37-річний Бартош Ковнацький – заступник міністра оборони Польщі і найближчий соратник нинішнього міністра Антоні Мацеревича, який вважається одним з головних ідеологів правлячої консервативної партії «Право і справедливість». Німецька газета Frankfurter Allgemeine Zeitung (FAZ) у свіжому розслідуванні стверджує, що Ковнацький має контакти, які вельми нестандартні для політика, відомого дуже різкими відгуками про Кремль.
За даними газети, у 2012 році Ковнацький разом з групою польських політиків поїхав до Росії в якості міжнародного спостерігача на президентських виборах, в яких Володимир Путін повернувся до Кремля. Запросила Ковнацького організація під назвою «Європейський центр геополітичного аналізу» (ЄЦГА).
У досьє Центру з дослідження корупції та організованої злочинності (OCCRP) йдеться: «Аналітична організація, заснована у Варшаві у 2007 році Матеушем Піскорським, лідером проросійської партії «Зміна» (Zmiana). Піскорський скандально відомий візитами до Криму на знак підтримки російської анексії півострова. Із травня 2016 року він перебуває під арештом як підозрюваний в шпигунстві на користь Росії, хоча слідство і не розкриває, які саме епізоди йому закидають. Його колеги з ЄЦГА відомі в Польщі як пропагандисти ідеї євразійства... Ідеологом цього напряму вважається російський політолог Олександр Дугін, який просуває поняття «євразійської цивілізації» з центром в Росії».
Окрім Криму, Піскорський бував і на Донбасі, де тепло спілкувався, зокрема, з ватажком угруповання «ДНР» Олександром Захарченком.
Піскорський – щонайменше дивна компанія для Ковнацького, який як заступник міністра оборони займається, зокрема, закупівлями американської ракетної техніки для польських збройних сил:
«Російська сторона була зацікавлена в тому, щоб налагодити контакти з правими польськими організаціями, оскільки росіяни сподівалися, що їхній вплив буде зростати. Сфера інтересів Бартоша Ковнацького робила його природним учасником цієї місії (поїздки до Росії у 2012 році – ред.), хоча б виходячи з його знайомства з Піскорським та наявності у них спільних друзів», – розповів німецьким журналістам колишній член керівництва партії «Зміна» Конрад Ренкас.
Як зазначає польська Gazeta Wyborcza, «спільними друзями» обох політиків можна вважати досить широке коло націоналістичних діячів з декількох європейських країн. Це, зокрема, представники угорської праворадикальної партії Jobbik («За кращу Угорщину»), член керівництва французького Національного фронту Бруно Голльніш або лідер раніше близької до неонацизму Британської національної партії Нік Гріффін. Усі вони, як і Ковнацький, беруть участь в діяльності Альянсу європейських національних рухів (AEMN), головний пункт програми якого є демонтаж Євросоюзу і утворення «Європи вільних націй». Серед учасників альянсу багато симпатиків Кремля, цілі зовнішньополітичних зусиль якого в Європі частково перетинаються з положеннями AEMN.
Сам Бартош Ковнацький своїх зв’язків з правими радикалами з інших країн не заперечує. Але як людину, яка привела його до AEMN, він називає не Матеуша Піскорського, а нині покійного польського політика Ришарда Бендера, який свого часу «прославився» таким твердженням в ефірі католицького «Радіо Марія»: «Освенцим не був табором смерті, а трудовим табором». До 1989 року Бендер співпрацював з тими польськими католицькими організаціями, які демонстрували лояльність до комуністичного режиму і підтримували співпрацю з СРСР. За словами Бендера, «коли поляки і росіяни не були одностайні, це було на руку німцям».
Бартош Ковнацький, в свою чергу, бачить «руку німців» в присвяченому йому матеріалі FAZ. Він виступив із заявою, в якій заперечує будь-які зв’язки з Піскорським і натякає на те, що за публікацією в німецькій газеті стоять уражені інтереси збройових фірм Німеччини, незадоволених придбанням Польщею американських ракетних установок Patriot.
Звинувачень в підозрілих російських зв’язках ще раніше не уникнув і начальник Ковнацького – міністр оборони Польщі Антоні Мацеревич. Польський журналіст Томаш Піонтек нещодавно опублікував книгу «Мацеревич і його таємниці», в якій відстежує контакти польського міністра в Росії. Схема цих контактів виглядає вражаюче і включає в себе в якості кінцевої ланки особисто Володимира Путіна, але викликає і чимало питань.
Сам Томаш Піонтек заявляє, що Антоні Мацеревич донедавна тісно співпрацював з таким собі Робертом Лушнею – колишнім агентом комуністичних спецслужб, лобістом, пов’язаним, за твердженням журналіста, з російської військовою розвідкою. Інший знайомий міністра, бізнесмен Яцек Котас, отримав, за даними Піонтека, доступ до засекречених матеріалів, які стосуються оснащення польської армії. При цьому у Котаса в минулому теж є зв’язки з радянськими спецслужбами, заявляє журналіст, а сам Котас керує аналітичним центром, в якому працюють прокремлівськи налаштовані експерти, які нібито співпрацюють тепер і з Міноборони.
Військове відомство Польщі вже заявило, що книга Піонтека «заснована на брехні», і звернулося зі скаргою до прокуратури. Однак шкоди політичній репутації міністра Мацеревича завдано: кілька чинних і відставних політиків закликали прем’єр-міністра Польщі Беату Шидло звернути увагу на те, хто діє в оточенні одного з провідних міністрів її уряду.
Звинувачення на адресу Ковнацького і Мацеревича виглядають пікантними тому, що саме ці політики відомі особливо різкими антиросійськими настроями і висловлюваннями. Міністр Мацеривич, зокрема, є давнім прихильником теорії, згідно з якою в катастрофі польського президентського літака під Смоленськом у 2010 році винна російська сторона.
На думку американської журналістки і політичного аналітика Енн Епплбаум, яка добре орієнтується в польській політиці (вона – дружина Радослава Сікорського, в недавньому минулому – міністра оборони, а потім – закордонних справ Польщі), Антоні Мацеревич міг стати об’єктом спецоперації російських спецслужб і «хорошою інвестицією» для Кремля:
«Димного пістолета» (однозначних доказів провини – ред.) немає, є безліч зв’язків протягом тривалого часу. Найкраще пояснення: російські спецслужби ідентифікували Мацеревича як націоналіста-конспіролога, здатного скомпрометувати Польщу, і надали йому допомогу. Як міністр оборони він послабив військових, звільняючи кваліфікованих генералів, створюючи «сили територіальної оборони», які можуть бути лояльні до його партії, але не до країни. Тож, якщо (російські спецслужби – ред.) допомогли йому, це була хороша інвестиція», – зазначила Епплбаум.
Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
