГРУ Сергія Скрипаля, міг бути вироблений в інших країнах, зокрема, у Великобританії. Ви кажете, що в Англії були зразки «Новачка».
– Англійці цілком могли синтезувати його на основі тих формул, які я оприлюднив у своїй книжці, яка була опублікована у 2008 році (State Secrets: An Insider’s Chronicle of the Russian Chemical Weapons Program Secrets – ред.). Кожна країна самостійно дбає про свою безпеку, і в рамках вивчення можливих загроз можна було створити зразок.
– Ви опублікували ці формули повністю?
– Повністю. Я підозрював, що щось схоже (на замах на С. Скрипаля – ред.) може статися, і тому дуже давно, починаючи з 1992 року, домагався внесення «Новачка» до списку офіційно заборонених хімічних сполук. Але це може зробити тільки Організація із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ), погодивши таке рішення з усіма державами-учасницями Конвенції.
Після того, як моя книжка була опублікована, ця проблема обговорювалася на одному із засідань у штаб-квартирі ОЗХЗ, і, наскільки мені відомо, жодного рішення ухвалено не було.
– Голова МЗС Росії Сергій Лавров, відповідаючи на претензії британської сторони, звинуватив Лондон у недотриманні вимог Конвенції про заборону хімічної зброї.
– ОЗХЗ якраз у рамках цієї Конвенції може працювати тільки з речовинами, які є у списку заборонених. «Новачка» в цьому списку немає, і, отже, штаб-квартира цієї організації не має методик розпізнавання «препарату».
– Вперше ви заявили про існування «Новачка» у 1992 році. Цю зброю могли відтоді вдосконалити? Наскільки можна бути впевненим, що мова в цьому випадку не йде про зовсім іншу сполуку зі схожими характеристиками?
«Новачок» відрізняється від усіх без винятку нервово-паралітичних газів тим, що в його основі лежить сполука фосфору й азоту
– Удосконалити, зрозуміло, могли, але «скелет» препарату залишається незмінним. «Новачок» відрізняється від усіх без винятку нервово-паралітичних газів тим, що в його основі лежить сполука фосфору й азоту. Всі інші отруйні речовини такого зв’язку не мають, тож «Новачок» є принципово новим класом.
– «Новачок» був створений у Державному науково-дослідному інституті органічної хімії і технології (в СРСР – ред.) ще наприкінці 1980-х. Працюючи над цим проектом, ви припускали, що він може бути використаний в таких випадках, як «справа Скрипаля»?
Знаряддями вбивства ми не займалися, для цього у КДБ була своя власна лабораторія
– За радянських часів ми завжди працювали разом із КДБ. Коли Маркова (болгарський письменник Георгій Марков, убитий в Лондоні у 1978 році – ред.) вбили, то для нападу був використаний рицин, отриманий у нашій лабораторії. Але знаряддями вбивства ми не займалися, для цього у КДБ була своя власна лабораторія.
– Російські офіційні особи стверджували, що створений вами «препарат» міг опинитися в республіках колишнього СРСР. Як джерело походження, наприклад, називали Грузію і Узбекистан.
Радянський Союз розвалився 27 років тому, і якщо десь у республіках і був чистий «Новачок», він вже давно розклався і не може використовуватись як зброя
– Це пусті балачки. Радянський Союз розвалився 27 років тому, і якщо десь у республіках і був чистий «Новачок», він вже давно розклався і не може використовуватись як зброя.
Будь-яка хімічна отруйна речовина розкладається, і не існує сполуки, яка зберігала б свої властивості протягом тривалого часу. У перший рік втрачається 2 відсотки, у другий – 3, а продукти розкладання, що утворюються, прискорюють процес розпаду. Саме тому зберігання і утилізація отруйних речовин – це велика проблема, яка до того ж обходиться дорожче, ніж виробництво.
– Ви казали, що під час замаху на Скрипаля та його дочку могла бути використана бінарна зброя…
– Так. Саме через труднощі у зберіганні та утилізації зараз ніхто не буде виробляти так званий «кінцевий продукт». Вироблятимуть компоненти, відносно нешкідливі окремо «складові частини», які з’єднуються безпосередньо перед застосуванням.
– І таке виробництво можна приховати?
Виробництво так званих «напівпродуктів», які є компонентами бінарної зброї, може вестися цілком офіційно. На якомусь підприємстві можуть виконувати план виробництва пестицидів, навіть не підозрюючи, що насправді виробляють хімічну зброю
– Так. Наприклад, одночасно з розробкою перспективної речовини, коли вже проходять поетапні випробування, розробляється сільськогосподарський пестицид, який за своїми характеристиками в основному повторює цю речовину. Тобто виробництво так званих «напівпродуктів», які є компонентами бінарної зброї, може вестися цілком офіційно. На якомусь підприємстві можуть виконувати план виробництва пестицидів, навіть не підозрюючи, що насправді виробляють хімічну зброю.
– З вашого погляду, наскільки легко було провезти такі речовини через кордони і потім використовувати їх?
– Це не дуже складно. Потрібні дві скляні ампули, будь-який агент для створення високого тиску, наприклад легкий летючий бензин. Ампули перед застосуванням треба розбити, а змішані речовини дадуть потрібну суміш. Потім, як аерозоль, її можна розпорошити. Але це дуже грубий варіант, і я впевнений, що в ФСБ (Федеральна служба безпеки Росії – ред.) могли придумати більш витончений спосіб.
– Ви вважаєте, що замах на екс-полковника Скрипаля був «підкреслено демонстративним». Тобто виконавці заздалегідь розраховували на те, що сліди «Новачка» знайдуть?
Це дійсно демонстративна розправа, але на мій погляд, у Москві були впевнені, що сліди речовини ніхто не виявить. В Москві розраховували на те, що їх ніхто не зловить
– Я так не думаю. Це дійсно демонстративна розправа, але на мій погляд, у Москві були впевнені, що сліди речовини ніхто не виявить. Цього «препарату» офіційно не існує, він не згадується в жодному зі списків Організації з заборони хімічної зброї. Майже 30 років ніхто не займався його розробкою. Для мене очевидно, що в Москві розраховували на те, що їх ніхто не зловить.
– Але формулу «Новачка» ви опублікували ще вісім років тому…
– Я не знаю, чи бачили в ФСБ мою книжку. Можливо, в одному з управлінь її прочитали, а в іншому, яке готувало замах, про це нічого не чули.
– Після інциденту з Сергієм Скрипалем до вас, як до одного з творців «Новачка», зверталися представники ОЗХЗ або будь-яких міжнародних організацій?
– Ні, до мене ніхто не звертався, окрім журналістів.
Оригінал матеріалу – на сайті Російської служби «Голосу Америки»
