Марно чекати, що Волкер із Сурковим щось вирішать – Фірсов

Мінський майданчик урегулювання конфлікту на Донбасі слугує для вирішення суто тактичних цілей, стверджує народний депутат Ігор Попов, проте рівнозначної альтернативи йому наразі немає. Натомість депутат попередніх скликань Верховної Ради, донеччанин Єгор Фірсов запевняє: варто шукати інші майданчики врегулювання конфлікту, адже «Мінськ» себе не виправдовує. Навіть масштабний обмін полоненими в грудні минулого року, зазначає Фірсов, відбувся не завдяки роботі профільної підгрупи Тристоронньої контактної групи. Президентові Росії Володимирові Путіну був вигідний такий обмін із пропагандистських цілей, тому обмін і відбувся, вважає Фірсов. ​

Чекати від Мінського процесу особливо нема чого, тому що ситуація все одно не зміниться, каже політолог Григорій Перепелиця.

«Мінський процес буде проходити сам по собі і мало яким чином вплине на зміну ситуації. Будуть вирішуватися тактичні питання, як то обмін заручниками, як це сталося. Така перспектива можлива, тому що Путін сьогодні в його перевиборах, передвиборчій кампанії, грає роль миротворця. І тому йому потрібні нові успіхи, які буде багаторазово тиражувати російська пропаганда», – коментує він.

Народний депутат попередніх скликань та громадський діяч Єгор Фірсов не покладає на Мінськ ще менше сподівань.

«Навіть процес обміну заручниками фактично, за моїм відчуттям, поза Мінськом, тому що Медведчук їде до Росії, до Путіна, зустрічається з ним, скажімо так, навіть у прямому ефірі, просить його вплинути на керівництво так званих «ДНР» та «ЛНР», і після тільки відбувається обмін заручниками», – пояснює Фірсов в студії «Ранкової Свободи». Таким чином, додає він, підгрупа Тристоронньої контактної групи з обміну заручниками до цього процесу фактично не докладається.

Так само, за словами колишнього парламентаря, сторони конфлікту досягають і будь-яких інших домовленостей – в ході перемов між Петро Порошенко та Володимиром Путіним або між спецпредставником США з питань України Куртом Волкером та помічником президента Росії Владиславом Сурковим. В світлі цього, стверджує Єгор Фірсов, Мінський майданчик себе не виправдовує.

«Я б шукав якомога швидше інші майданчики для здійснення перемовин, залучав би туди Сполучені Штати Америки, бо США зараз залучені неофіційним чином, вони по інерції спілкуються за цим питанням».

Народний депутат з фракції Радикальної партії Ігор Попов, у свою чергу, закликає розрізняти Мінські домовленості та Мінський процес.

«Якщо Мінські домовленості ніхто не виконує і вони відіграли свою роль в перші місяці, то Мінський процес – це просто майданчик для переговорів, де ми за посередництва ОБСЄ зустрічаємось із ОРДЛО-вцями і вирішуємо хоча б такі нагальні питання, як обмін заручниками чи ремонт водогону», – розповідає Попов.

На противагу Єгору Фірсову, депутат не бачить альтернативи Мінській платформі для вирішення подібних тактичних питань, хоч і визнає, що глобальних рішень сторони на ній не досягають.

Парламентар зауважує, що Україна на міжнародній арені схильна вичікувати, поки тиск Заходу та внутрішні проблеми послаблять Росію, замість вдаватися до активних дій.

«Протягом останніх трьох років ми чекаємо, поки американці, британці чи хтось іще дотиснуть Росію, там зміниться режим, підтримка сепаратистів ослабне, і тоді ми зможемо їх реінтегрувати на наших умовах. В принципі, в законі про реінтеграцію, який Верховна Рада буде розглядати наступного тижня, саме на цей сценарій і йде розрахунок», – зазначає Попов.

Закон про реінтеграцію – ухвалять чи ні?

Народний депутат визнає: згоди щодо відомого закону про реінтеграцію Донбасу в парламенті немає навіть між партіями коаліції: «Народним фронтом» та «Блоком Петра Порошенка».

«Про те, що стосується більш різких формулювань, згадок про Крим, на сьогодні в них консенсусу немає. В законі є явно позитивні моменти, і перш за все це стосується менеджменту війни. Тобто ці елементи треба було б прийняти в будь-якому випадку, щоб ми дійсно назвали це операцію з оборони, правильно назвали б тих, хто керує, що це не антитерористична операція, яка продовжується три роки і якою формально керує стратегічний центр СБУ, не маючи достатніх повноважень», – переконаний Попов.

Він очікує, що навіть в разі, якщо законопроект не буде прийнятий, ці положення треба буде вносити окремим документом.

Єгор Фірсов, у свою чергу, впевнений, що законопроект, який депутати будуть розглядати наступного тижня в другому читанні, все ж не ухвалять. Він нагадує, що наприкінці 2017 року разом із ним на розгляді був законопроект про подовження дії так званого Закону про особливий статус Донбасу.

«Для президента головним завданням було протягнути цей контраверсійний закон, продовжити його, а оцей закон, в якому вони кажуть, що опікуються Донбасом, дбають про його проблеми і так далі – це вже була другорядна історія», – стверджує громадський діяч.

Крім того, до змісту законопроекту про реінтеграцію у Фірсова теж є питання.

«Там немає нічого взагалі про переселенців, там кажуть про земну частину території, про води континентального шельфу взагалі забули. Забули вказати дату окупації, сказати, хто такий окупант. Агресор Росія є, але юридично важливо зафіксувати, хто є окупантом», – наголошує він.

Натомість, додає Фірсов, з точки зору права Україні потрібен закон, в якому ці поняття чітко визначені. Крім того, він наполягає на необхідності проявляти більше ініціативи у врегулюванні конфлікту.

«Треба не просто чекати, що Сполучені Штати з Волкером зустрінуться із Сурковим і щось вирішать – на це сподіватись дуже марно. В нас повинен бути свій порядок денний. Все в наших руках», – переконаний екс-депутат.

До цього порядку денного він зокрема відносить економічну модернізацію, інформаційну протидію російській пропаганді на Донбасі, а також роботу над подальшим обміном заручниками поза Мінським процесом.

Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі